Постанова Сумський апеляційний суд № 588/2357/24

Справа №588/2357/24 Номер провадження 22-ц/816/159/26 Категорія - 41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Собини О.І. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Сізова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року у складі судді Лебедя О.В., ухваленого в м. Тростянець Сумської області, повне рішення складено 24 лютого 2025 року. в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, який мотивовано тим, що у жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. ОСОБА_1 15 січня 2019 року звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Крім того, 15 січня 2019 відповідачка звернулася до позивача із анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Отже, 15 січня 2019 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний рахунок №26201302285220 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та у межах встановленого кредитного ліміту. Після підписання заяви відповідачка взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідачка не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених умовами та правилами, а також тарифами. За розрахунком позивача відповідачка має заборгованість у розмірі 80 188 грн 39 коп., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). Ураховуючи, що відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає борг за договором, що є порушенням прав та законних інтересів позивача, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути із відповідачки на його користь заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 січня 2019 року у розмірі 80 188 грн 39 коп. та стягнути судові витрати, понесені при подачі позову у розмірі 3028 грн 00 коп. Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 січня 2019 року заборгованість у розмірі 43 727 грн грн 94 коп. боргу за тілом кредиту. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 1650 грн 26 коп. компенсації судового збору за подання позовної заяви. Не погоджуючись з вказаним рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наголошує на тому, що на момент підписання анкети-заяви від 15 січня 2019 року відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Відповідачка могла ознайомитися із умовами надання кредитних коштів, в тому числі із діючими тарифами, як на сайті банку, так і мобільному додатку. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості ознайомитися на актуальними умовами та правилами банку, які знаходяться в публічному доступі, а тому відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України немає необхідності подавати такий доказ в паперовому вигляді до матеріалів справи. Наголошує на тому, що розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком заборгованості, з якого вбачається як розмір заборгованості, так і періоди виникнення боргу. Відповідачем не спростовано наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором. Відповідачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» розуміла відповідачка ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 15 січня 2019 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків (пільгова процентна ставка 0,00001%, базова процентна ставка 3,2% в місяць саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Відтак, додані позивачем до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» не є складовими укладеного сторонами договору. В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 15 січня 2019 року строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк не мав правових підстав для нарахування та списання з карткового рахунку відповідачки відповідних сум відсотків за користування кредитом. Врахувавши, що розмір витрат за кредитних коштів відповідачки становить 178144 грн 98 коп., а в рахунок погашення кредиту ОСОБА_1 сплатила 134417 грн 04 коп., з відповідачки підлягає стягненню 43727 грн 94 коп. (178144,98 грн. 134417,04 грн.) боргу за тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 15 січня 2019 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 13). У вказаній заяві зазначено, що відповідач просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та установити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. В указаній заяві зазначено, що підписана анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. За розрахунком позивача станом на 25 жовтня 2024 року відповідачка має заборгованість у розмірі 80188 грн 39 коп., яка складається з: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 80188 грн 39 коп. (а.с.11). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Установлено, що 15 січня 2019 року між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, про що свідчить відповідна анкета-заява. У підписаній сторонами анкеті-заяві від 15 січня 2019 року процентна ставка не зазначена. Водночас долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків не містять підпису позивача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці умови та правила розуміла позивачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету від 15 січня 2019 року, відповідач не надав. Відтак, у супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ці умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору. З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що нараховані відсотки банком були включені в заборгованість за тілом кредиту, на які в подальшому нараховувалися відсотки, що прямо порушує вимоги ст. 1048, 1049 ЦК України. Доводи позивача про те, що умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією не заслуговує на увагу, адже обов`язок подання доказів покладено саме на сторін. Збирання доказів не є обов`язком суду. Частиною 9 статті 83 ЦПК України, на яку посилається позивач, визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Тобто, дана норма не звільняє позивача від обов`язку подання суду в паперовій формі доказів, які є в публічному доступі. Доводи апеляційної скарги про не надання відповідачем доказів на спростування існування заборгованості за кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі є непереконливими, адже саме банк не довів правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами та їх списання за рахунок збільшення тіла кредиту, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). За таким обставин, оскільки позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню різниця, між сумою пред`явленого до стягнення тіла кредиту і сумою безпідставно спрямованого позивачем на погашення договірних відсотків з несених відповідачем коштів. За встановлених обставин, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: А.П. Сидоренко Д.В. Сізов