Постанова 4855 № 640/4243/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4243/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ващилін Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 , суб`єкт господарювання, платник податку) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2018 за №0008334001, №0008344001, №0008354001. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка проведена з порушенням процедури, зокрема, за відсутності підстав для її призначення, виходу за межі предмета перевірки та обставин не надіслання акту для ознайомлення, а також на підставі законодавчих актів, що втратили свою чинність. Натомість акт перевірки позбавлений будь-яких доказів та доведеності факту вчинення порушення законодавства у сфері оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 замінено первісного відповідача в цій адміністративній справі на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі по тексту також - ГУ ДПС у м. Києві). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення за №0008334001 від 16.11.2018; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення за №0008344001 від 16.11.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що до позивача протиправно застосовано штрафні (фінансові) санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями надає право суб`єктам господарювання реалізовувати алкогольні напої (у тому числі пиво або виключно пиво) за визначеним місцем торгівлі. Водночас єдиною умовою, що позбавляє суб`єкта господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв, крім пива, є те, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв. м. У досліджуваному судом випадку податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що торгівельна площа місця торгівлі становила менше 20 кв. м. У частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, за наслідком аналізу релевантного законодавства суд першої інстанції дійшов висновку, що місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів не вноситься до Єдиного реєстру у тому випадку, якщо його адреса співпадає з адресою місця здійснення торгівлі, що вказана у відповідній ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оскільки з матеріалів перевірки слідує, що таке зберігання виявлено контролюючим органом за місцем проведення реалізації алкогольної продукції, відсутність склад встановленого правопорушення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального права, звертається до наступного: висновок суду першої інстанції про право реалізовувати будь-які напої за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями незалежно від площі торговельного об`єкта до моменту доведення зворотного контролюючим органом є хибним. Так само зауважено про те, що судом не перевірено, де саме за адресою позивача знаходився товар та не встановив, чи входила площа, де виявлено залишки, до складу "місця торгівлі" згідно з документами, поданими на ліцензію. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. ФОП ОСОБА_1 не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 20.09.2018 за №14218 у період з 16.10.2018 по 19.10.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належного суб`єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 22.10.2018 за №5028/26-15-40-01/ НОМЕР_1 . Згідно з висновками акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення вимоги статей 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за №481/95-ВР від 19.12.1995. Означені висновки ґрунтуються на такому: (а) фіксація факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: сидру "Яблучний" вартістю 18,75 гривень за 0,5 л без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі сидром та пері, факт оплати засвідчено фіскальним чеком від 16.10.2018 за №0000011623; (б) станом на 16.10.2018 у суб`єкта господарювання знаходилися залишки алкогольної продукції - сидру в асортименті. До перевірки не надано довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; (в) перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме: вино "Совіньйон Блан" міцністю 9-13% об. місткістю 10,00 л без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено статтю 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: (а) за №0008334001 від 16.11.2018, яким до позивача за порушення статті 15, абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17 000,00 гривень; (б) №0008344001 від 16.11.2018, яким до позивача за порушення статті 15, абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17 000,00 гривень; (в) №0008354001 від 16.11.2018, яким до позивача за порушення статті 11, абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17 000,00 гривень. За результатами розгляду поданих ФОП ОСОБА_1 скарг рішеннями за №6106/6/99-99-11-06-01-25 та №6135/6/99-99-11-06-01-25 від 07.01.2019 Державна фіскальна служба України залишила прийняті податкові повідомлення-рішення без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. У силу приписів частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначається Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №481/95-ВР в редакції, чинній на момент проведення перевірки - 25.04.2018). Роздрібна торгівля, в розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР, - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Частинами 12 та 13 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. Згідно з частиною 18 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 17 Закону №481/95-ВР). Частиною 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень. З акту перевірки від 22.10.2018 за №5028/26-15-40-01/3203201324 слідує, що факт реалізації (продажу) ФОП ОСОБА_1 16.10.2018 підакцизної групи товарів (сидру "Яблучний" ємністю 0,5 л. вартістю 18,75 гривень) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі сидром та пері встановлено під час здійснення контрольної розрахункової операції, проведеної посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Кодексу до початку перевірки платника податків, з метою дотримання підприємцем за місцем здійснення розрахунків порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій (а.с.а.с.54-57 том І). Обставини проведення означеної розрахункової операції засвідчується фіскальним чеком від 16.10.2018 №0000011623 (а.с.58 том І). Описова частина коментованого акту вказує про надання посадовим особам контролюючого органу до перевірки ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) серії АЖ №068375 від 11.02.2018, терміном дії до 10.02.2019, а отже чинним на дату проведення такої розрахункової операції. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Поруч із цим, статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Натомість відповідно до статті 1 вказаного Закону, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає релевантним застосування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №280/9662/21, за яким ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі. При цьому, суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею менше 20 кв. метрів, не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі. Продаж інших алкогольних напоїв, в тому числі сидру у такому місці торгівлі є порушенням частини 20 статті 15 Закону №481/95-ВР [у редакції на час спірних правовідносин - частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР], за яке встановлена відповідальність згідно абзацу 6 частини 2 статті 17 цього Закону [у редакції на час спірних правовідносин - абзацу 5 частини 2 статті 17 цього Закону] у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень. Ураховуючи, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу ліцензії, діяв в межах наданих йому повноважень та строків, у позивача на час проведення перевірки була наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а відповідачем не доведено того, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв. м., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність застосування до платника фінансових санкцій у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за відсутності ліцензії, відтак податкове повідомлення-рішення за №0008334001 від 16.11.2018 підлягає скасуванню. Окрім того, за результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві виявлено факт зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, що слугувало підставою для визначення позивачу фінансової санкції у вигляді штрафу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0008344001 від 16.11.2018. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників (стаття 1 Закону №481/95-ВР). Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. У разі зміни найменування суб`єкта господарювання у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство зміна найменування у виданих суб`єкту господарювання довідках про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру не є обов`язковою. Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі. Виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється органом доходів і зборів, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб`єкта господарювання, що був заявником такого місця зберігання, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб`єкту господарювання відповідно до цього Закону, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав. Орган доходів і зборів повинен надати суб`єкту господарювання, що був заявником, засвідчену копію письмового розпорядження про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття. Відповідно до абзацу 12 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Наведене свідчить, що Законом №481/95-ВР надано визначення понять "місце зберігання" та "місце торгівлі", які не є тотожними. Об`єкти роздрібної торгівлі не можуть належати до місць зберігання, щодо яких цим Законом встановлена вимога про обов`язкову реєстрацію у відповідному державному реєстрі. Таким чином, якщо суб`єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об`єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб`єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність. Тотожного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №813/3258/17. Актом перевірки від 22.10.2018 за №5028/26-15-40-01/ НОМЕР_1 встановлено обставини наявності у ФОП ОСОБА_1 станом на 16.10.2018 залишків алкогольної продукції - сидру в асортименті та ненадання до перевірки Довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру. Як зазначено у вступній частині акту, перевірка проводилась у господарській одиниці "магазин", розташованого за адресою м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 106-М, за цією ж адресою здійснювалась реалізація сидру, що слідує із копій фіскальних чеків (розрахункових документів), долучених до актів у якості додатків (а.с.58). Натомість посадовими особами відповідача не здійснено фіксування у акті перевірки ані ідентифікуючих даних іншого приміщення (будівлі), відокремленого від об`єкта роздрібної торгівлі, його площі, як і не розкрито переліку коментованого "сидру в асортименті" - найменування, ємності та кількості, із долученням відповідних підтверджуючих документів, котрі б засвідчували вказані обставини. З огляду на наведене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача фінансової (штрафної) санкції за порушення статті 15, абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та протиправність податкового повідомлення-рішення за №0008344001 від 16.11.2018. Відповідаючи на аргументи апеляційної скарги, котрі зводяться до превалювання застосування судом принципу офіційного з`ясування обставин шляхом реалізації процесуальних заходів із витребування доказів над виконанням контролюючим органом обов`язку із доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, як суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції звертається до наступного. За змістом пункту 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Приписами частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до частин 1 та 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 Кодексу), що знайшло свій прояв у закріпленні у частині 4 статті 77 КАС України можливості суду пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. За сталою практикою Верховного Суду принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Поруч із цим згідно частини 2 статті 77 Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008 визначено, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства суб`єктами господарювання. З огляду на вказане, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обставини роздрібної торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а тому й обґрунтованість застосованих до позивача фінансових (штрафних) санкцій. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. У вимірі наведеного, колегією суддів також взяті до уваги обставини того, що відповідач (Головне управління ДФС у м. Києві) скористалося правом подання відзиву на позовну заяву у червні 2019 року (а.с.96-102 том І), проте не реалізувало можливості подати разом із таким докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, наданої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 (а.с.1-2 том І). Безперечно, опоненти у справі уповноважені процесуальним законом на власний розсуд визначати характер та зміст тверджень та заперечень проти аргументів сторони, як це передбачено частиною 1 статті 9 Кодексу, проте аналіз коментованого відзиву не дає підстав суду апеляційної інстанції уважати, що контролюючим органом надавалася вичерпна відповідь на доводи позивача, викладені нею у адміністративному позові. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, доводи якої зводяться не тільки до порушення судом норм матеріального права при ухваленні такого, проте й не застосування принципу офіційного з`ясування обставин шляхом витребування у позивача доказів на засвідчення наступного: площі приміщення, використовуваного суб`єктом господарювання у провадженні роздрібної торгівлі алкогольними напоями (для перевірки того, чи таке складало менше 20 кв.м. та позбавляло можливості реалізовувати сидр за наявності ліцензії), та плану такого приміщення (з метою встановлення розташування підакцизного товару, щодо якого податковим органом зроблено висновок про його зберігання не у відведених для цього місцях). Колегія суддів критично ставиться до вищевикладених доводів, адже у силу вимог частини 5 статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. У спірному випадку ФОП ОСОБА_1 не обґрунтовувала протиправність податкових повідомлень-рішень доводами, які слугували підставою для формування судом першої інстанції висновків про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що торгівельна площа місця торгівлі становить менше 20 кв. м., а також зберігання підакцизних товарів у місці іншому, аніж за місцем торгівлі, котре співпадало з місцем проведення перевірки. Проте, слід констатувати, суд першої інстанції не був позбавлений можливості за наслідком аналізу наявної у матеріалах справи сукупності письмових доказів дійти самостійного переконання щодо такого та покласти сформовані висновки в основу для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2018 за №0008334001 та за №0008344001. Окрім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що саме на відповідача, у силу закону, покладено обов`язок здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України та, відповідно, доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Із відомостей акту перевірки від 22.10.2018 за №5028/26-15-40-01/ НОМЕР_1 , покладеного в основу для прийняття оскаржуваних рішень, не простежується відображення тих відомостей, з відсутністю яких у матеріалах справи податковий орган пов`язує обставини неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Іншими словами, ГУ ДФС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві), доходячи висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями не з`ясовував та не здійснював належне фіксування обставин щодо площі та планування місця торгівлі ФОП ОСОБА_1 , натомість уважає помилковими висновки суду першої інстанції у цій частині щодо формування таких за відсутності первинного доведення відповідачем існування коментованих обставин. Підсумовуючи, колегія суддів не уважає, що нереалізація судом першої інстанції заходів із витребування доказів у цій частині потягла за собою формування протилежних висновків по суті розглядуваного спору та виникнення підстав для суду апеляційної інстанції для скасування судового рішення. Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)). Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54). Отже, з врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 16.11.2018 за №0008334001 та за №0008344001. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення. Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін. Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі №640/4243/19, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Чуприна О.В. Суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В.