Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9264/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9264/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О., за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у адміністративній справі № 160/9264/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія Колібрі» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія Колібрі», а саме, визнано протиправними та скасовано податкові повідомленнярішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.12.2024 року №№0774470706, 0774480706, 0774490706, 0774500706, а також стягнуто на користь ТОВ «Суднобудівна компанія Колібрі» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 30 280,00 грн. і понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав його незаконності та необґрунтованості, у зв`язку з чим просить його скасувати та прийняти інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована безпідставністю не врахування судом першої інстанції встановлених під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК «КОЛІБРІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.10.2024 № 9312128780 (далі Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 2851 596 грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету у сумі 1 803 697 грн. стосовно виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що впливає на від`ємне значення з податку на додану вартість та заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за вересень 2024 року, також як і не надано належної оцінки фактам, що зафіксовані складеними актами про ненадання документів та пояснень до перевірки від 19.11.2024 № 2862/04-36-07-06/45007577 та від 21.11.2024 № 2879/04-36-07-06/45007577, які оформлювалися внаслідок не надання позивачем до перевірки документів в повному обсязі, в тому числі і тих, що витребувалися запитом №1 від 07.11.2024 року про надання відомостей про залишки ТМЦ (за місцями їх зберігання) та стосовно надання доступу перевіряючим до територій, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, інвентаризації залишків ТМЦ за місцями їх зберігання, і запитом № 2 від 19.11.2024 щодо надання всіх документів у повному обсязі, що належать або пов`язані з предметом перевірки (період з урахуванням виникнення від`ємного значення ряд. 21 та заявленого бюджетного відшкодування ряд. 20.2: жовтень 2023 вересень 2024 року). При цьому, описуючи процедуру щодо руху товарноматеріальних цінностей за перевіряємий період, яка на переконання відповідача не була доримана, з огляду на неадання позивачем під час проведення перевірки фінансово-господарських документів на підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку та надання натомість до перевірки первинних документів, які не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, відповідач наголошує на правильності висновків про непідтвердження позивачем використання в межах господарської діяльності придбаних запасів в перевіряємому періоді Крім того, відповідач аналізуючи віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по постачальнику ТОВ "ДАНГЕЛ", акцентує увагу на встановленому під час перевірки факту цілеспрямованого створення позивачем умов, які не можуть мати іншої мети, окрім невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом, зокрема в частині штучного збільшення своїх витрат, що підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема здійснити господарську операцію, яка передбачає отримання економічного ефекту, однак не вжив достатніх заходів для цього, через те, що з метою зменшення бази оподаткування, і відповідно діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Окремо також відповідач звертає увагу апеляційної інстанції на доведеність під час судового вирішення спору у цій справі факту порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1. ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок чого було занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у періодах січень 2024 року серпень 2024 року на суму ПДВ 8 000 030,0 грн, та як наслідок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на сумі 8 000 030 грн., і вважає безпідставним стягнення судом на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача вважаючи рішення суду першої інстанції законим та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та їх правову оцінку та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомленнярішення від 25.12.2024 року №№0774470706, 0774480706, 0774490706, 0774500706, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені на підставі акту №3771/04-36-07-06/45007577 від 28.11.2024 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Суднобудівна компанія Колібрі» щодо дотримання податкового законодавства при декларуваннi за вересенъ 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у cyмi 2 851 596 грн, у тому числi заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 1 803 697 грн., який оформлено за результатом проведеної у період з 11.11.2024 року по 22.11.2024 року документальної позапланової виїзної перевірки, за висновками якої було встановлено порушення ТОВ «Суднобудівна компанія Колібрі» вимог: ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст.44., п.189.1 ст.189, п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198, абз.«г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у зв`язку з використанням не у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (виробничих запасів), внаслідок чого було завищено суму від`ємного значення з ПДВ (показник рядка 21 Декларації) на суму ПДВ 1 047 899 грн., а також занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 401 882 грн. (грошові зобов`язання можуть бути визначеними лише за звітній податковий період вересень 2024 року), що є порушенням вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст.44., п.189.1 ст.189, п. 198.1 ст. 198, п.199.6 ст. 198, абз.«г» п.198.5 ст.198, п. 200.1 ст. 200, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у зв`язку з використанням не у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (виробничих запасів) і завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування на 1 803 697 грн., та вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу у звязку з не здійсненням реєстрації податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 12005008 грн. Оскільки у відповідь на направлені позивачем 05.12.2024 року заперечення на акт перевірки, податковим органом 19.12.2024 року надано відповідь про правомірність висновків перевірки і на підставі акту №3771/04-36-07-06/45007577 від 28.11.2024 року винесено податкові повідомлення-рішення від 25.12.2024 року №№0774470706, 0774480706, 0774490706, 0774500706, а подана позивачем 13.01.2025 до Державної податкової служби України скарга була залишена Рішенням Державної податкової служби України від 13.03.2025 року без задоволення, із залишенням без змін податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, позивач звернувся з позовом у цій справі до Дніпропетровського окружного адмінінстративного суду, який вирішуючи спір по суті правильно спирався на положення ч.2 ст.19 Конституції України та на положення Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки) яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та відповідальність за порушення податкового законодавства, а також на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» яким визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Зокрема, виходячи із системного аналізу положень: пп.14.1.36. п.14.1. ст.14, пп.20.1.4. пп.20.1.10. п.20.1 ст.20, п.44.1, пп.14.1.181. п.14.1 ст.14, п.198.2. п.198.3. п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України та ст.1, ч.1 і ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції правильно підкреслив, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат та податкового кредиту) є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду, а для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З огляду на те, що наслідки для податкового обліку створюються лише дійсним рухом активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди, а критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є саме забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів, і належне документальне підтвердження операцій надає можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася, саме для чого ці первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність, суд першої інстанції враховуючи правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постановах від 21.02.2023 по справі №820/4281/18 та від 12.04.2023 по справі №807/2118/16, правильно у даному випадку наголосив, що саме складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, а щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Оскільки предмет доказування у цій справі становлить обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, субпідрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо). Відповідно до вище наведеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи цілком підставно врахував, що основним видом діяльності позивача є будування прогулянкових і спортивних човнів та роздрібна торгівля та прокат товарів для спорту і відпочинку, для здійснення якої позивач має цех та склад, який орендує для здійснення господарської діяльності згідно договору №0304/23 від 03.04.2023 року, що відображено у акті перевірки, а також має трудові ресурси, які станом на вересень 2024 року складають 105 осіб, що відображено у акті перевірки. Встановленим у цій справі є той факт, що у зв`язку з проведенням позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК «Колібрі» було видано наказ від 12.11.2024 року №17 «Про створення комісії по інвентаризації ТМЦ» і в ході проведення перевірки позивачем було надано перевіряючим інвентаризаційний опис №1 товарно-матеріальних цінностей станом на 21.11.2024 року та інвентаризаційних опис необоротних активів, що знаходяться на складі, відповідно до змісту якого в ході проведення інвентаризації основних засобів, залишків ТМЦ та готової продукції відсутні розбіжності з даними обліку, і податковим органом під час перевірки позивача податковим органом також не встановлено та не зазначено в акті перевірки розбіжностей з даними обліку. Зокрема, на сторінці 8 акту перевірки відповідач вказує на наявність на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей: аксесуари до човнів гребних в асортименті, човни гребні надувні в асорименті. Враховуючи, що копії первинних документів, на підставі яких формувався позивачем податковий кредит та податкові зобов`язання, містяться у матеріалах справи (договори, видаткові та податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН, митні декларації на експорт товару із штампами митного органу, тощо), а відповідач жодних зауважень стосовно форми та порядку оформлення документів у акті перевірки та у відзиві на позовну заяву не зазначав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач використовував саме у господарській діяльності придбані у постачальників товарно-матеріальні цінності, і такі висновки суду доводами апеляційної скарги відповідача не спростовані. Обговорюючи висновки суду першої інстанції в частині, що стосуються доводів контролюючого органу про часткове надання позивачем на запити податкового органу первинних документів, та не надання до перевірки: документів щодо залишків ТМЦ на складах підприємства (оборотно-сальдову відомість по бухгалтерським рахункам, на яких обліковуються основні засоби, ТМЦ тощо у розрізі номенклатури у кількісному та вартісному виразі за місцями зберігання на поточну дату); ліцензії, дозволів, сертифікатів, ТУ (ДСТУ), журналів-ордерів (картки рахунку) та оборотно-сальдових відомостей загальні і розгорнуті за відповідні періоди по рахунках бухгалтерського обліку (у розрізі субрахунків та кореспондуючих рахунків) та/або по субконто (з найменуваннями у кількісних та вартісних показниках) 10, 11, 12, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 31, 33, 35, 37, 50, 60, 61, 64, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94, 97; розгорнутих загальних оборотно-сальдових відомостей (помісячно) по усіх рахунках бухгалтерського обліку за перевіряємий період з урахуванням періодів виникнення від`ємного значення з ПДВ (жовтень 2023 вересень 2024) - колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням приписів п.85.2. та п.85.4. Податкового кодексу України проаналізувавши зміст сформованих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області запитів №1 від 07.11.2024 року і №2 від 19.11.2024 року та наданих позивачем на ці запити відповідді від 12.11.2024 року з долученими первинними документами на запит №1 від 07.11.2024 року та від 20.11.2024 року з додатками на запит №2 від 19.11.2024 року, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що позивачем було надано контролюючому органу усі первинні документи, які стосуються перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року, а не надання позивачем під час перевірки усіх документів, що витребувалися відповідачем за запттом №2 було обумовлено тим, що податковим органом під час формування цього запиту №2 не було дотримно положення п.85.4 Податкового кодексу України в частині встановлення строку п`яти робочих днів, а відповідно, ці документи судом правомірно перевірялися під час розгляду даної справи. За вказаних обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постановах від 10.06.2019 року по справі № 804/5840/16 та від 05.10.2022 року по справі № 160/11773/22 зазмістом яких запитувані податковим органом документи такі як ліцензії, дозволи, сертифікати, ТУ (ДСТУ), технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них, калькуляцію собівартості товару тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача у цій справі в частині наголошення на тому, що: документи аналітичного обліку записів у розрізі місць зберігання та матеріально-відповідальних осіб не є документами що фіксують здійснення господарських операцій, такі документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; а оборотно-сальдові відомості не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки є лише внутрішніми записами позивача (постанова Верховного Суду у справі №560/3915/18 від 25.05.2023 року). Отже, судом першої інстанції цілком обгрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що наказ про облікову політику підприємств, ліцензії, дозволи, сертифікати та калькуляції собівартості товару, технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них є саме первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою чітко визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи. Оскільки у спірному випадку судом не було встановлено не надання позивачем на запит контролюючого органу документів, ведення яких передбачено п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, а контролюючим органом не було доведено того, що надані позивачем до перевірки документи не дозволяли відповідачу пересвідчитися у тому, що придбані позивачем ТМЦ (сировина) були використані для виготовлення продукції, що становить господарську діяльність позивача. Суд першої інстанції у спірному випадку обгрунтовано зауважив, що за наведеною в акті перевірки інформацією контролюючий орган не заперечував факт того, що позивач є виробником човнів, у перевіреному періоді придбавав ТМЦ та реалізує продукцію власного виробництва, але у той же час відповідач зробив висновок, що придбані позивачем ТМЦ використані не у межах господарської діяльності, не з метою виготовлення власної продукції, яка фактично була вироблена, що встановлено самим відповідачем, і разом з тим, контролюючий орган в акті перевірки навіть не зазначав яким чином були використанні придбані позивачем ТМЦ, якщо їх не було використано в процесі виготовлення власної продукції. Таким чином, встановивши під час розгляду справи правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ у перевірений період діяльності, а контролюючим органом не було доведено факт використання позивачем придбаних ТМЦ не у власній господарській діяльності, суд першої інстанції враховуючи відсутність доказів того, що придбані ТМЦ використано не у власній господарській діяльності правильно виснував, що підприємство позивача не було зобов`язано реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Отже, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд першої інстанції дійшов цілком законого висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомленьрішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.12.2024 року, а з огляду на положення п.200.7. п.200.10. п.200.11. пп.200.7.1 і пп.200.7.2 п.200.7. п.200.12. п.200.13. п.200.15. ст.200 Податкового кодексу України та пунктів 4, 6, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (далі - Порядок №26 в редакції на час спірних відносин), суд дійшов обгрунтованого висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 1 803 697 грн., задекларованої платником податку у податковій декларації за вересень 2024 року, яка не є узгодженою, а також про відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області і сплаченого документально підтвердженого судового зобору за подання позовної заяви. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог і підтвердження їх належними, достатніми і допустимими доказами та вважає, що доводами апеляційної скарги відповідача ці правильні висновки суду першої інстанції не спростовуються. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року залишии без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун