Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14666/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14666/25 Головуючий І інстанції: Караван Р.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 30.10.2024р.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України та третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 12.05.2025р. ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України та 3-ї особи - Єрмохіної Н.Л., в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати окреме положення індивідуального акту - п.12 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №259/168 від 08.11.2024р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 - в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн., в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги - 1/2 частина в сумі 7 500 000 грн.; - зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, ОСОБА_2 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн.; - зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_2 , як сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р., листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством оборони України прийнято протиправне та необґрунтоване рішення щодо виплати позивачу 7 500 000 грн., а не 15 000 000 грн., оскільки ОСОБА_1 не відноситься до одного з подружжя та у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 не перебувала. Так, позивач вказує, що за поданими документами не встановлено, чи є співмешканка загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 непрацездатною (особою з інвалідністю) і чи перебувала вона на його утриманні. Надана заявницею ОСОБА_1 довідка №901 від 28.07.2023р. про спільне місце проживання із загиблим ОСОБА_3 , не встановлює факт що має юридичне значення, а саме, факт перебування на утриманні. Позивач зауважує, що дійсно був наявний факт перебування у близьких стосунках ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 . Але сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки не дає підстав для встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька, та отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Представники відповідачів надав до суду 1-ї інстанції письмові відзиви, в яких позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п.12 рішення Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом №259/168 від 08.11.2024р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 - в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн., в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги - 1/2 частина в сумі 7 500 000 грн. Зобов?язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення у відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 ОСОБА_2 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн. Зобов?язано Міністерство оборони України виплатити позивачу, як сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. і листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги. У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та неповного з`ясування судом обставин цієї справи, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025р. дану апеляційну скаргу відповідача - залишено без руху. 3-я особа ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі теж зазначила, що рішення суду 1-ї інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду від 30.10.2025р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 25.12.2025р. ухвалами суду апеляційної інстанції також було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України та, аналогічно, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 25.12.2025р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_2 є сином військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 штаб-сержанта - ОСОБА_3 . Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 №459 від 30.05.2023р. (№7066), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в районі н.п. Курдюмовка Бахмутського району Донецької області. Позивачем ОСОБА_2 подано заяву та документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призначення та виплати ОГД, внаслідок загибелі батька - ОСОБА_3 . Також, до РТЦК та СП ОСОБА_1 було подано заяву та документи для призначення та виплати ОГД, внаслідок загибелі її «цивільного чоловіка» - ОСОБА_3 . Згідно з довідкою Ананьївської міської ради від 28.07.2023р. №901, ОСОБА_1 дійсно спільно проживала із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 2013р. до дня смерті останнього. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2024р. №12/д, розглянуті заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сина та цивільної дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723. Вказано, що на дату загибелі військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач ОСОБА_2 не навчався. Документи, що підтверджують період між завершенням навчання (на денній формі) за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, який не перевищує чотирьох місяців, на розгляд Комісії не надано. Також, за поданими документами неможливо встановити, чи є «повнолітній син» та «цивільна дружина» загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) і чи перебували вони на його утриманні. Надана заявницею ОСОБА_1 довідка Ананьївської міської ради №901 від 28.07.2023р. про спільне місце проживання із загиблим ОСОБА_3 , в свою чергу, теж не встановлює факт що має юридичне значення, а саме, факт перебування на утриманні. Статтею 293 ЦПК України визначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядає суд в порядку окремого провадження. З огляду на викладене, документи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вперше наказано повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вони перебували на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024р. №259/168 комісія розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723 в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн. З листа Любашівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області від 21.05.2025р. №207/24.19-21 вбачається, що зі змісту відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено наявність актового запису про шлюб №16 від 19.10.1991р. між ОСОБА_4 та 3-ю особою ОСОБА_5 , що складений виконавчим комітетом Ананьївської другої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Відмітка про розірвання вказаного шлюбу як в даному актовому записі, так і у паспорті 3-ї особи відсутня. Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності правових підстав для їх задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, повністю погоджується з наведеними висновками суду попередньої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне. Так, спірні у цій справі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. за №168, а також «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. за №975). Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст.17 Конституції України, захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення економічної і інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, а також недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки та захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну і інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій). Як передбачено у ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або ж часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або ж часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (ч.ч.1,2 ст.16 Закону №2011-XII). Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки і утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII. За змістом ст.3 СК України, сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Статтею 31 Закону №2262-XII визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію Тож, положення СК України відносять до членів сім`ї дружину, дітей та батьків, інших осіб, які спільно проживали із загиблим, пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. У силу ст.16-3 Закону №2011-XIІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями і правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок же призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так, як загальновідомо, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб. При цьому, Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022р. та по даний час строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. На виконання Указів Президента України №64 та №69 (про загальну мобілізацію), Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168. Пунктом 2 Постанови КМУ №168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у п.1 постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-XII. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо ж після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абз.1 цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Також, на виконання вимог Закону №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. За приписами п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону №2262-XII. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням наведених положень чинного (на час виникнення спірних правовідносин) законодавства, а також доводів сторін, колегія суддів відзначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має «компенсаторний» характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) і утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому підстави для її виплати/невиплати не можуть бути засновані лише на припущеннях. За загальним правилом (визначеним п.2 Постанови №168) днем виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Подібне за змістом положення, з яким пов`язується момент виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги, міститься й у п.3 Порядку №975. При цьому, статус члена сім`ї має бути підтверджений документами, копії яких в силу вимог п.10 Порядку №975 додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема: - свідоцтвом про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); - свідоцтвом про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); - свідоцтвом про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині. Вказаними вище нормативно-правовими актами врегулюваний порядок, алгоритм і механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у рівних частках чітко визначеним законодавством особам, які мають право на таку гарантовану державою одноразову грошову допомогу, а також можливість за взаємною згодою осіб або в судовому порядку вирішення питання щодо перерозподілу суми допомоги між чітко визначеними законодавством особами, які мають на неї право, у разі якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право. У подальшому, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» було затверджено Порядок і умови №45, які визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів стосовно оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови №168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів. Пунктами 1.3-1.7 цих Порядку і умов №45 визначено, що сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до п.2 Постанови №168 виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, право на яку реалізується шляхом подання кожним, хто має право на її отримання, відповідної заяви; у разі звернення за отриманням одноразової грошової допомоги після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, інших осіб, які мають на неї право, питання стосовно перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Відповідач, як на підставу зменшення позивачу розміру одноразової грошової допомоги (1/2) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність у загиблого батька - ОСОБА_3 цивільної дружина - ОСОБА_1 права на отримання даної грошової допомоги, що, власне, і є підставою для «резервування» частини (1/2) одноразової грошової допомоги. Так, по-перше, як вбачається з матеріалів справи, військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Курдюмовка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.07.2023р. та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 28.12.2023р. №321/КЦ/10723, а також сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 №459 від 30.05.2023р. (№7066). У зв`язку із чим, з вказаної дати члени сім`ї, батьки та утриманці набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168. У зв`язку із наведеними обставинами, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини від 15 000 000 грн., що складає - 7 500 000 грн. (витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 08.11.2024р. №259/168). У свою чергу, в адміністративному позові позивач зазначає, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка (його батька) і жінки не дає підстав для встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька та отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_6 , а тому, як вважає ОСОБА_2 , відповідач має здійснити виплату йому нерозподіленої одноразової грошової допомоги у розмірі 7 500 000 грн. Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів про реєстрацію шлюбу між загиблим ОСОБА_3 та 3-ю особою ОСОБА_1 (в т.ч. свідоцтва про шлюб), натомість згідно з листом Любашівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області від 21.05.2025р. №207/24.19-21, наявний актовий запис про шлюб №16 від 19.10.1991р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , складений виконавчим комітетом Ананьївської другої сільської ради Ананьївського району Одеської області При цьому, як вже зазначалося вище, відміток про розірвання шлюбу ні в даному актовому записі, ні у паспорті 3-ї особи не має. Відповідно до приписів ст.25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише тільки в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб виключно лише тільки після припинення попереднього шлюбу. В даному ж конкретному випадку, як свідчать матеріали справи, 3-я особа з 19.10.1991р. по цей час юридично перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_4 (1970 р.н.), а тому юридично не може вважатися дружиною (хоч і цивільною) загиблого. Так, Верховний Суд у постанові від 08.10.2024 року у справі №280/9248/23, із урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024р. у справі №560/17953/21 дійшов висновку про те, що до підтвердження певного соціально-правового статусу, визначеного положеннями ст.16-1 Закону №2262-ХІІ та п.2 Постанови №168, шляхом встановлення факту проживання певної особи однією сім`єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів) наявні правові підстави вважати, що позивач у вказаній справі, як мати загиблого військовослужбовця, є наразі єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн, у зв`язку із чим вона має право на призначення та виплату її у повному обсязі, з урахуванням раніше виплаченої їй допомоги в розмірі 7 500 000 грн. Верховний Суд у вказаній постанові також наголосив на тому, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. З урахування наведеного, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач, як син загиблого штаб-сержанта ОСОБА_3 , має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка передбачена Постановою №168, у зв`язку із чим призначення і виплата йому половини цієї суми не ґрунтується на вимогах законодавства. Погоджуючись з вказаними вище висновками суду 1-ї інстанції, колегія суддів також не залишає поза увагою і той факт, що ОСОБА_1 у 2024 році зверталася до Ананьївського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 та Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування позивача на утриманні чоловіка, з яким проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Однак, як видно з матеріалів справи, рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 24.02.2026р. у справі №491/912/24 у задоволенні цих позовних вимог їй було відмовлено. Посилаючись на численні висновки Верховного Суду (від 21.03.2019р. у справі №461/4689/15-ц, від 10.10.2019р. у справі №520/8495/17, від 17.10.2019р. у справі №712/1294/17, від 09.01.2020р. у справі №186/421/17, від 09.06.2021р. у справі №346/5702/18), суд наголосив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, окрім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних або ж письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019р. у справі №588/350/15, від 19.03.2020р. у справі №303/2865/17, від 23.09.2021р. у справі №204/6931/20, від 30.06.2022р. у справі №694/1540/20). Самі лише показання свідків, спільні фотографії, довідка про спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , видана на підставі акту депутатів Ананьївської міської ради про проживання їх за однією адресою, складеного лише на підставі свідчень свідків без відповідного посвідчення, не можуть бути достатньою підставою та достатніми доказами для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, які були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Зокрема, фото свідчать виключно про існування між ними у певний період часу близьких романтичних стосунків, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними, без доведення факту ведення спільного господарства, наявного спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, притаманні подружжю. Інших доказів (в межах цивільної справи №491/912/24) на підтвердження факту спільного сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, матеріали справи не містять, як і не доведено 3-ю особою належними та допустимими доказами фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, тощо. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Отже, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір. При цьому, доказування як і судове рішення не може ґрунтуватися виключно на припущеннях. Натомість, твердження відповідача про ймовірність наявності у загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 цивільної дружини і наявність у неї права на спірну допомогу є лише припущенням, оскільки будь-які відомості та докази, які це підтверджують - відсутні. Так зване «резервування» частини одноразової грошової допомоги з огляду на припущення є, в цьому випадку, недопустимим. Колегія суддів принагідно відзначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», №4909/04, п.58, ЄСПЛ, від 10.02.2010р.). Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував тих обставин, на які він посилався. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 08.05.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: К.В. Кравченко В.О. Скрипченко