Постанова Сумський апеляційний суд № 592/21575/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м.Суми Справа №592/21575/24 Номер провадження 22-ц/816/304/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В. з участю секретаря судового засідання Назарової О.М. у присутності : відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Ткаченка Ігоря Борисовича, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 березня 2025 року у складі судді Гончаренко Л.М., ухвалене в м. Суми, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, який мотивовано тим, що на підставі анкети-заяви було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта Monobank. З огляду на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, станом на 03 жовтня 2024 року виникла заборгованість в сумі 113907 грн 84 коп., яку банк і просить стягнути з відповідачки на свою користь. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 березня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50517 грн 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1332 грн 30 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наголошує на тому, що на момент підписання анкети-заяви від 06 червня 2018 року відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Відповідачка могла ознайомитися із умовами надання кредитних коштів, в тому числі із діючими тарифами, як на сайті банку, так і мобільному додатку. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості ознайомитися з актуальними умовами та правилами банку, які знаходяться в публічному доступі, а тому відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України немає необхідності подавати такий доказ в паперовому вигляді до матеріалів справи. Наголошує на тому, що розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком заборгованості, з якого вбачається як розмір заборгованості, так і періоди виникнення боргу. Відповідачем не спростовано наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором. Представник відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення і просив рішення місцевого суду залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50517 грн 70 коп. сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та її представника, які заперечили проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06 червня 2018 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернулась до АТ «Універсал банк», в зв`язку з чим підписала анкету-заяву, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та тарифи. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 03 жовтня 2024 року становить 113807 грн 84 коп., яка повністю складається з заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) (а.с. 7-18). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони в письмовій формі обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У той же час вважав, що є підстави для стягнення з відповідача фактично отриманих, але не повернутих коштів. Посилаючись на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом коштами за рахунок тіла кредиту, а такі односторонні дії відповідача не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки відсотки є платою за використання кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що є підстави для стягнення з відповідача різниці між сумою пред`явленого до списання тіла кредиту в розмірі 113 807 грн 84 коп. і сумою безпідставно погашених (списаних) відсотків за рахунок кредиту на загальну суму 63290 грн 09 коп. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Установлено, що 06 червня 2018 року між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, про що свідчить відповідна анкета-заява. У підписаній сторонами анкеті-заяві від 06 червня 2018 року процентна ставка не зазначена. Водночас долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків не містять підпису позивача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці умови та правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету від 06 червня 2018 року, позивач не надав. Відтак, у супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ці умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору. З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що нараховані відсотки банком були включені в заборгованість за тілом кредиту, на які в подальшому нараховувалися відсотки, що прямо порушує вимоги ст. 1048, 1049 ЦК України. Доводи позивача про те, що умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією не заслуговує на увагу, адже обов`язок подання доказів покладено саме на сторін. Збирання доказів не є обов`язком суду. Доводи апеляційної скарги про не надання відповідачем доказів на спростування існування заборгованості за кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі є непереконливими, адже саме банк не довів правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами та їх списання за рахунок збільшення тіла кредиту, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). За таким обставин, оскільки позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню різниця, між сумою пред`явленого до стягнення тіла кредиту і сумою безпідставно спрямованого позивачем на погашення договірних відсотків з несених відповідачем коштів. За встановлених обставин, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» залишити без задоволення. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 16 червня 2026 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: Д. В. Сізов М. В. Щербаченко