Постанова 4824 № 760/5634/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/16150/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2025 року м. Київ Справа № 760/5634/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів, встановив: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з позовом про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.01.2019 між ним та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDNWFC00048216053 про відкриття карткового рахунку (шляхом оформлення заяви про приєднання до публічної оферти) в національній валюті України з видачею платіжної картки «Універсальна» НОМЕР_1, що підтверджується довідкою по рахункам №7LO9GOGSSM5C5FKQ від 07.03.2021. 20.10.2020 з його платіжної картки НОМЕР_1 було вкрадено кошти в сумі 25 132 грн. 64 коп., з яких 20 987,44 грн. кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт на платіжну картку), а 4145,20 грн. - власні кошти. Згідно виписки з рахунку за 20.10.2020: перше зняття у 14:53 год. у банкоматі за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 87 супермаркет «Сільпо» на суму 10 275,64 грн., друге зняття грошових кошів відбулося за тією ж адресою в тому ж банкоматі о 14:54 год. на суму 10 400,00 грн. Наступні зняття відбулися в інших банкоматах за часом та сумами : 14:57 год. - 1047,00 грн., 14:57 год. 1047,00 грн., 14:58 год. - 1047 грн., 14:59 год. 1047 грн., 15:00 год. - 212,00 грн., 15:09 год. 57,00 грн. Грошові кошти були зняті без використання платіжної картки, так як він перебував в цей час на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з роботи та витягом з електронної пропускної системи офісного центру за вказаною адресою. Повідомлення про ці списання банк позивачу не надсилав. На момент протиправних дій на його картковому рахунку був позитивний баланс у сумі 4145,20 грн. власних коштів та невикористаного кредитного ліміту в сумі 21 000 грн. Тобто заборгованість перед відповідачем у нього була відсутня. Після крадіжки позивач заблокував банківську картку за допомогою мобільного додатку «Приват24», після чого повідомив службу підтримки Приватбанку, який за його зверненням заблокував картку за ознакою шахрайських дій третіх осіб та оформив наступні заявки на повернення коштів за №19742855, 19742852, 1346684, 1346686, 1346687, 1346688, 1346689, 1346690. Після цього, звернувся до із заявою про викрадення коштів з банківської картки, відповідно до якої було відкрито кримінальне провадження №12020105090001442 за ч.1 ст.185 КК України. Також звернувся із заявою до Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України із відповідною заявою про викрадення коштів з його банківської картки. В якості досудового врегулювання спору, 04.12.2020 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» із заявою про припинення стягнення кошів, в якості погашення платежів та нарахування відсотків та штрафних санкцій на суму викрадених кредитних коштів в сумі 20 987,44 грн. та повернення його власних коштів в сумі 4145,20 грн., однак листами №20.1.0.0.0./7-201111/11938 від 16.11.2020 та №20.1.0.0.0/7-201209/4902 від 19.12.2020 йому відмовлено, посилаючись на те, що під час зняття коштів був введений правильний ПІН-код картки і банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду, згідно умов і правил надання банківських послуг. В подальшому з доходів позивача відповідач продовжував стягувати грошові кошти для погашення кредитної заборгованості на картковому рахунку. Такі дії позивач вважав протиправними та такими, що обмежують та порушують його цивільні права. В зв'язку з цим просив суд: заборонити АТ КБ «Приватбанк» здійснювати самовільне списання коштів з будь-яких рахунків позивача, нарахування відсотків та накладання штрафних санкцій в якості платежів, що стосуються кредитних коштів на суму 20 987,44 грн, які були вкрадені з карткового рахунку до вирішення спору по суті; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на суму 28 186,35 грн; Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2024 року позов задоволено частково. Заборонено АТ КБ «Приватбанк» списання коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитних коштів на суму 28 186,35 грн. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на суму 28 186,35 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» Ніколаєнко О.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач не повідомляв про втрату картки, натомість зняття коштів відбулося як з основного, так і з кредитного рахунків шляхом зняття готівкових коштів та за допомогою правильного введення ПІН-коду та за допомогою картки, а отже відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за втрату коштів. Вказує, що судом встановлено, що позивач (користувач) невідкладно не повідомив відповідача про трансакцію від 20.10.2020 року у розмірі 20987 грн. 44 коп., чим порушив п. 5 розділу 6 Положення №705, де зазначено, про обов'язок користувача контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Крім того відповідачу не надходили від позивача повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем. В архівах банку не виявлено звернень позивача з дорученням про постанову карти в Стоп-лист платіжної системи, або з вимогою про блокування картки до моменту зняття коштів. Правом на подання відзиву позивач ОСОБА_1 не скористався. У судовому засіданні представник відповідача Рожко С. М. апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН-коду, здійснення смс-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Оскільки судом встановлено несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків позивача, тому суд дійшов висновку, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним засобом правового захисту. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується. Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDNWFC00048216053 про відкриття карткового рахунку (шляхом оформлення заяви про приєднання до публічної оферти) в національній валюті України з видачею платіжної картки «Універсальна» НОМЕР_1, що підтверджується довідкою по рахункам №7LO9GOGSSM5C5FKQ від 07.03.2021. Позивач посилається на те, що 20.10.2020 дізнався, що невідомі особи заволоділи усіма грошовими коштами, які знаходились на його рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк». Як встановлено з виписки по картці /рахунку 20.10.2020 у період часу з 14:53 год. по 15:09 год. з платіжної картки НОМЕР_1 знято готівкою у банкоматі кошти в розмірі 25 132,64 грн., з яких 20 987,44 грн. кредитні кошти (встановлений кредитний ліміт на платіжну картку), а 4145,20 грн. власні кошти. Після виявлення факту зняття коштів позивачем через мобільний додаток «Приват24» заблоковано банківську картку та повідомлено у службу підтримки «Приватбанк» про списання коштів, що не заперечується сторонами. Також позивач звернувся до поліції із заявою про скоєння злочину, на підставі чого Солом'янським УП ГУ НП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12020105090001442 за ч.1 ст.185 КК України за ознаками ч.1 ст. 185 КК України. Крім того, звернувся із заявою про злочин до Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України. 04.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про припинення стягнення коштів в якості погашення платежів та нарахування відсотків та штрафних санкцій на суму викрадених кредитних коштів в сумі 20 987,44 грн. та повернення його власних коштів у сумі 4145,20 грн. Листами №20.1.0.0.0./7-201111/11938 від 16.11.2020 та №20.1.0.0.0/7-201209/4902 від 19.12.2020 відповідачем повідомлено, що під час зняття коштів був введений правильний ПІН-код картки і банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду, згідно умов і правил надання банківських послуг. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (висновок Верховного Суду у постанові від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21) Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами було встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним до 01 серпня 2022 року та регулював спірні правовідносини у даній справі. Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до пункту 4, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), що було чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Згідно з п.п. 14 п. 4 Положення платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 11 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що 08 січня 2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №SAMDNWFC00048216053 про відкриття карткового рахунку (шляхом оформлення заяви про приєднання до публічної оферти) в національній валюті України з видачею платіжної картки «Універсальна» НОМЕР_1, що підтверджується довідкою по рахункам №7LO9GOGSSM5C5FKQ від 07.03.2021 наданою позивачем до позовної заяви. Як вбачається з виписки з карткового рахунку, наданої позивачем, 20 жовтня 2020 року з використанням картки «Універсальна» НОМЕР_1 в банкоматній мережі АТ КБ «ПриватБанк» в м. Києві ( проспект Перемоги, 87) з рахунку позивача були зняті грошові кошти в загальній сумі 24 250 грн без урахування комісії. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що 20.10.2020 грошові кошти з його картки були зняті у банкоматах без її фізичного використання, оскільки картка знаходилася у нього і він у період часу, коли були зняті кошти, знаходився на робочому місці та не виходив з приміщення офісного центру. Звертаючись до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про вчинення правопорушення яке полягало у несанкціонованому знятті коштів з карткового рахунку позивача, ОСОБА_1 посилався на те, що кошти були зняті без використання його картки, яка знаходилася у нього на момент скоєння злочину. Також позивач зауважив, що негайно вжив необхідних дій з блокування картки через Інтернетбанк «Приват24» та повідомив службу АТ КБ «Приватбанк» про зазначену обставину. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі представник банку вказував, що зняття коштів у банкоматі відбулось за допомогою правильного введення ПІН-коду та із застосуванням самої картки, а отже відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за втрату коштів. Зазначені доводи представника відповідача про те, що зняття грошових коштів 20.10.2020 з використанням платіжного засобу - картки «Універсальна» НОМЕР_1 в банкоматній мережі відбувалося з фізичним використанням самої картки, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наступним. Як вбачається з виписки про рух грошових коштів по картрахунку, яка була надана позивачем до позовної заяви, зняття готівки 20.10.2020 через банкомат з картки «Універсальна» НОМЕР_1 відбувалося з утриманням банком комісії за кожну проведену операцію. Відповідно до Тарифів обслуговування карток «Універсальна», розміщених на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» станом на жовтень 2020 року, розмір комісії за зняття власних коштів з картки «Універсальна» в банкоматах і пунктах видачі готівки ПриватБанку - 1% від суми, розмір комісії за зняття кредитних коштів з картки "Універсальна" у банкоматах і пунктах видачі готівки ПриватБанку, будь-яких українських і закордонних банків, а також за операції з quasi-готівкою є диференційованим залежно від суми, а саме: 1-100 грн - 7 грн; 100,01-200 грн - 12 грн; 200,01-300 грн - 18 грн; 300,01-400 грн - 24 грн; 400,01-500 грн - 30 грн; 500,01-1000 грн - 47 грн; понад 1000 грн - 4% від суми зняття. При цьому у випадку зняття коштів з картки «Універсальна» без наявності картки в касі або через банкомат за допомогою послуги «Операція без картки» стягується додаткова комісія у розмірі 2 грн. ( у касі - 0,2%, мінімум 5 грн). Проаналізувавши зміст банківської виписки з карткового рахунку, наданої позивачем до позовної заяви, колегією суддів встановлено наступне. Станом на початок проведення операцій по зняттю готівки через банкомати, розмір власних коштів позивача на картці становив 4145,20 грн, розмір кредитного ліміту 21 000 грн. Перша операція по зняттю готівки була проведена на суму 10 000 грн, з яких 4145,20 грн - власні кошти позивача і 5854,80 грн - кредитні кошти. За зняття власних коштів банком стягнута комісія 1% від суми зняття - 41,45 грн (4145,20 х 1%=41,45), за зняття кредитних коштів банком стягнута комісія 4% від суми зняття - 234,19 грн (5854,80 х 4%=234,19), а загалом 275,64 грн, як відображено у виписці. Друга операція по зняттю готівки була проведена на суму 10000 грн, з яких всі кошти за рахунок кредитного ліміту, а отже стягнута комісія в розмірі 4% від суми зняття - 400 грн (10000 х 4%=400) (загальна сума коштів, списана з рахунку за результатами операції, склала 10 400 грн). Подальші чотири операції зі зняття готівкових коштів (по 1000 грн готівкою кожна) також обтяжені комісією у розмірі 47 грн., тобто сума кожної операції склала 1047 грн. Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг сума комісії банку за зняття готівкових коштів з кредитного рахунку для всіх запропонованих банком тарифів становить 47 грн за зняття готівкових коштів на суму від 500,01 до 1000 грн. Подальші операції зі зняття грошових коштів на суму 50 грн. та 200 грн також обтяжені комісією 7 грн та 12 грн, що відповідає тарифікації, визначеній Умовами та правилами надання банківських послуг. Отже, як вбачається з виписки про рух грошових коштів по картці «Універсальна» НОМЕР_1 за проведення операцій по зняттю готівкових коштів 20.10.2020 банком стягувалася комісія в розмірі, який відповідає тарифам при фізичному використанні платіжної картки і додаткова комісія за зняття коштів без наявності картки (2 грн.) не застосовувалася. Зазначені обставини спростовують посилання позивача у листі, адресованому АТ КБ «Приватбанк», та у позовній заяві стосовно зняття коштів без фізичного використання його банківської картки. З заявою про втрату картки позивач до відповідача не звертався. Операції зі зняття готівкових коштів у банкоматі здійснені правильно, тобто був правильно введений ПІН-код, обрана та підтверджена операція зі зняття коштів, а програмне забезпечення банкомату зафіксувало здійснення операцій на підставі введення картки у банкомат. Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Відповідно до пунктів 2.1.4.5. та 2.1.4.6 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підставою для отримання готівкових коштів по Картці через банкомат є правильне введення ПІНа. У разі шестиразового невірного введення ПІНу Карта автоматично блокується. У цьому випадку необхідно відмінити ПІН-блокування за допомогою Інтернетбанку Приват24 (меню "Налаштування - Зняття PIN блокування") або по дзвінку на номер 3700 (безкоштовно з мобільних телефонів). Операція з отримання готівкових коштів у банкомату вважається правильно здійсненою і не може бути скасована за умови виконання усіх необхідних для її здійснення дій (введення Картки у щілину банкомата, набір ПІН-коду, вибір і підтвердження здійсненої операції). Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами у разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію (пункт 2.1.4.7 Умов та правил надання банківських послуг). Отже з врахуванням вказаних положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україна», Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідальність за здійснення операцій зі зняття готівкових коштів з карткового рахунку позивача за умови передання ним картки третім особам та інформації, необхідної для проведення банківської операції (ПІН-коду), наслідки такої процедури покладаються саме на споживача банківської послуги. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд належним чином не встановив обставини, що мають значення для справи та виходив з того, що відбувалось списання коштів з карткового рахунку не за розпорядженням позивача, тоді як з матеріалів справи достовірно встановлено, що платіжні операції виконані шляхом зняття готівки у банкоматі з фізичним використанням платіжної картки, відповідальність за зберігання та користування якою несе позивач. Суд першої інстанції зазначені обставини не взяв до уваги та не врахував, що платіжні операції по зняттю коштів з рахунку позивача відбулись із фізичним застосуванням платіжної картки у банкоматах, правильним вчиненням усіх необхідних дій для отримання готівкових коштів з банкомату, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, адже користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у випадках, коли електронний платіжний засіб було використано без його фізичного пред`явлення користувачем . Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів дійшла висновку, що таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, слід компенсувати АТ КБ «Приватбанк» за рахунок держави сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, - задовольнити. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення: У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів - відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» за рахунок держави судовий збір в сумі 1362 грн. у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.