Постанова 4851 № 440/10733/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 р. Справа № 440/10733/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 20.01.26 по справі № 440/10733/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 17.06.2025 № 164150005178; зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 31.08.1987, період роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987, період проходження військової служби з 12.11.1987 по 20.08.1990, період навчання з 01.09.1990 по 20.06.1991, період роботи з 01.07.1999 по 31.10.2000, період з 16.07.2002 по 08.10.2002 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1990 та повторно розглянути заяву від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 період роботи з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025, повторно розглянути заяву від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що період трудової діяльності позивача підтверджений належним чином оформленими документами, наданими ним разом із заявою про призначення пенсії, а рішення пенсійного органу про відмову призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є протиправним та необґрунтованим. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 17.06.2025 № 164150005178 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211.20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Львівській області подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що спірне рішення є обґрунтованим та правомірним, оскільки на підставі наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів підтверджено страховий стаж тривалістю 07 років 11 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Вказує, що за доданими до заяви документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період роботи росії з 17.11.2015 по 01.03.2022 згідно пільгової довідки № 40 від 20.02.2025 та вкладки у трудову книжку НОМЕР_2 від 17.11.2015, оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Згідно пункту 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначає, що страховий стаж роботи з 01.07.1999 враховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Щодо задоволення судом позовних вимог позивача про зарахування до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1986 по 31.08.1987, роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987, проходження військової служби з 12.11.1987 по 20.08.1990, роботи з 01.01.2000 по 31.10.2000, з 16.07.2002 по 08.10.2002 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1990 та зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, зазначає, що в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня трудова книжка серії НОМЕР_3 від 01.02.1990. Вказана трудова книжка не була предметом розгляду при прийнятті рішення про відмову. Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 таз 09.08.2023 по 09.06.2025 зазначає, що періоди, робота 3,27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023, з 09.08.2023 по 30.04.2025 зараховано до страхового стажу. Пільговий характер роботи за вказані періоди не підтверджено уточнюючою довідкою підприємства (додаток № 5) та атестацією робочого місця. Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи в російській федерації з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022 зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Також зазначає, що 01.01.2023 росія припинила участь .в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/ поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Вийти за межі позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати з 09.06.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058- IV; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058- IV зарахувати до трудового та страхового стажу періоди з 08.09.1987 по 16.10.1987, 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.202 та період роботи період проходження військової служби з 12.11.1987 по 20.08.1990; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області при призначенні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції зроблено правильний і обґрунтований висновок про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Львівській області від 17.06.2025 № 164150005178 про відмову в призначенні пенсії. Зазначає, що судом було вірно встановлено, що страховий стаж роботи в Україні з 01.07.1999 враховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Також суд вказав: «З урахуванням наведеного, до страхового стажу позивача на підставі записів у трудовій книжці від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 мають бути зараховані: період навчання в Одеській морехідній школі технічного флоту з 01.09.1986 по 31.08.1987 на підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; період роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987 відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; служба в армії з 12.11.1987 по 09.12.1989 на підставі пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; період роботи з 01.01.2000 по 31.10.2000 у Приватному підприємстві «Феррум» на посаді слюсаря IV розряду відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; період отримання допомоги по безробіттю з 16.07.2002 по 08.10.2002 відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ». Судом також було вказано у мотивувальній частині рішення, що до спеціального стажу позивача враховується періоди з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.200 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.201 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025. З метою належного повного захисту порушених прав позивача - періоди 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025 повинні бути враховані, як до загального, так і до спеціального стажу позивача. Саме врахування цих періодів і до загального і до пільгового стажу позивача - матиме наслідком для нього призначення пенсії після виконання судового рішення. Те, що вказані вище періоди не були враховані до страхового (загального) стажу позивача підтверджується розрахунком стажу позивача. Проте, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить чітких вказівок, щодо зарахування до стажу позивача періодів роботи позивача до загального та до спеціального стажу. Полтавський окружний адміністративний суд при винесенні рішення від 20.01.2026 у справі № 440/10733/25 виклав резолютивну частину рішення у звуженому варіанті, зазначив: «Зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні». Вважає, що таке зобов`язання без конкретизації періодів, які необхідно зарахувати до трудового страхового стажу, в тому числі пільгового, позивача не є належним захистом його прав. Вказує, що позивач сформував позовні вимоги, конкретизувавши періоди, які підлягають зарахуванню до його трудового страхового стажу, в тому числі пільгового. Посилається на те, що якщо резолютивна частина рішення суду не міститиме наведених та чітких формувань, відповідач матиме змогу довільно трактувати зміст рішення та продовжувати порушувати права позивача, а позивач буде вимушений вдруге звертатись до суду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області слід відхилити, враховуючи наступне. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 09.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) . Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області, яке рішенням від 17.06.2025 № 21641500007178 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058- IV з огляду на не підтвердження наявності пільгового стажу тривалістю не менше 12 років 6 місяців, а також страхового стажу тривалістю не менше 30 років В рішенні зазначено, що до страхового та пільгового стажу не зараховано: період роботи росії з 17.11.2015 по 01.03.2022 згідно пільгової довідки № 40 від 20.02.2025 та вкладки у трудову книжку НОМЕР_2 від 17.11.2015, оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Згідно пункту 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначає, що страховий стаж роботи з 01.07.1999 враховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць згаданої Угоди до 01.01.2023, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні. Позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу вкладку до трудової книжки серії НОМЕР_4 та довідку ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» від 20.02.2025 № 40, якими підтверджено факт його роботи бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти і газу з 17.11.2015 по 20.11.2019 та з 30.01.2020 по 01.03.2022. Суд зазначив, що до страхового стажу позивача на підставі записів у трудовій книжці від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 мають бути зараховані: період навчання в Одеській морехідній школі технічного флоту з 01.09.1986 по 31.08.1987 на підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України №1788-ХІІ; період роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987 відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; служба в армії з 12.11.1987 по 09.12.1989 на підставі пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; період роботи з 01.01.2000 по 31.10.2000 у Приватному підприємстві «Феррум» на посаді слюсаря IV розряду відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; період отримання допомоги по безробіттю з 16.07.2002 по 08.10.2002 відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ. Підстав для зарахування служби в армії з 10.12.1989 по 20.08.1990, як на тому наполягав позивач, немає, оскільки матеріали справи не містять доказів проходження позивачем військової служби в цей період. Також, суд зазначив, що періоди роботи з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 30.04.2025 зараховані до страхового стажу на підставі даних системи персоніфікованого обліку, однак не зараховані до спеціального (пільгового) стажу. Професія бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ передбачена у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2003 №

36. ГУ ПФУ у Львівській області у рішенні від 17.06.2025 № 164150005178 не зазначило з яких підстав пільговий стаж роботи позивача не може бути обчислений з урахуванням записів у трудовій книжці. Суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи за професіями помічника бурильника, бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ не ґрунтується на вимогах закону. Також суд зазначив, що зважаючи на те, що ГУ ПФУ у Львівській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком належним чином не дослідив всю сукупність наданих позивачем документів, а також не запропонував позивачу надати додаткові документи (зокрема, трудову книжку від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 ) суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні. Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV). Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 26 Закону України № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу. Статтею 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-XII). Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статі 114 Закону України № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають чоловіки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1) зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1). За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу); 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5) ; 4) відомості про місце проживання особи. Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії додаються документи відповідно до встановленого Переліку. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. Статтею 62 Закону України № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із пунктами 23 - 27 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками. Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця. З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (пункт 2.2). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6). Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.9). У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ...» і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10). За змістом оскаржуваного рішення відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України № 1058-IV. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 09.06.2025 про призначення пенсії виповнилось 55 років. ГУ ПФУ у Львівській області у рішенні від 17.06.2025 № 164150005178 обчислено стаж роботи позивача та визначено, що загальний страховий стаж роботи на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 7 років 11 місяців 18 дні, а спеціальний (пільговий) стаж роботи не підтверджено. При цьому у рішенні зазначено, що до страхового та пільгового стажу роботи не зараховано періоди: - період роботи в росії з 17.11.2015 по 01.03.2022 на підставі довідки від 20.02.2025 № 40 та вкладки у трудову книжку НОМЕР_2 від 17.11.2015, оскільки відповідно до постанови КМ України від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Суд враховує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств. Отож основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі № 408/7500/16-а, від 28.04.2021 у справі № 638/18852/16-а та ін. За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу вкладку в трудову книжку серії НОМЕР_4 , у якій наявні записи: від 17.11.2015 - Район Крайньої Півночі Ямало-Ненецький автономний округ м. Новий Уренгой ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» прийнятий бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - від 20.11.2019 - трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку дії; - від 30.01.2020 - Район Крайньої Півночі Ямало-Ненецький автономний округ м. Новий Уренгой ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» прийнятий в цех з випробування свердловин бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - від 01.03.2021 - трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку дії поліса-патента. Крім того, позивач надав довідку ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» від 20.02.2025 вих.№ 40, у якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював у ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» вахтовим методом; працював повний робочий день з встановленою щоденною нормою робочого часу і виконання річної норми робочого часу з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022; роботи відносяться до Списку № 2, розділ ХІІ, підрозділ 1, позиція 2130100а-11297 «Бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу», затвердженого постановою кабінету міністрів срср від 26.01.1991 № 10 та відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 30, підпункту 6 пункту 1 статті 32 федерального закону від 28.12.2013 № 400-Ф3 «Про страхові пенсії» - стаж роботи, що дає право на дострокове призначення пенсії за віком. За змістом вказаної довідки за період роботи мали місце періоди відсторонення від роботи з : 24.10.2018 по 21.11.2018, з 20.10.2019 по 20.11.2019, з 02.02.2022 по 01.03.2022 та період простою з 05.09.2020 по 16.09.2020, з 20.04.2021 по 21.04.2021, що не враховуються в спеціальний стаж для призначення дострокової пенсії за віком. Страхові внески нараховані та сплачені повністю. Щодо суперечностей у записах вкладки до трудової книжки серії НОМЕР_4 та довідки ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» від 20.02.2025 № 40 про звільнення позивача з роботи (у трудовій книжці зазначено 01.03.2021, а у довідці - 01.03.2022) колегія суддів зазначає, що в такому випадку перевага надається відомостям, зазначеним у довідці, оскільки нею уточнюються дані, що містяться у трудовій книжці. При цьому очевидним є факт описки у вкладці до трудової книжки в частині зазначення дати звільнення позивача - 01.03.2021, оскільки підставою для відповідного запису вказаний наказ від 21.02.2022. Водночас суд також враховує, що у довідці ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» від 20.02.2025 № 40 зазначені періоди, що не враховуються до спеціального стажу для призначення дострокової пенсії за віком, а саме: періоди відсторонення від роботи з 24.10.2018 по 21.11.2018, з 20.10.2019 по 20.11.2019, з 02.02.2022 по 01.03.2022 та період простою з 05.09.2020 по 16.09.2020, з 20.04.2021 по 21.04.2021. Позивач разом із заявою про призначення пенсії не надав доказів збереження за ним заробітної плати за вищевказані періоди, а тому підстав для їх зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку немає. Отож до стажу роботи позивача (страхового та пільгового) мають бути зараховані періоди роботи у ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022. ГУ ПФУ у Львівській області, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача на території російської федерації, виходив з того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 позивач не надав документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначив причину неможливості їх отримання. Колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за № 562, яка набрала чинності 20.05.2025. Пунктом 1 Постанови № 562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також Порядок № 562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком. Порядок № 562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. За змістом пункту 3 Порядку № 562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах. Приписами пункту 4 Порядку № 562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. Отже, суд звертає увагу на те, що пунктом 4 Порядку № 562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії. Суд враховує, що Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що триває і дотепер. 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Відтак, суд констатує, що наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в республіках колишнього Союзу РСР. Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження. Суд зауважує, що обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії. При цьому, відсутність обміну інформації між органами пенсійного забезпечення не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача. Крім того, суд повторно зауважує, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У контексті спірних правовідносин суд відзначає, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що відповідач звертався до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації або з відповідним запитом до МЗС України. Водночас, як встановлено судом, у матеріалах справи наявна заява позивача від 09.06.2025, завірена його підписом, в якій, серед іншого, повідомлено про те, що пенсійних виплат на території інших держав він не отримує, інша пенсія не призначалась. На переконання суду, зазначення позивачем необхідних відомостей у вказаній заяві свідчить про виконання ним вимог Порядку № 562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження. Більше того, суд зауважує, що на період роботи з 17.11.2015 по 01.03.2022 (після 01.01.1992) не розповсюджується Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025. Також колегія суддів зазначає, що 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1). Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди. Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом №240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів. 01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» № 2783-IX (далі Закон України № 2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 26, ст. 162). Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 26, ст. 162). Отже, Законом України № 2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР. Тому до документів, виданих на території РФ, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з РФ. Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Як вже було зазначено вище, Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що триває і дотепер. Станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, видані на території РФ, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом України № 2783-IX від 01.12.2022, а тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля). У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Колегія суддів зазначає, що вихід російської федерації, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, періоди роботи позивача на території російської федерації, не можуть бути неврахованими під час визначення стажу при призначенні пенсії саме з таких підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, від 30.10.2025 у справі № 300/6020/23. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1). Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу. Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку. Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17. Колегія суддів наголошує, що періоди роботи позивача на території російської федерації (з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022) які він просить зарахувати до страхового стажу, мали місце до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення лише з тих підстав, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів: навчання з 01.09.1986 по 31.08.1987 та з 01.09.1990 по 20.06.1991, проходження військової служби з 12.11.1987 по 20.08.1990, а також періодів роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987, з 01.07.1999 по 31.10.2000, а також період з 16.07.2002 по 08.10.2002 на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.02.1990, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається до Форми РС-право період роботи з 01.07.1999 по 31.12.1999 тривалістю шість місяців зарахований до страхового стажу. Також до страхового стажу зарахований період навчання позивача у Полтавському середньому професійно-технічному училищі № 10 з 01.09.1990 по 20.06.1991 тривалістю 0 років 9 місяців 20 днів. Отже, зарахування вищезгаданих періодів до страхового стажу не є спірним. Статтею 5 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов`язок» (у редакції, що діяла на час проходження позивачем військової служби) визначено, що військова служба складається з дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР. Відповідно до частини другої статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов`язок», громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них поширюються обов`язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. За змістом статті 13 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов`язок», строк дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту становить 2 роки. Дійсна військова служба - це вид служби в Збройних силах України, де військовослужбовці проходять службу за контрактом або строково. Це служба, під час якої військовослужбовці виконують свої обов`язки та обов`язки, що стосуються захисту країни. Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 513/1195/16-а та постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 127/1762/17. Відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 за № 590 та чинного на момент проходження позивачем строкової військової служби, крім роботи як робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування у партизанських загонах; служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба у органах міліції. Як вбачається з копії трудової книжки від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 : - з 01.09.1986 по 31.08.1987 навчався в Одеській морехідній школі технічного флоту; - 08.09.1987 - прийнятий матросом 1 класу «Дунай»; - 16.10.1987 - звільнений п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР у зв`язку з призовом в радянську армію; - з 12.11.1987 по 09.12.1989 - служба в радянській армії; - з 01.07.1999 по 31.10.2000 - робота у Приватному підприємстві «Феррум» на посаді слюсаря IV розряду; - з 16.07.2002 по 08.10.2002 - виплата допомоги по безробіттю Шишацьким районним центром зайнятості. ГУ ПФУ у Львівській області у відзиві на позов звертав увагу на те, що позивач разом із заявою від 09.06.2025 не надав пенсійному органу трудову книжку від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 , а тому питання зарахування вищевказаних періодів не було предметом дослідження під час ухвалення рішення від 17.06.2025 № 21641500007178. Проте, позивач зазначає, що трудова книжка від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 надавалась позивачем при первинному зверненні до пенсійного фонду за призначенням пенсії, що також підтверджується розпискою повідомленням від 09.06.2025, яка міститься в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу, що у силу абзаців четвертого, п`ятого пункту 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). З урахуванням наведеного, до страхового стажу позивача на підставі записів у трудовій книжці від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 мають бути зараховані: - період навчання в Одеській морехідній школі технічного флоту з 01.09.1986 по 31.08.1987 на підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України №1788-ХІІ; - період роботи з 08.09.1987 по 16.10.1987 відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; - служба в армії з 12.11.1987 по 09.12.1989 на підставі пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; - період роботи з 01.01.2000 по 31.10.2000 у Приватному підприємстві «Феррум» на посаді слюсаря IV розряду відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788-ХІІ; - період отримання допомоги по безробіттю з 16.07.2002 по 08.10.2002 відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ. Колегія суддів зазначає, що підстав для зарахування періоду служби в армії з 10.12.1989 по 20.08.1990, як на тому наполягав позивач, немає, оскільки матеріали справи не містять доказів проходження позивачем військової служби в цей період. Щодо зарахування до спеціального (пільгового) стажу роботи позивача за Списком № 2 періодів: з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, до Форми РС-право період роботи з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 30.04.2025 зараховані до страхового стажу на підставі даних системи персоніфікованого обліку, однак не зараховані до спеціального (пільгового) стажу. Як вбачається з трудової книжки від 01.02.1990 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 : - 30.06.1991 - прийнятий помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти і газу 4 розряду в центральну інженерно-технологічну службу експедиції глибокого експлуатаційного буріння № 1; - 17.09.1991 - звільнений за власним бажанням; - 28.11.1991 - прийнятий в експедицію глибокого експлуатаційного буріння № 1 помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти і газу 4 розряду; - 01.04.1995 - звільнений за переведенням до ЗАТ «Біком»; - 01.04.1995 - прийнятий до ЗАТ «Біком» за переведенням помічником бурильника 4 розряду експедиції глибокого експлуатаційного буріння нафти і газу; - 04.05.1998 - звільнений за прогул; - 08.12.2000 - прийнятий в бурову бригаду № 3 ЗАТ «Назимська НГРЕ», як помічник бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти і газу 4 розряду за контрактом; - 03.07.2002 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового контракту; - 05.10.2004 - ТОВ Науково-виробниче підприємство передових технологій «Зонд», прийнятий помічником бурильника 5 розряду; - 02.04.2007 - переведений на посаду бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння 6 розряду; згідно результатів атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільги та компенсації, у т.ч. пенсійне забезпечення; - 13.06.2008 - звільнений за власним бажанням; - 05.07.2008 - ТОВ «Карпатське управління бурових робіт» (Район Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ, м. Новий Уренгой), прийнятий в центральну інженерно-технологічну службу бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - 30.06.2009 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 10.07.2009 - ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» (Район Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ, м. Новий Уренгой), прийнятий в центральну інженерно-технологічну службу бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - 23.06.2010 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 02.08.2010 - ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» (Район Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ, м. Новий Уренгой), прийнятий в центральну інженерно-технологічну службу бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - 11.02.2014 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 04.03.2014 - ТОВ «Новоуренгойська бурова компанія» (Район Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ, м. Новий Уренгой), прийнятий бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин нафти та газу 6 розряду вахтовим методом; - 12.06.2015 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Також суд враховує, що разом із заявою від 09.06.2025 про призначення пенсії позивач надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_5 від 27.07.2022, у якій містяться такі записи: - 27.07.2022 - прийнятий бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 6 розряду, ТОВ «Спецмехсервіс»; - 07.12.2022 - звільнений за угодою сторін; - 08.12.2022 - прийнятий на посаду бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 6 розряду, ТОВ «Спецмехсервіс», на період виконання робіт на будівництві розвідувальної свердловини №

107. Проведено атестацію робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - 02.08.2023 - звільнений за угодою сторін; - 09.08.2023 - АТ «Укргазвидобування» Філія Бурове управління «Укрбeргаз» Полтавське відділення бурових робіт, прийнятий на роботу бурильником експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 6 розряду центральної інженерно-технологічної служби . Як вбачається зі Списків № 1, 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, а саме розділу XII «Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю», підрозділу 1 до Списку № 2 належить професія «бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ». Також, Списками № 1, 2, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, а саме розділу XII «Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю», підрозділу 1 до Списку № 2 належить професія «бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ». Отже, факт роботи позивача за професією помічника бурильника підтверджується записами у трудовій книжці позивача та довідками. Суд також звертає увагу на те, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Отже відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні окремих періодів роботи з метою пільгового обчислення стажу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 17.06.2025 № 164150005178 про відмову в призначенні пенсії. Що стосується прохальної частини апеляційної скарги про вихід за межі позовних вимог шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати з 09.06.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058- IV; при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058- IV зарахувати до трудового та страхового стажу періоди з 08.09.1987 по 16.10.1987, 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.202 та період роботи період проходження військової служби з 12.11.1987 по 20.08.1990; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області при призначенні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 20.11.2019, з 30.01.2020 по 01.03.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023 та з 09.08.2023 по 09.06.2025, колегія суддів зазначає наступне. Збільшення, зміна або доповнення позовних вимог може здійснюватися лише під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційна скарга не може містити нові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відтак вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати з 09.06.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058- IV фактично є зміною позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приписами частини 5 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції позбавлений права розглядати ті позовні вимоги, які позивач не заявляв у суді першої інстанції. Проте, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018 у справі № 800/341/17 і від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу позивача : період навчання з 01.09.1986 по 31.08.1987, період служби в армії з 12.11.1987 по 09.12.1989, період отримання допомоги по безробіттю з 16.07.2002 по 08.10.2002, періоди роботи : з 08.09.1987 по 16.10.1987, 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 01.01.2000 по 31.10.2000, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи : з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023, та з 09.08.2023 по 09.06.2025 (по дату звернення з заявою про призначення пенсії) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.06.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі. Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням вищенаведеного, усі інші доводи і заперечення сторін по справі на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача та позивача слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі № 440/10733/25 - скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального стажу позивача : період навчання з 01.09.1986 по 31.08.1987, період служби в армії з 12.11.1987 по 09.12.1989, період отримання допомоги по безробіттю з 16.07.2002 по 08.10.2002, періоди роботи : з 08.09.1987 по 16.10.1987, 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 01.01.2000 по 31.10.2000, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи : з 30.06.1991 по 17.09.1991, з 28.11.1991 по 01.04.1995, з 02.04.1995 по 04.05.1998, з 08.12.2000 по 03.07.2002, з 05.10.2004 по 13.06.2008, з 05.07.2008 по 30.06.2009, з 10.07.2009 по 23.06.2010, з 02.08.2010 по 11.02.2014, з 04.03.2014 по 12.06.2015, з 17.11.2015 по 23.10.2018, з 22.11.2018 по 19.10.2019, з 30.01.2020 по 01.02.2022, з 27.07.2022 по 07.12.2022, з 08.12.2022 по 02.08.2023, та з 09.08.2023 по 09.06.2025 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.06.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі № 440/10733/25 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий