Постанова 4824 № 243/2730/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/18637/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 243/2730/22 11 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Рейнарт І.М. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кухленка Д.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей,- в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, в якому просила суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_2 . У січні 2025 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю - ОСОБА_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов`язавши батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 лютого 2025 року, заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при кожній його зміні. Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 скасовано ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року та ухвалено нове судове рішенняпро задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. У забезпечення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 . Зобов`язано батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 . У вересні 2025 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду першої інстанції клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому просив суд скасувати заходи забезпечення позову у вигляді зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 та зобов`язання батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 . Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Слов`янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей,відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 від 02.09.2025 року про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які відповідач посилався в обгрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що діючий захід забезпечення позову, а саме, перебування дітей разом з ОСОБА_2 без присутності поруч ОСОБА_1 , є для дітей небезпечним та може призвести до тяжких наслідків для самих дітей, оскільки докази, що містяться в матеріалах справи, вказують на нестабільний стан ОСОБА_2 у зв`язку із зловживанням нею алкоголем. До того ж, ОСОБА_2 востаннє спілкувалась з дітьми на початку 2024 року по відео зв`язку. А особисто востаннє проводила з ними час в січні 2023 року. Тобто, після останнього особистого спілкування ОСОБА_2 з дітьми минуло майже трироки. Після цього вона припинила будь-яке спілкування з дітьми та за три роки жодного разу не відвідала дітей. Також спосіб забезпечення позову щодо зобов`язання його, ОСОБА_1 , передавати дітей ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 є неможливим для виконання, оскільки житлове приміщення за вказаної адресою не належить йому, ОСОБА_1 , та на даний час не є місцем проживання дітей. У клопотанні від 31.01.2024 року у справі 243/2730/22 він зазначив актуальну адресу для листування: АДРЕСА_2 . Таким чином, при постановленні оскаржуваної ухвали від 02 жовтня 2025 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував та не надав правової оцінки наступним обставинам: неможливості виконання таких заходів забезпечення у зв`язку зі зміною адреси проживання дітей; наявності в матеріалах справи Висновку експерта, складеного з урахуванням якнайкращих інтересів дітей;самоусуненності ОСОБА_2 від будь-якого контакту з дітьми протягом останніх трьох років; алкогольній залежності ОСОБА_2 . Щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідач зазначає що, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції неправильно посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17, а також допустив неправильне тлумачення закону, зокрема ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Вважає, що в даному випадку, розглядаючи його клопотання про скасування заходів забезпечення позову, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції мав враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року у справі № 761/796/20 (провадження № 61-6680св21), в якій зазначено, що спосіб забезпечення позову повинен бути співмірним із предметом самого позову. Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали також не застосовано норми права, викладені в Конвенції про контакт з дітьми, Конвенції про права дитини, а також практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для судів України. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 2003 року, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 166-V, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року, ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. В даному випадку суд першої інстанції, відмовляючи в скасуванні заходів забезпечення позову, не врахував, що діючі заходи забезпечення позову не відповідають якнайкращим інтересам дітей, а також перешкоджають їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідач зазначає, що суд першої інстанції незаконно допустив ОСОБА_2 та її представника адвоката Німака Є.Ю. до участі в судовому засіданні 02.10.2025 року з розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову в режимі відеоконференції, яке було подано позивачкою за три дні, а її представником Німак Є.Ю. за один день до судового засідання. Крім того, копії цих заяв іншим учасникам справи не надсилались. При цьому, судом першої інстанції ухвалу про участь ОСОБА_2 та її представника адвоката Німака Є.Ю. в судовому засіданні, яке відбулось 02.10.2025 року, постановлено не було, а відтак, були відсутні підстави для участі в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в режимі відеоконференції. Крім того, як вбачається із оскаржуваної ухвали суду від 02.10.2025 року, в ній відсутні відомості про те, які особи приймали участь в судовому засіданні, окрім судді та секретаря судових засідань. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, в свою чергу, є підставою для скасування судового рішення згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Німак Євген Юрійович просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року відмовити. Зазначає, що за змістом позовної заяви малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають з відповідачем, який чинить позивачу (матері дітей) перешкоди у спілкуванні з останніми. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 04.04.2023 року № 170 зобов`язано відповідача не перешкоджати матері в участі у вихованні дітей. Однак, позивачка не може реалізувати свої батьківські права, позбавлена можливості спілкуватись з дітьми вже 3 роки, з того часу, коли діти були силою відібрані відповідачем під час прогулянки, не дивлячись на постійні розклеювання оголошень за відомим місцем проживання дітей, оскільки відповідач не дає можливості бачитися та спілкуватися з дітьми. Обставини, що були викладені в заяві про забезпечення позову, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Сторона позивача не заперечує, що позов було раніше забезпечено шляхом надання їй можливості спілкування з дітьми через відозв`язок («Вайбер», «Вотсап»), однак, дане судове рішення не виконується, за весь час лише 1 раз ненадовго відповідач надав можливість позивачці поспілкуватись телефоном з дітьми. Сторона позивача зазначає, що відсутність стабільних контактів матері з дітьми створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю. При цьому,обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали реалізацію матір`ю правана спілкування з малолітніми дітьми чи які б підтверджували, щоспілкування матері з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку, не існує. При розгляді апеляційної скарги сторона позивача просить суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 09.10.2025 року у справі №243/2730/22, де Верховний Суд, серед іншого, зазначив: "Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей проживає від них окремо, також має право на особисте спілкування з дітьми, а батько не має права перешкоджати такому спілкуванню та участі матері у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається в якнайкращих їх інтересах. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України» («HANT v. UKRAINE»), № 31111/04, § 54). Заходи забезпечення, згідно зі статтею 158 ЦПК України, носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, а тому їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір`ю з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований. Позбавлення ж матері будь-якої можливості контактувати з її дітьми виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між ними, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками відповідатиме найкращим інтересам дитини. Схожі за змістом правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16 і від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21. На переконання сторони позивача, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, відповідачем не надано жодного нового доказу крім тих, що вже були в матеріалах справи на момент ухвалення постанови від 25червня 2025 рокута яким суд вже надав оцінку. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити. Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Німак Євген Юрійович в судовому засіданні просили у задоволенні апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року відмовити. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради участь своїх представників в судовому засіданні апеляційного суду не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції зазначені учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третіх осіб: Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служби у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення сторін та представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради. Матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_2 до відповідача, щодо якої вона просить ухвалити рішення, зводиться до визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_2 . Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Слов`янської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей направлено за підсудністю на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області. Вказана справа прийнята до провадження Ірпінським районним судом Київської області 16 січня 2023 року. У червні 2023 року ОСОБА_2 аВолодимирівна подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила:зобов`язати ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування дітей при кожній його зміні; зобов`язати ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей передавати малолітнього ОСОБА_5 та малолітню ОСОБА_3 матері ОСОБА_2 : на два місяці через кожні два місяці, тобто, 2 місяці діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 , а два місяці з батьком - ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 , коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв`язку (Телеграм або Вайбер). Заява мотивована тим, що у зв`язку з тривалим розглядом справи про визначення місця проживаннядітей, вважала за необхідне застосувати забезпечення позову, щоб не були порушені її права, як матері, у спілкуванні з дітьми, та права дітей на спілкування з матір`ю так як батько дітей ОСОБА_1 відібрав дітей та перешкоджає їй у спілкуванні з ними, переховє дітей від неї. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, заяву позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_10 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування дітей при кожній його зміні. Зобов`язано ОСОБА_10 , коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв`язку (телеграм або вайбер). В іншій частині - відмовлено. У січні 2025 року позивачем ОСОБА_2 а Володимирівна подала до суду іншу заяву про забезпечення позову, в якій вона просила забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю - ОСОБА_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов`язавши батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили. Вимоги заяви обгрунтовані тим, що малолітні діти проживають з відповідачем, який чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми. Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 04 квітня 2023 року № 170 зобов`язано батька ОСОБА_1 не перешкоджати матері ОСОБА_2 в участі у вихованні дітей, однак вона не може реалізувати свої батьківські права на спілкування з дітьми вже 2 роки, оскільки відповідач не дає їй можливості бачитися та спілкуватися з ними. Крім того, позов був вже раніше забезпечений шляхом надання їй можливості спілкування з дітьми через відеозв`язок, однак дане судове рішення не виконується відповідачем. Київським апеляційним судом за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалено судове рішення (постанову) від 25 червня 2025 року, яким ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішенняпро задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. У забезпечення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей зобов`язно ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 . Зобов`язано батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 . Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи, а також за відомостями, які є відкритими та публічними, з веб-сайту Судової влади вбачається, що розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей, Ірпінським міським судом Київської областіне завершено. У вересні 2025 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду першої інстанції клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому просив суд заходи забезпечення позову у вигляді зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 та зобов`язання батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 скасувати. Клопотання обгрунтовано тим, що спосіб забезпечення позову (перебування ОСОБА_2 з дітьми без присутності батька малолітніх дітей ОСОБА_1 поруч) не відповідатиме найвищим інтересам малолітніх дітей та може мати негативний вплив на нормальний розвиток дітей. Зазначав, що матеріали цивільної справи №243/2730/22 містять докази того, що ОСОБА_2 має алкогольну залежність та проходила з цього приводу тривале лікування. Наведене підтверджується, зокрема, довідкою з наркологічної клініки "Колібрі" (наданою суду представником Тесленко О.В.), списком призначених медичних препаратів, фотографією умов проживання ОСОБА_2 (порожня тара з під алкогольних напоїв серед речей). На теперішній час відсутні будь-які відомості про те, чи завершила ОСОБА_2 лікування, чи не страждає знову на алкогольну залежність, чи веде нормальний спосіб життя. Відповідно, без наявності таких відомостей, її перебування з малолітніми дітьми, особливо без присутності інших осіб, може наражати дітей на небезпеку та нанести дітям значної моральної та психічної шкоди. Зазначеним обставинам також надано оцінку у Висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2651/23-27, який також міститься в матеріалах справи №243/2730/22. До того ж, спосіб забезпечення позову щодо зобов`язання його, ОСОБА_1 , передавати дітей ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 є неможливим до виконання, оскільки житлове приміщення за вказаної адресою не належить йому, ОСОБА_1 , та на даний час не є місцем проживання дітей. Також у справі 243/2730/22 вже було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. 03 жовтня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області у справі №243/2730/22 (провадження №2-з/367/105/2023) було винесено ухвалу про забезпечення позову. Зобов`язано ОСОБА_1 , до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей, повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування дітей при кожній його зміні, а також, коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв`язку (телеграм або вайбер). Вказував, що зазначена ухвала про забезпечення позову ним виконана самостійно у повному обсязі, що підтверджується постановами державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень ВП № 76826121 та ВП № 76827727 на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вважав, що в даній ситуації, зважаючи на наявність висновку експерта-психолога, такий спосіб забезпечення позову є цілком достатнім та безпечним для дитячої психіки. Докази того, що ним, ОСОБА_1 ,здійснюються будь-які перешкоди в спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми в спосіб, встановлений ухвалою про забезпечення позову від 03 жовтня 2023 року, відсутні. Зворотнього позивачкою не доведено. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Слов`янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей,відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що правові підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю. У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що Київським апеляційним судом за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалено судове рішення (постанову) від 25 червня 2025 року, яким ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішенняпро задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. У забезпечення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей зобов`язав ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 . Зобов`язав батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітейза касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Європейський суд з прав людини також зазначає, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,від 21 жовтня 2010 року). Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення. Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії. Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року). У рішенні від 04 вересня 2018 року у справі Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14 ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, з встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом трьох років і п`яти місяців, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного iсiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (§33-34). У § 127 рішення ЄСПЛ Eberhard and M. v. Slovenia від 01 грудня 2009 року, заяви № 8673/05, 9733/05, наголошено що стаття 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз`єднання їх зі своїми дітьми та зобов`язання національних органів влади сприяти такому возз`єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення статті 8 Конвенції. Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частина четверта статті 10 ЦПК України). Зазначені у клопотаннівідповідачем ОСОБА_1 доводи про скасування заходів забезпечення позову, а також матеріали справи не містять відомостей про те, що обставини, які спричинили забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_1 ; зобов`язання батька дітей ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_2 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 , змінилися чи потреба у забезпеченні позову відпала. Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що розгляд справи за пред`явленим у вересні 2022 року позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей судом першої інстанції не закінчено, спір по суті не вирішений, а тому необхідність заходів, які були вжиті задля забезпечення вимог ОСОБА_2 існує до теперішнього часу. Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини (постанова Верховного Суду від 15 січня2025 року у справі № 369/7253/23). У таких чутливих правовідносинах, враховуючи тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину(дітей)від зустрічей з матір`ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20). Наведені заявником (відповідачем) ОСОБА_11 доводи про те, щодіючий захід забезпечення позову, а саме: перебування дітей разом з ОСОБА_2 оюВолодимирівн ою без його присутності є для дітей небезпечним та може призвести до тяжких наслідків для самих дітей, оскільки докази, що містяться в матеріалах справи, вказують на нестабільний стан ОСОБА_2 в зв`язку із зловживанням нею алкоголем, фактично зводяться до незгоди відповідача ОСОБА_1 а з постановою суду апеляційної інстанції від 25 червня 2025 року та до переоцінки доказів, оцінених апеляційним судом у процесі розгляду питання про забезпечення позову за заявою позивача ОСОБА_2 , що не допускається на стадії вирішення заяви (клопотання) про скасування заходів забезпечення позову. Приймаючи постанову від 25 червня 2025 року про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до поданих сторонами доказів, що були оцінені судом у їх сукупності, не встановив жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали реалізацію права матері на спілкування із малолітніми дітьми, чи обставин, які б свідчили, що спілкування матері з дітьми перешкоджатиме їх нормальному розвитку, або обумовлювали б її побачення з дітьми у присутності інших осіб. Аргумент відповідача ОСОБА_12 про те, що у цій справі Ірпінським міським судом Київської області вже було винесено ухвалу про забезпечення позовувід 03 жовтня 2023 рокупро зобов`язання ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування дітей при кожній його зміні, а також, коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв`язку (телеграм або вайбер), яка виконана ним самостійно у повному обсязі, що підтверджується постановами державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень ВП № 76826121 та ВП № 76827727 на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року в межах повноважень, передбачених статтею 374 ЦПК України, за результатом розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 , оскільки повторне звернення із заявою про забезпечення позову є допустимим, якщо умови попереднього забезпечення відрізняються або якщо виникла необхідність зміни заходів забезпечення. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_12 про те, що спосіб забезпечення позову щодо зобов`язання його, ОСОБА_1 , передавати дітей ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 є неможливим для виконання, оскільки житлове приміщення за вказаної адресою не належить йому, ОСОБА_1 , та на даний час не є місцем проживання дітей, не є тією обставиною, що впливає на скасування заходів забезпечення позову у справі. Такі доводи відповідача зводяться до виконання виконавчого документа, яким є судове рішення (постанова)суду від 25 червня 2025 року про забезпечення позову, що набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню (стаття 18, 157 ЦПК України). Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». У частинах 4, 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій; сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, матеріали справи не підтверджують наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує скасування забезпечення позову. Перевіряючи доводи відповідача про те, щосудом першої інстанціїнезаконно допущено позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Німака Є.Ю. до участі в судовому засіданні 02 жовтня 2025 року з розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову в режимі відеоконференції, яке подано позивачкою за три днідо розгляду справи, а її представником Німак Є.Ю. за один день до судового засідання, копії яких не надсилались іншим учасникам, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Процесуальний порядок вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову за клопотанням учасника справи встановлений частиною 2 статті 158 ЦПК України. За змістом цієї норми клопотання заінтересованої особи про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Відповідно до положень статті 211 ЦПК України суд про розгляд справи, що відбувається в судовому засіданні, повідомляє учасників справи про місце, дату і час судового засідання. Аналіз змісту положень ЦПК України вказує на те, що під час розгляду питань про скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотанням заінтересованої особи явка учасників справи є їх правом, а не обов`язком. Проте, вони повинні бути належним чином повідомлені про дату судового засідання (128-130 ЦПК України) і лише за наявності таких даних суд може розглянути клопотання (заяву) без них. Із направлених матеріалів справи та відомостей, які є відкритими та публічними, з веб-сайту Судової влади вбачається, що справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей, призначалась судом першої інстанції до розгляду неодноразового, судове рішення по суті не ухвалено. В судових засіданнях позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Німак Євген Юрійович брали участь, у тому числі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Отже, сторона позивача скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 212 ЦПК України. При цьому процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання. Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»). Конституційне право на участь у судовому розгляді не може бути формальним. Отже, незабезпечення місцевим судом участі позивача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Німака Євгена Юрійовича в судовому засіданні 02 жовтня 2025 року в режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело б до незабезпечення можливості стороні позивача реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Зважаючи на обставини цієї справи, враховуючи те, що скасування заходів забезпечення позову не є самостійним окремим провадженням та здійснюється в межах основного судового провадження за позовом ОСОБА_2 , судом першої інстанції розглянуто питання про скасування заходів забезпечення позову за участю сторін у справі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає у діях суду першої інстанції порушення порядку, встановленого цивільним процесуальним законодавством для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову. Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 158, 263 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку доводам заявника (відповідача) щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову, з`ясував підстави, з якими закон пов`язує можливість скасування таких заходів,і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасуваннязаходів забезпечення позову, вжитих постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року в межах повноважень, передбачених статтею 374 ЦПК України, у справі № 243/2730/22. Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позовуі відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: