LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818463/5823/22

від 10.08.2023 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Харків 10 серпня 2023 року м. Харків справа № 463/5823/22 провадження № 22-ц/818/1102/23 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник - мати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційні скарги ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та Міністерства оборони України на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року у складі судді Овдієнко В.В.,- ВСТАНОВИВ: В серпні 2022 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якій просила встановити факт проживання її ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю як чоловіка та без реєстрації шлюбу у період часу від 06.12.2018 до 04.07.2022. Позов обґрунтований тим, що в червні 2018 року вона та ОСОБА_7 почали проживати разом як фактичне подружжя за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 та вести спільне господарство. Саме тому 03.07.2018 позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу і рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05.11.2018 по справі № 621/1616/18 шлюб між нею та ОСОБА_8 було розірвано. ОСОБА_7 також був одружений, але рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31.07.2014 по справі № 621/847/14- ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був розірваний. З ними проживав молодший син позивачки - ОСОБА_9 , у якого з ОСОБА_7 склались гарні відносини, син ставився до ОСОБА_7 як до батька, а останній тим самим відповідав ОСОБА_10 . Разом з ОСОБА_7 та сином ОСОБА_10 вони проводили багато часу, їздили на відпочинок, подорожували. У них була справжня повноцінна сім`я. Із сином вони зареєструвались в с. Геніївка як ВПО. ОСОБА_10 у 2018- 2019 навчальному році ходив до Геніївської загальноосвітньої школи. ОСОБА_11 у цей час працював зварювальником у Харкові. Вона з 02.04.2019 по 04.06.2019 працювала у сільському магазині "Слобожанський" продавцем. Факт їхнього спільного проживання однією сім`єю можуть підтвердити багато свідків: сусіди, друзі, рідні, співробітники, орендодавці, у яких вони орендували житло, дирекція школи, де навчався ОСОБА_10 , працівники с/р с. Геніївка і т.д. Пізніше вони переїхали у м. Харків, де вони спочатку жили у хостелі, а з 06.12.2019 взяли в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Орендували вони цю квартиру, у ОСОБА_12 . Протягом часу проживання у м. Харкові, вона та син залишались зареєстровані як ВПО у с. Геніївка. Починаючи з грудня 2019 вона з ОСОБА_11 працювали у різних супермаркетах, намагалися продавати обіди на ринку Барабашово у м. Харкові. Наприкінці літа 2021 року ОСОБА_11 почав працювати майстром по ремонту, ремонтував під`їзди у багатоповерхівках. Ремонти ОСОБА_11 проводив разом із ще трьома чоловіками, які працювали разом із ним в одній бригаді, а згодом стали ще й друзями: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . З початком повномасштабної війни у лютому 2022 року, вони все ж залишалися у м. Харкові до 25.04.2022. Проте, коли зрозуміли, що роботи більше немає, за квартиру платити нічим, кошти закінчуються, та й залишатися там вже дуже небезпечно, вони переїхали до м. Львова, їх прихистили по АДРЕСА_3 . У цій квартирі вони були усі зареєстровані як ВПО з червня 2022 року. Вона влаштувалась на роботу до магазину "SPAR" пекарем, а ОСОБА_11 пішов захищати Батьківщину, повернувся до лав ЗСУ, був взятий на тимчасовий військовий облік з 08.06.2022. Ще до того, як ОСОБА_11 пішов воювати, вони планували офіційно оформити подружні відносини. ОСОБА_11 повідомив про це своїй сестрі ОСОБА_16 та при оформленні до лав ОСОБА_11 повідомив керівництву про неї як про свою дружину. Перебуваючи на фронті ОСОБА_11 бажав одружитись дистанційно, проте за життя не встиг цього зробити, бо загинув орієнтовною датою 04.07.2022. Встановлення вищезазначеного факту необхідно позивачці для отримання допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка. Рішенням Змїївського районного суду Харківської області від 27.03.2023 позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та жінки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період часу від 06.12.2018 до 04.07.2022. Рішення мотивовано тим, що позивачем ОСОБА_18 надані належні та допустимі докази на підтвердження перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу у період часу від 06.12.2018 до 04.07.2022. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та закрити провадження у справі з підстав передбачених ст. 255 ЦПК України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. Позивачем не надавалися та у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження спільного проживання позивачки з ОСОБА_7 протягом оренди квартири, строку користування квартирою, місця проживання позивачки та ОСОБА_7 з моменту закінчення договору найму житлового приміщення від 06.12.2019, а саме з 09.12.2020 по дату виїзду з міста Харкова до міста Львів ( 25.04.2022). Встановлення зазначених обставин лише на підставі показів свідків неможливо, оскільки зазначені покази містили суперечності та розбіжності щодо часу існування повідомлених ними обставин. Фактично свідки підтвердили відомості, які були ними отримані у більшості випадків виключно зі слів позивачки. Жоден зі свідків не відвідував та не запрошувався до приміщення де проживали разом позивач із ОСОБА_7 , не зустрічались періодично із зазначеними особами разом та не мали жодної достовірної інформації, яка б підтверджувала саме факт проживання однією сім`єю. Також апелянт зауважив, що вимоги ОСОБА_1 не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні були розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки у позивача відсутній майновий спір, а її дії пов`язані з отриманням соціально-правового статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отриманням у зв`язку з цим грошової допомоги, що перебуває у площині публічно-правових відносин Не погодившись з рішенням суду Міністерство оборони України також подало апеляційну скарг в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даній справі взагалі відсутній предмет спору, оскільки відповідно до позовної заяви взагалі не вбачається об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого нібито виник спір та відсутня певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а тому справа підлягала закриттю. Апелянт зазначив, що дана справа повинна розглядатися в адміністративному судочинстві. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 , обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_4 , але з 24.07.2014 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , та мала наступний склад сім`ї: син ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зз 26.03.2019 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується даними довідок № 6309007687 від 07.11.2014 та № 6309-5000082196 від 20.03.2019 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої управлінням соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (а.с. 21 - 23). Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05.11.2018 був розірваний шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_8 , зареєстрований 03.07.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Стахановської міської Ради Луганської області, Україна, актовий запис № 177 (а. с. 19-20). Згідно наданих копій особової справи школяра ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за 2018/2019 навчальний рік, навчався у 5 класі Генїївської ЗОШІ-ІІІ ступенів (а. с. 24-30). ОСОБА_22 працювала в період часу з 02.04.2019 по 04.06.2019 продавцем продовольчих товарів магазину ФО-П ОСОБА_23 , з 24.06.2020 по 02.03.2021 працювала касиром торговельного залу, відділу каса, магазину № НОМЕР_1 в ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", що підтверджується даними трудової книжки Серія НОМЕР_2 (а. с. 31-32). Відповідно до договору найму житлового приміщення від 06.12.2019, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_22 , з 08.12.2019 по 08.12.2020 позивачка спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 користувалася однокімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 33). Згідно даних довідки про реєстрацію місця проживання особи № 507 від 08.05.2019, виданої Геніївською сільською радою Зміївського району Харківської області (а. с. 34), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31.07.2014 розірваний шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_24 , який був зареєстрований Комсомольською селищною радою Зміївського району Харківської області, актовий запис № 178 (а. с. 38-39). Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1330-5001735345 від 09.06.2022, № № 1330-5001836989 від 06.07.2022, № 1330-5001837168 від 06.07.2022, виданих Франківським відділом соціального захисту у м. Львові, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_6 (а. с. 35- 37). Згідно довідки загально-організаційного відділу Франківської районної адміністрації ОСОБА_7 був взятий на тимчасовий військовий облік з 08.06.2022 (а. с. 40). 20.07.2022 ОСОБА_22 на адресу: АДРЕСА_6 надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що її чоловік, стрілець - номер обслуги 2 десантно- штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 24.06.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського району Донецької області, зник безвісті 17.07.2022. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку (а. с. 42, 43). Згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 853/2022 від 20.07.2022, виданого відділом судово- медичної експертизи трупів Львівського району, свідоцтву про смерть серія НОМЕР_5 , виданому 27.07.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), свідоцтва про поховання № 3116, з яких вбачається, що ОСОБА_7 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 39 років, місце смерті: село Богородичне Краматорського району Донецької області, причина смерті: ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, похований на Полі Почесних поховань НОМЕР_12 Личаківського кладовища, розміщеного в м. Львові по вул. Мечникова (а. с. 44-46). Відповідач ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 (а. с. 14), Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00036385596 від 04.08.2022 (а. с. 118-119), свідоцтва про розірвання шлюбу (повторно) Серія НОМЕР_7 (а. с. 120), свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_8 (а. с. 121), свідоцтва про смерть (повторно) Серія НОМЕР_9 (а. с. 122), свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_10 (а. с. 123). Згідно паспорта Серія НОМЕР_11 та довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 12.08.2022 відповідач ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (а. с. 57, 112-114), Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. За вимогами пункту 10 Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду. Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту перебування її у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.» Визначаючи, чи пов`язується зі встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Вимоги ОСОБА_1 ,. пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно- правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен був врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Враховуючи визначені законом завдання цивільного судочинства, судова колегія визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Аналогічний висновок викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц. З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, який загинув під час участі у бойових діях не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Твердження позивача про належність спору до цивільної юрисдикції зводяться до помилкового тлумачення ним норм процесуального права. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України). Оскільки доводи апеляційних скарг дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначені скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини другої статті 377 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України). Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір»). Відповідно за подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_4 сплатив судовий збір в розмірі 1 488,60 грн ( квитанція від 02.05.2023 року № 41056756), Міністерство оборони України сплатило судовий збір в розмірі 744.30 грн ( платіжна інструкція № 248/1053 від 22.06.2023). Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню відповідачу за рахунок держави, становить 1 488,60 грн та 744.30 грн відповідно. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369, п. 4 ч. 1 ст.374, ч. 1, 2 ст. 377, ст. 389 ЦПК України апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , та Міністерства оборони України - задовольнити. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року - скасувати. Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник- мати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Компенсувати ОСОБА_4 та Міністерству оборони України за рахунок держави судовий збір в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 (шістдесят) коп та 744 (сімсот сорок чотири ) грн 30 (тридцять) коп віповідно. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10.08.2023 Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»