Постанова 4813 № 495/11033/19

Номер провадження: 22-ц/813/5124/26 Справа № 495/11033/19 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грабовська Марія Василівна, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав, - В С Т А Н О В И В: 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, служба у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, служба у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав. 24 листопада 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Артем`єва К.М. подала до суду клопотання про зупинення провадження в даній справу, у зв`язку з наявністю об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває справа №495/3282/21, яка розглядається в порядку кримінального судочинства (суддя Топалова А.Л.) про злісне невиконання ОСОБА_1 обов`язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК України), домашнє насильство (ст. 126-1 КК України), ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, (ч. 2 ст. 136 КК України), що призвело до тяжких тілесних ушкоджень у дитини. Сторони у справі: потерпілий ОСОБА_3 , представник потерпілого: ОСОБА_2 , представник потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачений: ОСОБА_1 , прокурор: Білгород-Дністровська окружна прокуратура. За таких обставин та враховуючи принцип дотримання найкращих інтересів дитини, яка визнана у кримінальному проваджені потерпілою, вважає наявними передбачені п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження по справі у зв`язку з наявністю «об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства». 24 грудня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі. В яких зазначено, що стороною позивачки не наведено жодного аргументу, який би підтверджував об`єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи до ухвалення рішення у справі, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Також просить суд звернути увагу на те, що вказана кримінальна справа перебуває у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 05 травня 2021 року. Відтак, протягом усього періоду існування кримінального провадження, яке триває з 2021 року, сторона позивачки подала клопотання про зупинення розгляду цієї цивільної справи лише наприкінці 2025 року, що свідчить про відсутність об`єктивної необхідності у такому зупиненні раніше. При цьому, сам по собі факт існування кримінального провадження не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цивільної справи, відтак зупинення провадження призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушення принципу розумних строків судового розгляду. Таким чином, на даний час відсутні правові та фактичні підстави для зупинення провадження у цій цивільній справі до вирішення кримінального провадження, оскільки обставини, що підлягають встановленню судом у межах цивільного судочинства, можуть бути з`ясовані на підставі наявних і поданих сторонами доказів без очікування результатів кримінальної справи. Зазначає, що у даному випадку є всі процесуальні можливості розглянути справу без зупинення провадження до розгляду іншої справи, оскільки між справами відсутній безпосередній матеріально-правовий зв`язок, який би зумовлював необхідність зупинення провадження у цивільній справі. Крім того, обставини, які підлягають встановленню судом у межах цієї цивільної справи, можуть бути з`ясовані та оцінені на підставі наявних у матеріалах справи документів. 19 січня 2026 року від представника позивачки ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо тверджень представника відповідачки, наведених у запереченнях на клопотання про зупинення провадження. Зазначено, що позивачка не зверталась з таким клопотанням раніше тому, що ухвалою суду від 02 липня 2021 року розгляд даної справи було зупинено через іншу справу, про висновок виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, як органу опіки та піклування «Про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 », яке рішенням суду по справі №522/11204/20 було визнано незаконним. Рішення набуло законної сили. Після початку запровадження воєнного стану, у відповідності до Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану та рекомендацій учасникам судових процесів, наведених в розпорядженні Білгород-Дністровського районного суду від 09.03.2022 за №1 про тимчасові заходи в умовах воєнного стану, Позивачкою подавались заяви про відкладання розгляду справ у зв`язку із воєнними діями, що судом визнавалось поважними підставами. Водночас, інші учасники справи протягом тривалого часу, роками до суду не з`являлась і клопотань не надавали. Тому судом, окрім надсилання судових повісток, 10 разів оголошувався виклик до суду відповідача та третьої особи по справі шляхом розміщення на сайті «Судова влада» у розділі "Оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме». Водночас, від відповідачки, яка була належним чином повідомлена про кожне засідання, роками не надходило по справі ніяких заяв та повідомлень про причини неявки в судові засідання. Подання позивачкою клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення іншої справи не можна розцінювати як зловживання процесуальними правами, оскільки це є вчиненням дозволених процесуальним законом процесуальних дій, а обставини, які б вказували на те, що зазначені дії спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, відсутні. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Артемєва К.М. про зупинення провадження по справі. Зупинено провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №495/3282/21, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грабовська М.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Предметом оскарження є ухвала суду про зупинення провадження у справі (п. 9 ст. 353 ЦПК України). Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав. У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №6-1367цс15). Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині 1 статті 251 ЦПК України. Пунктом 6 частини 1 вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупиняючи провадження в даній справі, суд першої інстанції послався на положення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та вказав про необхідність зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №495/3282/21, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Суд також зазначив, що на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальна справа про злісне невиконання ОСОБА_1 обов`язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК України), домашнє насильство (ст. 126-1 КК України), ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, (ч. 2 ст. 136 КК України), що призвело до тяжких тілесних ушкоджень у дитини. Сторонами у справі є: потерпіла ОСОБА_3 , представник потерпілої: ОСОБА_2 , представник потерпілої ОСОБА_4 , обвинувачена: ОСОБА_1 , прокурор: Білгород-Дністровська окружна прокуратура. Отже, беззаперечним видається існування вмотивованого зв`язку між предметом судового розгляду в даній справі №495/11033/19 з предметом доказування в іншій справі, що розглядається в порядку кримінального судочинства, а також об`єктивна неможливість розгляду справи №495/11033/19 про позбавлення батьківських прав до встановлення дійсних обставин кримінальної справи №495/3282/21. Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду, вважає недоцільним зупинення провадження в даній справі, з огляду на наступне. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Так, в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №761/33089/20 вказано, що тлумачення пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, а також 07.09.2023 в рамках справи №4821/3/23. Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає виключно у випадку саме неможливості (а не недоцільності, бажаності, зручності, тощо) розгляду даної справи до вирішення судом іншої справи. При цьому така неможливість має бути чітко визначена та належним чином аргументована судом при зупиненні провадження. Поряд з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Крім того за статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», №10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», №31111/04, § 54). Як встановлено матеріалами справи позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, служба у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав, перебуває в провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з грудня 2019 року, тобто більше 6 років, а тому зупинення провадження в справі безумовно призведе до порушення права учасників справи на справедливий суд та розумні строки розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що відсутність остаточного рішення в кримінальному провадженні №495/3282/21, яке розглядається з 2021 року не є безумовною підставою, що унеможливлює вирішення цивільного спору між сторонами щодо позбавлення батьківських прав. Таким чином, суд першої інстанції не обґрунтував об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадження №495/3282/21, та не врахував, що таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. Окрім того, така ухвала може призвести до невиправданого порушення прав учасників справи на розумні строки розгляду справи. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права, без врахування висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, та без врахування положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, що призвело до постановлення помилкової ухвали щодо зупинення провадження у справі, та відповідно до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 6 п. 1, 379, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грабовська Марія Василівна задовольнити, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2026 року про зупинення провадження по справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 11 травня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда