LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824361/14646/25

від 16.04.2026 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 361/14646/25 провадження № 22-ц/824/6951/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини з батьком, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Соловей Олени Миколаївни на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року в складі судді Савчака С. П., встановив: 17.12.2025 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Федорова Д. С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини з батьком. Заява обґрунтована тим, що з серпня 2017 по вересень 2019 року заявник ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування в шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу до серпня 2022 року їх син проживав разом з матір`ю в АДРЕСА_1 . За декілька тижнів до початку агресії рф, за згодою матері, заявник забрав дитину до себе додому, після чого перевіз у Львівську область. В подальшому мати дитини забрала сина та поїхала проживати в місто Амстердам, а заявник, надавши їм значні кошти для життя, повернувся в м. Київ для участі в бойових діях. З лютого 2022 року заявник долучився до захисту держави, проте під час подальшого проходження ВЛК був визнаний непридатним до служби за станом здоров`я. Всупереч домовленості, влітку 2022 року ОСОБА_2 з сином повернулись до міста Бровари, після чого між ними була встановлена нова домовленість, що вона віддає дитину заявнику для подальшого виховання за кордоном, про що надала відповідні нотаріальні згоди-заяви. У серпні 2022 року заявник з сином виїхали на тимчасове проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, де проживали по липень 2024 року. З серпня 2024 року по липень 2025 року заявник з сином переїхали до США. У липні 2025 року заявник та ОСОБА_2 домовились, що син буде проживати разом з нею в Польщі протягом одного року. У вересні 2025 року він відвіз сина у Варшаву , оплатив його навчання в школі, половину вартості квартири для їх проживання, оплачував частину вартості повсякденних витрат на дитину. В середні жовтня 2025 року заявник помітив зміни в психоемоційному стані дитини, син почав бути напруженим, іноді злим без причин та пригнічений. При відеозв`язку плакав та не міг відповісти на запитання без згоди матері. Прохання заявника зменшити час проводження дитини в планшеті та прохання займатися спортом були проігноровані, що в подальшому вплинуло на стан здоров`я дитини. Приблизно 17.11.2025 заявнику стало відомо, що колишня дружина вивезла їх сина в Україну. Він намагався побачитись з сином, проте ОСОБА_2 відмовляється повідомити адресу та умови його проживання, лише декілька разів дала можливість поговорити із ним по відеозв`язку. ОСОБА_2 до цього часу відмовляється від надання можливості зустрітись із сином, повідомити адресу та умови його життя, а тому заявник вважає за доцільне звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, оскільки це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. З огляду на те, що ОСОБА_2 умисно приховує місце проживання дитини з метою уникнення інспектування умов його проживання та складання висновку органами опіки та піклування, навіює їх малолітньому сину, що батько намагається його обманути і забрати, забороняє їм спілкуватися, негативно впливає на їх психоемоційний зв`язок, який через можливий тривалий судовий розгляд буде втрачено, просив суд забезпечити майбутній позов шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , три дні на тиждень, а саме: з п`ятниці з 08 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. ранку наступного понеділка без присутності матері - ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання батька. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року вказану заяву задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 надати можливість спілкування, зустрічей та спільного проведення часу ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом перших двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили (з 18.12.2025 по 18.02.2026) - один день на тиждень, а саме, кожної суботи з 09 год. 00 хв. ранку до 17 год. 00 хв., у присутності матері дитини ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання батька. Зобов`язано ОСОБА_2 в наступні місяці (з 19.02.2026) надати можливість спілкування, зустрічей та спільного проведення часу ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два дні на тиждень, а саме, кожної п`ятниця та суботи, безперервно, з 17 год. 00 хв. п`ятниці по 17 год. 00 хв. суботи, без присутності матері дитини ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання батька. Задовольняючи вказану заяву частково, суд виходив з того, що між батьками дитини дійсно виник спір про визначення місця проживання дитини, на даний час батько позбавлений можливості бачитися з дитиною та піклуватися про неї, що призводить до втрати зв`язку між ними. Запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами щодо визначення місця проживання дитини, зустрічі дитини з батьком будуть сприяти підтриманню налагоджених емоційний стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини. Враховуючи малолітній вік дитини, необхідний час для її навчання, перші два місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили мати дитини зобов`язана надати можливість безперешкодного спілкування , зустрічей та спільного проведення часу батька з дитиною один день на тиждень у присутності матері, а наступні місяці - надати можливість безперешкодного спілкування, зустрічей та спільного проведення часу два дні на тиждень без присутності матері з правом перебування дитини за місцем проживання батька. 31.12.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Соловей О. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що обставини, які викладені в заяві про забезпечення позову, не відповідають дійсності, заявлені вимоги суперечать інтересам та бажанню дитини, окреслені однобоко, можуть призвести до втрати зв`язку дитини з матір`ю. ОСОБА_1 категорично заперечував, щоб син проживав в України, погрожував, що відбере у матері будь-яку можливість бачитись та спілкуватись із сином. Заявник запропонував єдиний варіант для спілкування з сином - проживання за кордоном в Республіці Польща. З урахуванням погроз заявника вона була змушена проживати в Польщі без належного матеріального забезпечення, дитина відчувала постійний дискомфорт, адже дорога до навчального закладу та назад займала 4 години. Надана заявником інформація щодо матеріального забезпечення не відповідає дійсності, оскільки окрім оплати освітніх послуг та половини вартості квартири, він не здійснював інших фінансових витрат. У шлюбних відносинах заявник застосовував до ОСОБА_2 фізичне насильство, що призвело до звернення в поліцію, а також до виклику швидкої допомоги, він бив її з дитиною на руках, вони падали разом з дитиною, дитина лежала на ній, в подальшому вона втратила свідомість, тому остання дуже боїться свого колишнього чоловіка. Вказаний факт дає підстави вважати, що заявник при зустрічі може силоміць забрати сина. Зазначає, що син поділився інформацією, що батько під час проживання з ним за кордоном застосовував до нього фізичну силу, часто бив по голові. Найбільшим страхом дитини є те, що батько забере його, розлучить з матір`ю та вивезе за кордон. Заявник змушував дитину займатись тим, що йому не подобається,- боксом. Дитині подобається плавання, також він гарно співає та танцює. Посилання заявника на те, що мати дитини лише декілька раз дала можливість поговорити з сином по відеозв`язку не відповідає дійсності. Телефонні дзвінки були настільки частими, що син дуже втомлювався від спілкування з батьком. Заявник знав місце проживання дитини, він орендував квартиру в сусідньому будинку, слідкував за ОСОБА_2 та сином з метою його відібрати та повторно вивезти за кордон. За вказаним фактом вона зверталась до Шевченківського управління ГУНП у м. Києві. Побачення дитини з батьком з п`ятниці до понеділка без присутності матері за місцем проживання батька суперечать інтересам дитини, яка має навчання в п`ятницю в школі, має облаштоване місце проживання, яке пристосоване під його потреби, про місце проживання батька ні в заяві, ні в ухвалі не зазначається. В понеділок у дитини теж починається навчання, дитина має виконувати домашнє завдання, відпочивати та розвиватись. Вважає, що побачення з сином важливе для того, щоб повторно вивезти дитину за кордон та унеможливити спілкування з матір`ю. Наразі дитина сама не хоче бачитись з батьком. Разом з тим, мати не заперечує у спілкуванні дитини з батьком перші два місяці в режимі відеозв`язку та у спілкуванні з батьками заявника, з метою забезпечення інтересів дитини. 24.02.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д. С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року без змін. Посилається на те, що про перешкоди у реалізації права на спілкування з сином, що проявлялося у приховуванні фактичної адреси місця проживання дитини, у листуванні, обмеженні інформації про її місцезнаходження підтверджено відповідними доказами: листом Служби у справах дітей Броварської міської ради №8142/9.02-03 від 09.12.2025 про відсутність можливості здійснити інспектування умов проживання дитини, оскільки у грудні 2025 року ОСОБА_2 надала письмове пояснення, в якому підтвердила факт оренди житла в м. Києві, однак відмовилася повідомити точну адресу свого фактичного проживання; відповіддю з Шевченківського РУП ГУНП у м. Києві № 4841472025 від 18.12.2025 про те, що ОСОБА_2 проживає разом з сином у АДРЕСА_2 , але остання відмовилась назвати номер будинку і номер квартири; про фактичну адресу місця проживання колишньої дружини із дитиною стало відомо після отримання відповіді Гімназії №48 Шевченківського району м. Києва від 22.12.2025, з якої убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учень 2-А класу гімназії, проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Вважає посилання ОСОБА_2 на навчання дитини у п`ятницю та понеділок, а також на відвідування басейну у вихідні дні не може бути підставою для обмеження права батька на особисте спілкування з сином. Здійснення батьківських прав є рівним для матері та батька, а організація навчального процесу, виконання домашніх завдань і відвідування гуртків може бути забезпечена будь-ким із батьків. Позивач не позбавлений можливості контролювати виконання дитиною шкільних обов`язків, супроводжувати її на заняття чи забезпечувати належний режим відпочинку. Сам факт перебування дитини з батьком у вихідні дні не порушує її права на освіту та розвиток. Заявником належним чином облаштоване місце проживання для дитини за адресою: АДРЕСА_4 , що свідчить про його відповідальне ставлення та турботу. Квартира, яку він винаймає, облаштована окремим місцем для сну малолітнього, забезпечена всім необхідним для комфортного проживання, світла та простора, із меблями, побутовою технікою та комунальними зручностями, що демонструє його прагнення створити безпечне, стабільне та належне середовище для сина, гарантувати його фізичне та психологічне благополуччя і забезпечити умови для повноцінного розвитку та підтримання близького емоційного зв`язку. Звертає увагу, що 19.12.2025 заявник направив ОСОБА_2 копію оскаржуваної ухвали про забезпечення позову та повідомив, що він бажає зустрітись з сином, проте остання відмовилась. У зв`язку з відмовою у добровільному порядку виконати рішення суду 24.12.2025 року постановою Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1; в межах вказаного виконавчого провадження 20.01.2026 на ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 1 700 грн за невиконання ухвали суду; 10.02.2026 - накладено штраф у розмірі 3 400 грн; 19.02.2026 - направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 ; 14.02.2026 заявник був змушений викликати працівників поліції за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 ухвали суду. Вказані обставини свідчать про системне, умисне та тривале перешкоджання реалізації заявником своїх батьківських прав. Заперечує існування ризику незаконного вивезення дитини за кордон. Зазначає, що заявник, маючи налагоджене життя за кордоном, стабільні побутові умови та можливість проживання у безпечному середовищі свідомо відмовився від цих переваг та прибув до України з єдиною метою - бути поруч із своїм малолітнім сином. Фактичні дії заявника з повернення до України, ініціювання правових механізмів захисту своїх батьківських прав об`єктивно спростовують будь-які припущення про наявність умислу на незаконне вивезення дитини. Навпаки, вони свідчать про його намір забезпечити стабільність у житті дитини та бути поруч із нею незалежно від складних умов воєнного стану. Інформація про нібито застосування заявником фізичного або психологічного насильства до ОСОБА_2 під час шлюбних відносин ґрунтується виключно на посиланні на рентгенівський знімок, який підтверджує наслідки падіння. Будь-які офіційні документи чи матеріали, які б підтверджували факт звернення до поліції щодо застосування фізичного насильства відсутні. Твердження про застосування фізичного насильства до дитини є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами. Висновок психолога від 02.12.2025 свідчить про доброзичливі, емоційно комфортні та стабільні відносини батька з сином. 25.02.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д. С. подав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу. Вважає, що поданий ОСОБА_2 психологічний висновок від 20.11.2025, складений та підписаний ОСОБА_5 , не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки особа, яка його склала, не надала жодних документів, що підтверджують здобуття нею спеціалізації саме за напрямком «психотерапія» та підготовки для роботи з малолітніми дітьми, а також відсутні будь-які докази набуття зазначеною особою передбаченого законом правового статусу, який би надавав їй право здійснювати професійну психотерапевтичну діяльність і формувати висновки, що можуть мати доказове значення у судовому процесі. 28.02.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Соловей О. М. подала відповідь на відзив, в якому посилається на те, що невиконання нею ухвали пов`язано в тому числі з тим, що вона не може силоміць змусити сина побачитись з батьком, тому що в першу чергу це принесе дитині психологічні страждання та буде суперечити інтересам дитини. Просила розглядати питання встановлення графіку спілкування, побачення та спільного проведення часу заявника з малолітнім сином під час розгляду справи про визначення місця проживання дитини з одним і з батьків, а також стягнення аліментів. В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Соловей О. М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д. С. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною третьої статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України). Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54). Стаття 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз`єднання їх зі своїми дітьми та зобов`язання національних органів влади сприяти такому возз`єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 01 грудня 2009 року в справі за заявою Eberhard and M. v. Slovenia, № 8673/05, 9733/05, § 127). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що: «у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.» Таким чином, зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що заявник заявив про свій намір звертатися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно існує спір з приводу визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з матір`ю. Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову до його подання та докази, надані на їх підтвердження, свідчать про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Враховуючи обставини справи, обраний заявником вид забезпечення майбутнього позову в частині зобов`язання надати йому можливість спілкуватися та бачитися з малолітньою дитиною протягом певного проміжку часу спрямований на забезпечення збереження між ними відносин та емоційного контакту. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про доцільність забезпечення позову шляхом визначення часу для спілкування та побачення дитини з батьком. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зобов`язання ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_1 спілкуватись, зустрічатись та спільно проводити час кожної п`ятниці та суботи, безперервно, з 17:00 год. п`ятниці до 17:00 год. суботи без присутності матері дитини з правом перебування дитини за місцем проживання батька. З огляду на розгляд заяви без участі матері дитини, судом не враховано її доводи щодо існування ризику вивезення батьком дитини за кордон за відсутності її згоди, а також за відсутності волевиявлення самої дитини. Вказана обставина, а також визначення порядку спілкування, побачення та спільного проведення часу малолітньої дитини з батьком, в тому числі за місцем проживання батька, підлягає з`ясуванню після подання відповідного позову, заслуховування пояснень сторін, думки дитини, дослідження доказів створення батьком умов для перебування дитини за місцем його проживання. Колегія суддів вважає, що зустрічі батька з дитиною один раз на тиждень до подання відповідного позову та з`ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення даного питання, зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни ухваленого по справі судового рішення шляхом визначення часу для спілкування та побачення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 кожної суботи місяця з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. в присутності матері в громадських місцях міста Києва. Обмежуючи участь батька у спілкуванні з дитиною присутністю матері, колегія суддів взяла до уваги обґрунтоване побоювання матері дитини про бажання батька вивезти дитину за кордон всупереч волі дитини. Про бажання батька вивезти дитину за кордон свідчить довідка психолога Сопівник Р. В. від 02.12.2025, яка була надана самим заявником разом з заявою про забезпечення позову, з якої вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із запитом щодо надання допомоги у процесі адаптації неповнолітнього ОСОБА_3 до проживання та навчання за кордоном. Як зазначив сам заявник у відзиві на апеляційну скаргу, він мав налагоджене життя за кордоном, стабільні побутові умови, а його прибуття в Україну було пов`язане з єдиною метою - бути поруч зі своїм малолітнім сином. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не повною мірою відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни ухваленого по справі судового рішення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Соловей Олени Миколаївни задовольнити частково. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року змінити. Визначити час для спілкування та побачення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 кожної суботи місяця з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. в присутності матері в громадських місцях міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08.05.2026. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»