Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/30972/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/30972/25 Провадження № 22-ц/820/1026/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Плінська І.П. з участю представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/30972/25 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 20723 грн. та інфляційних втрат в розмірі 93810 грн. 59 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався, що 30 жовтня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області йому видано виконавчий лист у справі № 607/24053/21 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2023 року, про стягнення на його користь з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України 537 600 грн моральної шкоди. 15 листопада 2023 року даний виконавчий лист був пред`явлений для виконання до Головного Управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, при цьому управлінням йому надіслано лист та повідомлено, що виконавчий лист направлено на адресу Державної казначейської служби України для безспірного списання коштів з державного бюджету. Однак, лише 30 травня 2025 року кошти у розмірі 537 600 грн були перераховані на його рахунок, оскільки боржником не виконано судове рішення протягом трьох місяців з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому позивач має право на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат від суми боргу, за період з 16 лютого 2024 по 30 травня 2025 року, оскільки боржник допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року позов задоволено, стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 20723 грн. (в межах заявлених позовних вимог) та інфляційні втрати в розмірі 93810 грн. 59 коп. Державна казначейська служба України не погодилася з таким судовим рішенням подала апеляційну скаргу, посилається, що висновки суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 20723 грн та інфляційні втрати в розмірі 93810 грн. 59 коп. є помилковим, тому просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник апелянта посилається, що у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» з 15.12.2023 обліковувався виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.10.2023 у справі № 607/24053/21. Згідно з пунктом 38 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Таким чином, Казначейством 30.05.2025 року здійснено виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.10.2023 у справі № 607/24053/21 за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 у порядку черговості надходження виконавчого документа та в межах бюджетних призначень КПКВК 3504030. Крім того, бюджетна програма, зазначена у статті 3 Закону про гарантії, у Законах про Державний бюджет має найменування КПКВК3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Отже, Закон про гарантії встановлює строк для виконання та визначає підстави для нарахування компенсації у виглядів 3% річних за рішеннями суду про стягнення коштів з державного орагну. Однак, поданий позивачем виконавчий документ містять резолютивну частину про стягнення з держави Україна, за рахунок Державного бюджету України на користь позивача 537600 грн моральної шкоди, однак не з державного органу. Таким чином, суд помилково не взяв до уваги, що правова регламентація відносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, а в іншому держава (бюджет), відрізняється, і застосування нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим. Апелянт наголошує, що згідно з пунктом 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів виконуються на підставі виконавчих документів у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Аналогічний припис міститься в підпункті 1 пункту 9 розділу VI БК України. Однак, ані Порядок № 845, ані БК України, ані будь-який інший акт законодавства, застосовний до випадків виконання відповідної категорії рішень, не встановлюють для Казначейства строку для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно із судовими рішеннями про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Отже, відсутні підстави вважати, що Казначейство або Держава могли допустити прострочення виконання судового рішення про відшкодування шкоди на користь позивача. Також апелянт зазначає, що у зв`язку із значною тривалістю виконання рішень судів про відшкодування шкоди за рахунок держави, Казначейство постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за КПКВК 3504030, що дозволило б виконувати відповідні судові рішення у максимально стислі законом строки. Звернення Казначейства до Міністерства фінансів України підтверджується листами від 01.01.2024 №5-05-1-05/102, від 01.02.2024 №5-05-1 05/2453, від 01.03.2024 №5-05-1-05/4620, від 01.04.2024 №5-05-1-05/6986, від 02.05.2024 №5-05-1-05/9679, від 03.06.2024 №5-05-1-05/12058, від 02.07.2024 №5-05-1 05/14616, від 01.08.2024 №5-05-1-05/17195, від 02.09.2024 №5-05-1-05/19615, від 04.10.2024 №5-05-1-05/22327, від 06.11.2024 №5-13-05/25342, від 05.12.2024 №5-05-1 05/27986, від 01.01.2025 №5-05-1-05/48, від 06.02.2025 №5-05-1-05/2827, від 04.03.2025 №5-05-1-05/5050, від 01.04.2025 №5-05-1-05/7219 та від 04.05.2025 №5-05-1-05/9782. Крім того, Державний бюджет України, ані за КПКВК 3504030, ані за будь-якою іншою бюджетною програмою не передбачає асигнувань для виплати 3% річних та інфляційних втрат за виконання рішення суду про відшкодування шкоди Державою, тому судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не може бути виконане за жодних умов. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і в межах доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для його скасування. Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , Тернопільська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора, про відшкодування моральної шкоди та стягнуто на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, на підставі норм Закону України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність ,органів досудового розслідування, прокуратури і суду» грошові кошти в сумі 537600 грн. 30 жовтня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист на виконання його ж рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 травня 2023 року. 15 листопада 2023 року даний виконавчий лист був пред`явлений стягувачем ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби у Тернопільській області Хмельницькій області та прийнятий даною установою. В подальшому начальником Головного Управління Державної казначейської служби у Тернопільській області 08.12.2023 року надіслано до Державної казначейської служби України в м. Києві оригінал даного виконавчого листа, заяву ОСОБА_1 про виконання рішення, а також документи, необхідні для безспірного списання коштів з державного бюджету. 30.05.2025 року кошти в сумі 537600 грн. були перераховані на рахунок позивача, що підтверджує фактично виконання вищевказаного рішення суду в повному обсязі, однак через 1 рік 3 місяці 15 днів після спливу тримісячного строку з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання. В зв`язку з цим позивач подав до суду позов про стягнення на його користь з Держави України інфляційних втрат за період з березня 2024 року по травень 2025 року та трьох відсотків річних за період з 16.02.2024 по 30.05.2025 року. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. За нормами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти. Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору). Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ст.1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. За нормами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже з аналізу даних норм права слід дійти висновку, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21 в справі за аналогічних правовідносин про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання та інфляційних втрат за невиконання рішення суду про стягнення на користь позивачки з державного бюджету грошових коштів на відшкодування шкоди. В зв`язку з цим висновки суду першої інстанції про застосуванні до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України є законними та обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги, що згідно ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено стягнення 3% річних лише з Державного органу, а поданий позивачем виконавчий документ містить стягнення коштів з Державного бюджету і тому відсутні підстави для задоволення позову слід відхилити. Такі доводи суперечать нормам статті 625 ЦК України та частини першої статті 5 Закону № 4901-VI , а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21, які дозволяють кредитору стягнути з Держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційних втрат за період прострочення виконання цього рішення. З цих же підстав суд відхиляє твердження апелянта, що, заявлені позивачем вимоги, суперечать принципу цільового використання бюджетних коштів. При цьому апелянт не оспорює розмір, стягнутих судом сум 3% річних та інфляційних втрат. Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року. Суддя А.М. Костенко Л.М. Грох О.І. Ярмолюк