Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/13396/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/931/26 Справа № 212/13396/25 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника Заборського О.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 05.11.2025 року о 23 год 45 хв в м. Кривий Ріг у Покровському р-ні, на мкрн. 5-й Зарічний, 9, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Terrano, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння водій погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest. Результат позитивний, складає 1,44 проміле. Водій з результатом згоден. Зафіксовано на БК 475191, 474715. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР, та був притягнутий до адміністративної відповідальості за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказане рішення захисником Заборським О.В. подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд грубо порушив норми права, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог КУпАП, оскільки Міськів є військовослужбовцем. Відеозапис долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, а саме відео з телефону працівника поліції, яке не пройшло сертифіковану перевірку. Перед використанням газоаналізатору працівники поліції не виконали контрольний забір повітря, а отже результат газоаналізатора та акт огляду є недостовірними. Також, порушено право на захист, оскільки Міськіву не було роз`яснено його права в повній мірі. Призначити покарання Міськіву без позбавлення права керуванням транспортними засобами, з урахуванням принципу індивідуалізації та застосувати ст. 69 КК України. Зупинити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з перебуванням Міськіва на військовій службі. Визнати направлення на огляд та акт огляду неналежними доказами, оскільки зазначені документи не засвідчені печаткою. Відсутній факт керування. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. На підставі до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів. Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, та перебування її в стані алкогольного сп`яніння. Факт вчинення Міськівом адміністративного правопорушення підтверджується даними, що містить протокол про адміністративне правопорушення, квитанція Alcotest 6820, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відеозапис з бодікамер. Згідно до тесту газоаналізатора Alcotest 6820, водій Міськів, перебував у стані алкогольного сп`яніння - вміст алкоголю «1,44 % проміле». Міськів після продуття алкотестера, був згоден з його результатами. Всі його дії були зафіксовані на бодікамери робітників поліції. Таким чином, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП. Стосовно доводів захисника, про складання протоколу на Міськіва за ч. 1 ст. 130 КУпАП не уповноваженою на те особою, зазначаю наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об`єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП. При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП. Отже, в даному випадку Міськіва, безумовно є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Твердження апелянта, що його огляд на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону. Доводи захисника з приводу того, що Міськів не керував транспортним засобом, спростовуються зібраними матеріалами справи, які в своїй сукупності доводять вину Міськіва у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2,9а ПДР України. Міськіва було зупинено у зв`язку з порушенням ПДР України, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення жодних зауважень зі сторони Міськіва не надходило, факту керування він не заперечував. Також, з відеозапису чітко видно, що Міськів знаходився на місці водія, про керування іншими особами працівників поліції не повідомляв, тому доводи сторони захисту про відсутність факту керування не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним, оскільки законодавцем воно визначене одночасно як основне та додаткове стягнення. У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вважаю, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відсутності підстав застосування до Міськіва положень ст. 69 КК України при призначенні додаткового адміністративного покарання та в повній мірі обґрунтував своє рішення. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним. Доводи щодо неналежності та недопустимості відеозапису, долученого до матеріалів справи, є безпідставними. Сам по собі факт того, що відеозапис здійснено за допомогою мобільного телефону працівника поліції, не свідчить про його недопустимість як доказу та не є порушенням вимог закону. Відповідно до положень КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, зокрема такі дані можуть встановлюватися й за допомогою технічних засобів фото- та відеофіксації. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, містить безпосередню фіксацію факту руху транспортного засобу, що має значення для правильного вирішення справи, а тому є належним доказом. При цьому чинне законодавство не ставить допустимість відеозапису в залежність від проходження мобільним телефоном працівника поліції будь-якої сертифікації чи спеціальної перевірки. Отже, зазначений відеозапис є належним та допустимим доказом у справі, оскільки містить інформацію щодо обставин правопорушення та отриманий без порушення вимог закону. Твердження захисника щодо недостовірності результатів газоаналізатора та акта огляду у зв`язку з невиконанням працівниками поліції контрольного забору повітря є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння Міськів був ознайомлений із результатом тестування, з результатами алкотестера погодився, будь-яких заперечень щодо порядку проведення огляду не висловлював, повторного огляду або проведення огляду в закладі охорони здоров`я не вимагав. Крім того, сам по собі довід щодо невиконання контрольного забору повітря без підтвердження істотного порушення процедури проведення огляду не свідчить про недопустимість результатів огляду чи недостовірність показань газоаналізатора. Доводи захисту про порушення права на захист є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено роз`яснення Міськіву його процесуальних прав, передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП. Факт належного роз`яснення прав також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру ознайомлення водія з його правами. Під час складання матеріалів жодних зауважень чи клопотань з цього приводу від Міськіва не надходило. Сама лише заява про неповне роз`яснення прав, без вказівки на конкретні обставини обмеження права на захист, не є підставою для визнання доказів недопустимими чи скасування постанови. Щодо тверджень захисника про неналежність направлення на огляд та акта медичного огляду через відсутність на них відбитка печатки, вважаю за необхідне зазначити наступне. Направлення на огляд та акт медичного огляду відносно Міськіва складені у повній відповідності до форм, затверджених спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735. Аналіз зразків цих документів (Додатки до Інструкції) свідчить, що відбиток печатки не є обов`язковим реквізитом для даних бланків. Ключовими елементами ідентифікації документа є особистий підпис посадової особи та штамп закладу, який згідно з правилами сучасного діловодства може бути замінений друкованим текстом (реквізитами) на самому бланку. Додатково зазначаю, що в Україні діє законодавчий принцип, згідно з яким використання печатки посадовими особами є правом, а не обов`язком, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом. Оскільки спеціальні норми (Інструкція №1452/735) не вимагають скріплення акта печаткою, її відсутність не є процедурним порушенням. Таким чином, відсутність відбитка печатки не впливає на достовірність результатів тестування, не спростовує факт проведення огляду та не може бути підставою для визнання цих документів неналежними доказами. Доводи захисника про призупинення справи у зв`язку з тим, що Міськів перебуває на військовій службі, апеляційний суд вважає їх не слушними, оскільки вказане не передбачено чинним КУпАП. Суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та правильно оцінено кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність. Невизнання Міськіва своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами. Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини Міськіва у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України. Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину Міськіва, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В : Постанову судді Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Заборського О.В. без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя