Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28171/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28171/23 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., повний текст судового рішення складено 12.02.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 28336-28372/Б-02/8-1500/23 від 27.09.2023 та зобов`язання зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.09.2023 року № 28336-28372/Б-02/8-1500/23 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 12.02.2009 року на посаді медичної сестри палатної інфекційного відділення КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області» в подвійному розмірі; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 12.02.2009 року на посаді медичної сестри палатної інфекційного відділення КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області». Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що працювала на посаді медичної сестри інфекційного відділення Центральної районної лікарні Ренійської районного ради Одеської області з 12.02.2009 р. по теперішній час (наказ № 13 від 12.02.2009 р.), що передбачає особливі умови праці, вважається роботою у протичумних, інфекційних відділеннях, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право на обчислення стажу такої роботи в подвійному розмірі. Позивач вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області помилковим та таким, що порушує норми діючого законодавства, а саме: статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення». Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що пільгове обчислення стажу (в подвійному розмірі) застосовується лише до 01.01.2004 року; на позивачку не поширюються пільги щодо обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а факт протиправних дій щодо відмови позивачу з боку Головного управління в зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи медичної сестри інфекційного відділення Центральної районної лікарні Ренійської районної ради Одеської області з 12.02.2009 року відсутній. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволений частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 12.02.2009 на посаді медичної сестри палатної інфекційного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період її роботи з 12.02.2009 на посаді медичної сестри палатної інфекційного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області» в подвійному розмірі, згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведених платежів. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі - судовий збір у розмірі у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три),60 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА З 01.12.2009 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працюючій особі. 13.09.2023 року позивачка звернулась до Головного управління з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за віком із врахуванням до стажу для обчислення пенсії періоду роботи на посаді медичної сестри інфекційного відділення Центральної районної лікарні Ренійської районної ради Одеської області у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.02.2009 року. Листом Головного управління №28336-28372/Б-02/8-1500/23 від 27.09.2023 позивачу роз`яснено, що період роботи з 12.02,2009 року до пільгового стажу в одинарному розмірі, а не в подвійному, оскільки проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а отже і правові підстави відсутні. Позивач вважає вказане рішення протиправним та за його скасуванням звернувся до суду. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 передбачена відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17. Апеляційним судом встановлено та вбачається з записів трудової книжки позивачка з 12.02.2009 р. працює на посаді медичної сестри інфекційного відділення Центральної районної лікарні Ренійської районного ради Одеської області. Наказом ЦРЛ Ренійської районної ради Одеської області від 11.01.2010 р. №8 «Про затвердження робочих місць, які дають право на пільгову пенсію по Списку №2», згідно з яким робочі місця середнього та молодшого медичного персоналу інфекційного відділення, мають право на пільгову пенсію. Висновком експертизи якості матеріалів атестації робочих місць від 20.05.2010 р. за № 99/03-2010, згідно з яким зазначається (п. 4 висновку), що атестація робочих місць: середнього і молодшого медичного персоналу (медичної сестри, молодшої медичної сестри) інфекційного відділення Ренійської центральної районної лікарні проведена згідно з вимогами нормативних документів. Також, зазначається (п. 5 Висновку) , що за наданими документами навантаження середнього і молодшого медичного персоналу складає 80% робочого асу, що при відповідному стажі роботи дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2 Наказом ЦРЛ Ренійської районної ради Одеської області від 13.05.2015 р. №86 «Про затвердження робочих місць, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2» затверджено робочі місця, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з Списком № 2 середній та молодший медичний персонал інфекційного відділення, безпосередньо зайнятих обслуговуванням хворих на протязі повного робочого дня Наказом КНП «Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області» № 69 від 28.04.2020 р. «Про результати атестації робочих місць за умовами праці інфекційного відділення» затверджено робочі місця медична сестра палатна, молодша медична сестра (санітарка палатна), працівникам,, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення з Списком № 2 на підставі постанови Кабінету міністрів України від 24.06.2016 р. № 461, підтверджено право працівників на скорочену тривалість робочого тижня, отримання доплат за шкідливі умови праці. 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Згідно пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування періоду роботи з 12.02.2009 року на посаді медичної сестри палатної інфекційного відділення КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області» в подвійному розмірі Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко