Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4532/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4532/25 Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О., повний текст судового рішення складено 26.12.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Голуб В.А., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 400/4532/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення у комунальному некомерційному підприємстві «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021; зобов`язання зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення у комунальному некомерційному підприємстві «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області суд задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення у комунальному некомерційному підприємстві «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення у комунальному некомерційному підприємстві «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021 та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2025. В решті позову відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн., сплачений квитанцією № 7897-9295-7652-1549 від 05.05.2025. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу. Апелянт вказав, що підстави для зарахування періодів роботи з 01.01.2004 по 24.12.2010 та з 20.01.2011 по 08.06.2021 у подвійному розмірі відсутні, оскільки період після 1 січня 2004 року враховується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Крім того, апелянт зазначає, що посади медичної сестри поліклінічного відділення та медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклініки не входять до переліку закладів охорони здоров`я МВС України. Таким чином, на думку апелянта, висновок суду про те, що відповідач неправомірно не зарахував до стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Снігурівська міська лікарня» з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021, та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії з 01.02.2025, є хибним. Позивачка своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років. 10.02.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємства «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської районної ради Миколаївської області з 01.01.2004 по 24.12.2010, а також з 20.01.2011 по 08.06.2021, у зв`язку з чим здійснити перерахунок пенсії. Листом від 24.02.2025 відповідач повідомив, що підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 24.12.2010 та з 20.01.2011 по 08.06.2021 в подвійному розмірі відсутні. У листі зазначено, що статтею 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) із лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНГД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. При визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону № 1788-ХІІ зазначений порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01.01.2004, так і після цієї дати. Враховуючи, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) набув чинності з 01.01.2004, дія ст. 60 Закону № 1788-ХІІ поширюється по 31.12.2003. Отже, до страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Страховий стаж позивачки складає 26 років 6 місяців 8 днів (враховано протягом вересня 1990грудня 2010 років, в тому числі період з 18.10.1999 по 31.12.2003 в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону № 1788-ХІІ). Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вказав, що посада, на якій працювала позивачка, дає їй право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Статтею 60 Закону 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Постанова № 909). Згідно з абз.2 постанови № 909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. Як встановлено Розділом 2 Постанови № 909, до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Згідно з приміткою 2 Постанови № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року № 625/15-05/039-6 № 10.01.09/2606 № 16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. З огляду на вказане, посилання апелянта, що посади медичної сестри поліклінічного відділення та медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклініки не входять до переліку закладів охорони здоров`я МВС України є необґрунтованим. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 18.10.1999 по 24.12.2010, з 20.01.2011 по 08.06.2021 працювала на посаді медсестри протитуберкульозного кабінету поліклініки Снігурівської центральної лікарні Миколаївської області (реорганізована у комунальне некомерційне підприємство «Снігурівська центральна районна лікарня» Снігурівської районної ради Миколаївської області, та в подальшому перейменована на комунальне некомерційне підприємство «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради Миколаївської області). За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Колегія суддів погоджується, що посада, на якій працювала позивачка, дає їй право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22 та від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задовольнив частково. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 400/4532/25, - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 400/4532/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко