Постанова 4809 № 392/565/23

ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2026 року м. Кропивницький справа № 392/565/23 провадження № 22-ц/4809/856/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., за участі секретаря - Бойко В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Маловисківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бравермана Владислава Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року у складі судді Бадердінової А. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: -встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю понад п`ять років із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період з 2014 року до часу відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -змінити ОСОБА_1 , як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_3 черговість одержання права на спадкування, надавши йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -внести зміни до свідоцтво на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , виданого ОСОБА_2 щодо частки успадкованого майна з урахування частки майна успадкованого позивачем ОСОБА_1 . Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом тривалого часу - з 2014 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , був пов`язаний із нею спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки, вів спільне господарство, здійснював догляд, матеріально забезпечував та надавав іншу необхідну допомогу, що зумовлено безпорадним станом спадкодавця внаслідок тяжкої хвороби. У зв`язку з викладеним позивач вважав себе особою, яка відповідно до вимог цивільного законодавства належить до спадкоємців четвертої черги, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а також таким, що прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент її відкриття. Крім того, ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснював фактичну опіку над спадкодавцем, забезпечував її догляд, лікування, побутові потреби та матеріальну підтримку, тоді як ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем першої черги, не надавав належної допомоги та не брав участі у догляді за спадкодавцем. За таких обставин, позивач вважав наявними передбачені законом підстави для зміни черговості одержання права на спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України та набуття права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги. Додатково ОСОБА_1 вказував, що після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, право на яку вже оформлено відповідачем, однак позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку у зв`язку з необхідністю встановлення юридичних фактів спільного проживання однією сім`єю та проживання на час відкриття спадщини, а також вирішення питання щодо зміни черговості спадкування, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінська С. Г. про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, зміни черговості одержання права на спадкування та внесення змін до свідоцтва на право на спадщину залишено без задоволення. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору віднесено на рахунок позивача. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років, оскільки відсутні підтвердження спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків, а на момент відкриття спадщини спадкодавець фактично проживав з іншим спадкоємцем. Також суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено підстав для зміни черговості спадкування, оскільки позивач не підтвердив, що протягом тривалого часу самостійно опікувався спадкодавцем, матеріально його забезпечував, надавав іншу допомогу, а також що спадкодавець перебував у безпорадному стані. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення як основних, так і похідних позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Браверман В. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно оцінив докази. ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання обов`язку догляду за матір`ю після інсульту у 2014 році, тоді як саме позивач разом із дружиною забезпечили її госпіталізацію та протягом майже восьми років здійснювали постійний догляд, що свідчить про реальні сімейні відносини. Суд першої інстанції безпідставно проігнорував показання свідків, у тому числі й зі сторони відповідача, які підтвердили факт спільного проживання, ведення спільного побуту, догляд за спадкодавцем та її безпорадний стан, а також обставини, що позивач фактично здійснював опіку та господарювання. Висновок суду першої інстанції про проживання спадкодавця з відповідачем є помилковим, оскільки її перебування у нього тривало лише шість днів і мало вимушений, тимчасовий характер у зв`язку з хворобою позивача та його дружини, а тому не може свідчити про зміну постійного місця проживання чи переривання тривалих сімейних відносин із позивачем. Крім того, ОСОБА_1 вважає неправильним формальний підхід суду першої інстанції до оцінки матеріального забезпечення спадкодавця, оскільки утримання безпорадної особи полягає не лише у грошовому забезпеченні, а й у фактичному догляді, який позивач здійснював тривалий час. Відзиви на апеляційну скаргу Від адвоката Коротченка О. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу адвоката Бравермана В. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року без змін. Відзиву на апеляційну скаргу від Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Браверман В. О. підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його представник адвокат Коротченко О. О. заперечували проти доводів апеляційної скарги. Представник Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу у 1992 році змінила прізвище на « ОСОБА_4 », а з 2003 року - на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_1 . З 2014 по 2016 рік ОСОБА_3 проживала разом із донькою та зятем у с. Новогригорівка, а з 2016 року - у власному будинку в с. Хмельове, де була зареєстрована до дня смерті. Разом із нею проживали ОСОБА_1 та його дружина, які здійснювали догляд за нею у зв`язку з тяжким станом здоров`я після перенесеного інсульту. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка площею 9,22 га. За життя ОСОБА_3 склала два заповіти: у 2009 році - про заповідання всього майна у рівних частках сину ОСОБА_2 ; у 2015 році - щодо земельної ділянки, яку заповіла у розмірі 6,22 га доньці та 3,0 га сину. Після смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки. ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з відсутністю у нього статусу спадкоємця відповідної черги, пропуском строків звернення та наявністю спору між спадкоємцями. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21). Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповно рідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути що найменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20,від 12січня 2023року у справі №754/6012/21,від 20лютого 2023року у справі №520/11160/18. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю судом приймається до уваги: показання свідків про спільне проживання, ведення спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання); фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднім (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України): - перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки; - друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; - третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця; - четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; - п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування). Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Частиною 2 ст. 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Відповідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Системне тлумачення положень ст. 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги. Згідно зі змістом ч.2 ст. 1259 ЦК України, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 лютого 2019 року в справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 552/8452/17 (провадження № 61-48561св18), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19). Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв`язку із чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц. Відповідно до ч.2 ст.1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.1973, виданого Хмелівським с/ЗАГС, Маловисківського району, Кіровоградської області - ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько: ОСОБА_5 , мати: ОСОБА_3 , актовий запис № 13 від 14 лютого 1973 року народження (том 1 а. с. 14). Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 07.11.1992, виданого Хмелівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (том 1 а. с. 15). Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 08.03.2003, виданого Новогригорівською сільською радою Маловисківського району, Кіровоградської області підтверджується, що 08.03.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, прізвище дружини після одруження: « ОСОБА_4 » (том 1 а. с. 16). Відповідно відомостей, зазначених у довідці № 197/06 від 14.12.2022, виданої Смолінською селищною радою, Новоукраїнського району, Кіровоградської області про те, що громадянка ОСОБА_3 дійсно проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 з 2014 року по 2016 рік разом з донькою ОСОБА_8 та зятем ОСОБА_1 (том 1 а. с. 19). Згідно із копією довідки Смолінської селищної ради № 765/7 від 12.12.2022, згідно запису в погосподарській книзі с. Хмельове № 20, особовий рахунок № НОМЕР_4 , за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Хмельове, Маловисківського району, Кіровоградської області, числиться жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_2 . У вказаному будинку були зареєстровані: власник ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.07.1991 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати власника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13.10.2006 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік власника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав у зазначеному будинку без реєстрації з 2016 року з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Хмельове, Маловисківського району, Кіровоградської області, проживала разом з ОСОБА_1 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а. с. 20). Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6677, виданої КНП «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.10.2014 по 06.11.2014 з діагнозом стійкі наслідки перенесеного ГПМК (05.09.2014) в ВББ за ішемічним типом. Хронічна дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу (атеросклеротичного, гіпертонічного). Правосторонній геміпарез. Цефалгічний і вестибаулоатактичний синдром. Порушення когнітивних функцій. Різко затруднений акт ходи. Виписана без суттєвих змін. Лікувальні і трудові рекомендації: прийом гіпотензивних препаратів; хвора потребує постійного стороннього догляду (том 1 а. с. 17-18). Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 24 січня 2022 року, виданого Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 48 років (том 1 а. с. 21). Копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С. Г. від 09.11.2022 № 1090/02-31, ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: с. Новогригорівка, Новоукраїснького району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті дружини ОСОБА_8 , що була зареєстрована до дня смерті за адресою: с. Хмельове, Новоукраїнського району, Кіровоградської області та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки є розбіжності: за життя на ОСОБА_8 , її мати, ОСОБА_3 , склала заповіт в Новогригорівській сільській раді 10.11.2015, яким заповіла свою земельну ділянку, розділивши її в гектарах, а не в частках, на свою доньку ( ОСОБА_4 ) та на сина ОСОБА_2 (сільська рада не є тим органом, який виділяє землі у гектарах) (том 1 а. с. 26). Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24 січня 2022 року, виданого Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 77 років (том 1 а. с. 121). На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 018652 від 15.03.2005, виданого головою Маловисківської райдержадміністрації В. Шульга, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2004 року є власником земельної ділянки площею 9,22 га, яка знаходиться на території Хмелівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_7 , землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3523186800:02:000:0395 (том 1 а. с. 35-36). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 328623091 від 10.04.2023, частки права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НСТ № 089819 виданого 16.01.2023 Маловисківською державною нотаріальною конторою - зареєстровано 16.01.2023 за ОСОБА_2 (том 1 а. с. 23-24). Як слідує із копії заяви ОСОБА_1 від 12.02.2023, останній 12.04.2023 звернувся до державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С. І. із заявою в якій просив видати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395 (3523186800:02:000:0395), площею 9,2199 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 018652 виданого 15.03.2005 (том 1 а. с. 27-28). Відомостями із копії спадкової справи № 52/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (почато: 10.02.2022, закінчено: 30.11.2022) підтверджується, що: - 10.02.2022 ОСОБА_2 , звернувся до Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , яка залишила заповіт, посвідчений Хмелівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, 15 жовтня 2009 року, реєстровий №101 та заповіт посвідчений Новогригорівською сільською радою, 10 листопада 2015 року, реєстровий № 66 (том 1 а. с. 59); - 15.10.2009 ОСОБА_3 склала заповіт (посвідчений 15.10.2009 секретарем Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області Бублик І.М., зареєстровано в реєстрі за № 101) відповідно якого: все майно де воно не знаходилось із чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, заповідає у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частинах (том 1 а. с. 60); - 10.11.2015 ОСОБА_3 склала заповіт (посвідчений 10.11.2015 секретарем Новогригорівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області Гончаренко Т., зареєстровано в реєстрі за № 66) відповідно якого: належну їй земельну ділянку площею 9,22 га, що розташована на території Хмелівської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 018652, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2004, реєстр № 383, ВВВ391695 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 346 заповіла ОСОБА_4 в розмірі 6,22 га та ОСОБА_2 в розмірі 3,0 га (том 1 а. с. 61); - відповідно до довідки № 188/7 від 08.02.2022, виданої Смолінською селищною радою, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, згідно запису по господарської книги с. Хмельове № 20, особовий рахунок № НОМЕР_4 , громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 13.10.2006 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті спадкодавця у вищезгаданому будинку ніхто не зареєстрований (том 1 а. с. 62); - згідно із інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 68486477 від 10.02.2022 ОСОБА_3 склала заповіти: № 101 посвідчений 15.10.2009 Хмелівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, номер у Спадковому реєстрі 48443896, та № 66 посвідчений 10.11.2015 Новогригорівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, номер у Спадковому реєстрі 58275996 - чинні (том 1 а. с. 63); - відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 10.02.2022 Маловисківською районною державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу номер 69124673, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а. с. 64), з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 306343704 від 02.08.2022, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га розташованої на території Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського - зареєстровано 25.07.2022 за ОСОБА_3 (том 1 а. с. 64 на звороті); - відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9901060522022 власником земельної ділянки кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га розташованої на території Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області є ОСОБА_3 (том 1 а. с. 66-67); - 30.11.2022 ОСОБА_2 , звернувся до Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 . На день смерті залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 9,2199 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Хмелівської сільської ради (том 1 а. с. 69); - 30.11.2022 державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С. Г. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 52/2022, зареєстровано в реєстрі за № 611), відповідно до якого посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 , 1945 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на частку у спадщині. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 9,2199 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, в межах згідно з планом, розташованої на території Хмелівської сільської ради, Новоукраїнського району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.07.2022, реєстраційний номер 2617461835231 (том 1 а. с. 76); - витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70776080 від 30.11.2022 та інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 71166029 від 16.01.2023 підтверджується, що 30.11.2022 видано свідоцтво про право на спадщину НСТ 089716, спадкоємець: ОСОБА_2 , спадкове майно: земельна ділянка, для ведення ТСВ, , на території Хмелівської сільради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, спадкова справа № 52/2022, номер в реєстрі нотаріальних дій 611 (том 1 а. с. 77-78); - 16.01.2023 державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С. Г. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 52/2022, зареєстровано в реєстрі за № 4), відповідно якого посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 , 1945 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на частку у спадщині. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 9,2199 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, в межах згідно з планом, розташованої на території Хмелівської сільської ради, Новоукраїнського району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.07.2022, реєстраційний номер 2617461835231 (том 1 а. с. 81); - витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71166327 від 16.01.2023 підтверджується, що 16.01.2023 видано свідоцтво про право на спадщину НСТ 089819, спадкова справа № 52/2022, номер в реєстрі нотаріальних дій 4, спадкоємець: ОСОБА_2 , спадкове майно: земельна ділянка, для ведення ТСВ, , на території Хмелівської сільради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області (том 1 а. с. 82); - 21.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С. Г. із заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії щодо видачі спадщини (або внесення змін до свідоцтва про право на спадщину), яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянину ОСОБА_2 , оскільки в провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області перебуває справа № 392/565/23, провадження № 2/392/297/23 за його позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад 5 років та факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини (том 1 а. с. 83); - відповідно до відповіді завідувача Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С. Г. № 454/01-16 від 24.04.2023, ОСОБА_1 повідомлено про те, що 30.11.2022 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 9,2199 га, розташованої на території Хмелівської сільської ради, до подачі першої заяви ОСОБА_1 про не вчинення будь-яких дій стосовно спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ; 16.01.2023 дооформлено свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 9,2199 га, розташованої на території Хмелівської сільської ради, до подачі другої заяви ОСОБА_1 . Повідомлено про відсутність підстав, для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину та про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, а ОСОБА_1 відноситься в четверту чергу спадкування. У зв`язку із виникненням спору по спадкодавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_8 рекомендовано вирішити питання спадкування у судовому порядку (том 1 а. с. 84). Крім того, на адвокатський запит представника позивача завідувачем Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С. повідомлено, що копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , в тому числі і заяви ОСОБА_1 та постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, знаходиться у Маловисківському районному суді Кіровоградської області. Заяви ОСОБА_1 за вх. 523/02-14, № 165/02-14, були подані після видачі свідоцтв про право на спадщину, на спадкоємця першої черги ОСОБА_2 (том 2 а. с. 91). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 квітня 2023 року № 453/02-31 державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінською С. Г. відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті гр. ОСОБА_3 , що була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки є розбіжності: - виник спір між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 є сторонньою особою по відношенню ОСОБА_3 , після смерті якої звернувся її син, ОСОБА_2 ); - із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , звернувся також її рідний брат ОСОБА_2 , який претендує на частку своєї матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_8 , та не оформила своїх спадкових прав; на спадщину після смерті ОСОБА_3 претендує зять ОСОБА_1 , але він не є спадкоємцем першої черги, також ним до вчинення нотаріальної дії , не було надано своєчасно заяву та ухвалу суду про призупинення оформлення спадщини (все надійшло набагато пізніше), тому після її смерті й було видано свідоцтво про право на спадщину за законом сину ОСОБА_2 , який і є на даний час єдиним спадкоємцем; - також є розбіжності - за життя на ОСОБА_8 , її мати ОСОБА_3 склала заповіт в Новогригорівській сільраді 10.11.2015, яким заповіла свою земельну ділянку, розділивши її в гектарах, а не в частках, на свою дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_12 ( Сільрада не є тим органом, який виділяє землі в гектарах). Дочка ОСОБА_8 , померла раніше своєї матері ОСОБА_3 , не встигши прийняти спадщину (том 2 а. с. 91-92). В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 , пояснила, що є невісткою дружини відповідача ОСОБА_2 , з ним будь яких відносин не має. Пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_2 раніше постійно допомагав своїй матері ОСОБА_15 . Після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_16 переїхали жити до ОСОБА_3 , обсяг допомоги ОСОБА_17 зменшився, оскільки мати фактично була «закрита» в будинку - ОСОБА_18 і ОСОБА_19 торгували на базарі. ОСОБА_20 доводилося спілкуватися з матір`ю через вікно. Свідку відомо, що ОСОБА_2 особисто організовував і проводив поховання батька, матері ( ОСОБА_3 ) і сестри ( ОСОБА_8 )., крім того, ОСОБА_21 телефонував до ОСОБА_2 , щоб той перевіз померлу ОСОБА_22 до моргу. У цей час ОСОБА_14 перебувала біля ОСОБА_3 та доглядала за нею. Після смерті ОСОБА_3 позивач ( ОСОБА_1 ) не бажав передавати ОСОБА_2 ключі від будинку матері. Під час поховання ОСОБА_3 . ОСОБА_21 перебував у лікарні, а додому приїжджав на ніч. У 2020-2021 роках свідок разом із ОСОБА_2 та його дружиною кілька разів приїжджали до ОСОБА_3 , але вона була зачинена в будинку, тому доводилося спілкуватися через вікно. Під час розмови ОСОБА_23 повідомила свідку, що сама виводить ОСОБА_3 на подвір`я, оскільки та самостійно ходити вже не може. Перед госпіталізацією ОСОБА_22 під час розмови зі свідком розповіла, що захворіла через те, що купала ОСОБА_24 , а потім просила ОСОБА_25 винести воду, але той відмовився. Тож вона виносила воду самостійно, будучи вже в мокрій футболці. 14.01.2022 року ОСОБА_3 перевезли до будинку ОСОБА_2 . Свідок бачила, що ОСОБА_26 лежала, просила води та їсти. Її доводилося підіймати, оскільки вона погано сиділа самостійно, а також годувати, бо їсти сама вона вже не могла. Свідку відомо, що коли ОСОБА_3 перебувала в сина ОСОБА_27 , то ОСОБА_17 особисто доглядав за матір`ю: мив її та змінював памперси. На переконання свідка, якби ОСОБА_23 видужала, вона, ймовірно, забрала б ОСОБА_3 назад до себе, оскільки ОСОБА_26 висловила бажання жити у своєму власному будинку. За весь час проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_28 та ОСОБА_19 свідок була у них удома лише двічі (у 2020-2021 роках), щоразу перебувала там приблизно по 20 хвилин. Свідок ОСОБА_29 , яка є тіткою померлої ОСОБА_8 , зазначила, що з позивачем ОСОБА_28 ніяких відносин не має, але перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_2 , який є її племінником. Пояснила, що ОСОБА_1 продав будинок, проте за отримані кошти не встановив пам`ятник ОСОБА_3 . Свідок вказала, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_23 жили переважно за рахунок пенсії ОСОБА_30 . За словами ОСОБА_19 , без материної пенсії в них не вистачало б коштів навіть на хліб. ОСОБА_1 та ОСОБА_19 торгували на базарі та обробляли землю належну ОСОБА_3 . Зі слів свідка, ОСОБА_1 не розрахувався з ОСОБА_2 за використання земельної ділянки (принаймні один чи два рази). Свідку відомо, що ОСОБА_23 телефонувала своєму братові ОСОБА_2 з проханням забрати її через сварки з ОСОБА_28 , однак ОСОБА_3 казала їй, щоб вона терпіла. Свідок також повідомила, що у ОСОБА_23 була квартира в смт Смоліне та двокімнатна квартира в м. Кропивницькому. Свідок зазначила, що з ОСОБА_3 вони є двоюрідними сестрами, відносини між ними були нормальними, хоча спілкувалися нечасто. ОСОБА_26 хворіла на цукровий діабет. Останні два роки вона проживала в с. Новогригорівка, а до того - у своєму будинку. ОСОБА_3 не хотіла жити в с. Новогригорівка й висловила бажання повертатися до свого будинку в с. Хмельове. Після інсульту донька ОСОБА_19 забрала ОСОБА_3 до себе в с. Новогригорівку, де жила разом із ОСОБА_28 . За час перебування ОСОБА_30 в с. Новогригорівка свідок з нею не спілкувалася і не відвідувала, про її стан нічого не знала. Спілкувалася телефоном з ОСОБА_19 , яка повідомляла, що мати хворіє. Також ОСОБА_2 розповідав свідку, що їздив до матері в Новогригорівку, що вона захворіла і в неї стався інсульт. Згодом ОСОБА_3 перевезли назад до с. Хмельове. Після цього свідок відвідувала її приблизно 2-3 рази на півроку, щоразу перебуваючи там близько 30 хвилин. ОСОБА_26 лежала окремо в кухні, могла сидіти, підіймалася самостійно, носила рукавиці, оскільки мерзли руки. Свідок бачила, як біля неї ставили табурет, з якого вона їла, адже готувати самостійно вже не могла. Одного разу ОСОБА_26 навіть підійшла до кватирки. Коли ОСОБА_23 госпіталізували, ОСОБА_2 забрав матір до себе додому. ОСОБА_31 померла в лікарні, а через 3-4 дні померла ОСОБА_3 . На думку свідка, спадщина ОСОБА_23 повинна бути поділена порівну між ОСОБА_28 та ОСОБА_32 . Свідок ОСОБА_33 , повідомила, що з дитинства є сусідкою позивача ОСОБА_25 , має з ним нормальні відносини, з відповідачем ОСОБА_2 особисто не знайома. Свідку відомо, що теща позивача ОСОБА_3 - після виписки з лікарні проживала разом із позивачем та його дружиною ОСОБА_19 в с. Новогригорівка з 2014 по 2016 рік. Згодом усі троє переїхали і продовжили спільне проживання в с. Хмельове. За словами ОСОБА_19 , переїзд стався тому, що ОСОБА_3 захотіла повернутися додому, у свій будинок. Свідок зазначила, що ОСОБА_26 тяжко хворіла, в неї був інсульт. Позивач разом із дружиною доглядали за нею, регулярно возили до лікарні. ОСОБА_34 самостійно не ходила, її виводили на ганок, де вона часто сиділа. За спостереженнями свідка, ОСОБА_3 завжди була чистою, доглянутою та нагодованою. Свідок ніколи не чула від неї скарг на те, що вона голодує чи погано харчується. Їжу готувала ОСОБА_19 , оскільки ОСОБА_26 вже не могла готувати самостійно, але їла вона сама. Догляд за ОСОБА_3 здійснювали спільно: ОСОБА_19 торгувала на базарі, а ОСОБА_18 залишався вдома. Він відвозив дружину на роботу, повертався, інколи вранці вони торгували разом, після чого ОСОБА_18 повертався додому. Свідок бачила, як ОСОБА_3 підіймали й повертали в ліжку як ОСОБА_18 , так і ОСОБА_19 . Свідку не відомо, чи були у ОСОБА_19 брати чи сестри. Свідок не чула від ОСОБА_3 жодних скарг щодо ставлення до неї з боку позивача чи ОСОБА_19 . Навпаки, вона чула, як ОСОБА_26 називала ОСОБА_35 «синочком». Після переїзду ОСОБА_35 , ОСОБА_19 та ОСОБА_15 до с. Хмельове свідок неодноразово бувала у них у гостях, зокрема допомагала робити ремонт у будинку. Востаннє відвідувала їх перед «старим Новим роком» у 2022 році, бачила ОСОБА_36 , яка лежала, і спілкувалася з нею. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував позов тим, що він проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, здійснював її догляд, матеріально забезпечував та, у зв`язку з цим, має право на спадкування як спадкоємець четвертої черги, а також на зміну черговості спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України. При цьому, суд виходить з того, що встановлення факту проживання однією сім`єю у розумінні статті 1264 ЦК України передбачає не лише спільне проживання, а й наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, спільного бюджету та інших ознак, притаманних сімейним відносинам. Як правильно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем докази не підтверджують існування таких відносин саме між ним і спадкодавцем ОСОБА_3 протягом визначеного законом періоду. Зокрема, довідка органу місцевого самоврядування підтверджує проживання спадкодавця разом із позивачем лише у період з 2014 по 2016 роки, що не охоплює необхідного п`ятирічного строку, безпосередньо пов`язаного з часом відкриття спадщини. Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про безперервне спільне проживання сторін у період з 2017 по 2022 роки, матеріали справи не містять. Показання допитаних свідків в суді першої інстанції також не спростовують цих висновків, оскільки вказують переважно на здійснення догляду за спадкодавцем її донькою - ОСОБА_8 , тоді як участь позивача у такому догляді носила допоміжний характер і не свідчить про наявність між ним та спадкодавцем самостійних сімейних відносин у розумінні закону. Крім того, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, на момент смерті спадкодавець фактично проживала не з позивачем, а з відповідачем ОСОБА_2 , що виключає можливість визнання факту постійного спільного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Оскільки на час смерті спадкодавиця ОСОБА_3 проживала з відповідачем ОСОБА_2 , тому фактичне прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 не відбулося. Щодо позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування, колегія суддів зазначає таке. Згідно зі статтею 1259 ЦК України право на зміну черговості спадкування може виникнути лише у особи, яка належить до числа спадкоємців за законом відповідної черги. Звертаючись із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилався на те, що є спадкоємцем четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Разом з тим, враховуючи недоведеність факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 не набув статусу спадкоємця четвертої черги за законом, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 1259 ЦК України щодо зміни черговості одержання права на спадкування. За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог. Крім того, оскільки вимога про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є похідною від вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміну черговості спадкування, відмова у їх задоволенні обґрунтовано зумовлює відмову і в цій частині позову. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання обов`язку догляду за матір`ю після інсульту у 2014 році, не заслуговують на увагу суду, оскільки встановлення факту надання позивачем допомоги спадкодавцю саме по собі не свідчить про виникнення у нього права на спадкування, оскільки відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України необхідною є наявність сукупності визначених законом обставин, які позивачем не доведені. Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції проігнорував показання свідків, є необґрунтованим, адже надав оцінку показанням кожного свідка у сукупності з іншими доказами у справі, що відповідає вимогам статті 89 ЦПК України. При цьому, наведені свідчення не містять відомостей, які б підтверджували саме безперервне проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю протягом не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а також не підтверджують наявність між ними самостійних сімейних відносин у розумінні статті 1264 ЦК України. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що перебування спадкодавця у відповідача мало виключно тимчасовий характер і не має правового значення, адже встановлений судом факт проживання спадкодавця на момент її смерті разом із відповідачем є юридично значущим для вирішення спору, оскільки спростовує доводи позивача про безперервність його спільного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини. Сам по собі нетривалий період такого проживання не змінює його правового значення, оскільки свідчить про відсутність безперервності спільного проживання позивача зі спадкодавцем, що є обов`язковою умовою для застосування статті 1264 ЦК України. Крім того, зазначена обставина не заперечувалася самим позивачем у суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Бравермана Владислава Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11.05.2026. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник