Постанова Сумський апеляційний суд № 588/316/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2023 року м.Суми Справа №588/316/22 Номер провадження 22-ц/816/24/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2022 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого в м. Тростянець, повний текст якого складено 08 серпня 2022 року, в с т а н о в и в: 21 лютого 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 листопада 2019 року у розмірі 15200,77 грн, яка утворилась станом на 28 грудня 2021 року. Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та погодився, що анкета-заява, Умови, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. За умовами укладеного договору ОСОБА_1 отримав 7200 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Отримавши кредитні кошти, відповідач вчасно борг не повернув, відсотки, а також інші витрати не сплатив, внаслідок чого станом на 28 грудня 2021 року виник борг у сумі 15200,77 грн, який складається з боргу по тілу кредиту у розмірі 14298,20 грн та заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 902,57 грн. Оскільки добровільно позичальник борг не погашає, тому заявник просить задовольнити позов та стягнути заборгованість і судові витрати. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 листопада 2019 року станом на 28 грудня 2021 року у розмірі 6350,71 грн боргу за тілом кредиту, а також 1037,06 грн судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підпису позичальника в умовах кредитної угоди, яка стосується відповідальності за прострочення сплати кредиту, оскільки сторонами було укладено електронний договір, тобто використано електронний цифровий підпис, який є аналогом власноручного підпису. Відтак, без попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг відповідач не мав би змоги взагалі користуватись кредитними коштами. Відтак, всі складові кредитної угоди були погоджені між сторонами договору і позичальник погодився з підставами та розміром відповідальності за прострочення повернення боргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 9). У вказаній Заяві зазначено, що відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та установити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. В указаній заяві зазначено, що підписана Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Відповідач отримав платіжну картку (тип рахунку - чорна картка) з рахунком № НОМЕР_3 , валюта рахунку - гривня, активна до січня 2029 року. Згідно з Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту 18 листопада 2019 року відповідачу було установлено початковий кредитний ліміт у розмірі 1000 грн., який збільшувався, а 09 жовтня 2020 року склав 7200 грн. З виписки про рух коштів по картці на ім`я ОСОБА_1 за період з 18 листопада 2019 року по 28 грудня 2021 року вбачається рух коштів, зокрема, зняття готівки у банкоматі, розрахунок за товари, послуги, перекази на інші рахунки, поповнення рахунку мобільного телефону, тощо. Також вбачається періодичне повернення кредитних коштів шляхом поповнення карткового рахунку. За вказаний період сума витрат по картці становить всього 88638,16 грн, сума зарахувань на картку - 73437,39 грн, а різниця - 15200,77 грн. Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 грудня 2021 року становить 15200,77 грн та складається з 14298,20 грн боргу по тілу кредиту та 902,57 грн боргу за порушення грошового зобов`язання (а.с. 6-8). Матеріали справи також містять копію Паспорту споживчого кредитування Чорної картки monobank, в якому вказано у рядку «Підпис споживача» - споживач отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його в електронному вигляді до підписання Договору (а.с. 24-26). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з недоведення позивачем, що додані до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є складовими укладеної кредитної угоди, з якими ОСОБА_1 ознайомився та на які погодився, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18 листопада 2019 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати 37,2% річних та відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Також суд виходив з того, що в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 18 листопада 2019 року строки здійснення мінімальних платежів, їх розмір, процентна ставка та відповідальність за прострочення сплати боргу не зазначені, а положення ч. 1 ст. 634 ЦК України до спірних правовідносин застосувати неможливо, так як умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, могли змінюватись в односторонньому порядку банком без узгодження з відповідачем. Не взяв до уваги місцевий суд також і Паспорт споживчого кредитування, який не підписаний, а відтак не є складовою договору про споживчий кредит і не може бути доказом фіксації волі сторін договору та його змісту. Таким чином, суд вважав, що банк не мав правових підстав для нарахування та списання з карткового рахунку відповідача відповідних сум відсотків за користування кредитом, а також суми в розмірі 902,57 грн за порушення грошового зобов`язання. Визначаючи розмір заборгованості по тілу кредиту, суд урахував безпідставне списання банком відсотків за січень-липень 2021 року на загальну суму 2780,87 грн та щомісячне списання з 14 січня 2021 року (витрат у розстрочку) на загальну суму 5166,62 грн, а всього 7947,49 грн. Відтак, сума витрат кредитних коштів позичальника склала 79788,10 грн, а сума повернутого боргу - 73437,39 грн, тобто борг по тілу кредиту склав 6350,71 грн, які суд стягнув на користь банку, а в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору 18 листопада 2017 року дійсно було укладено договір позики шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. При цьому, у Анкеті-заяві містяться фізичні підписи як представника банку, так і позичальника ОСОБА_1 . Відповідач не спростував обставини отримання кредитних коштів від позивача, їх розмір, не спростував отримання та використання банківської картки № НОМЕР_3 , рух кредитних коштів по вказаній картці, як і не спростував неповністю повернутий банку борг. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України). Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Встановлені місцевим судом обставини та вимоги закону свідчать, що між сторонами дійсно виникли правовідносини позики і письмовими доказами у справі доведено, що позичальник всього використав кредитних коштів позивача на загальну суму 79788,10 грн. Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо того, що решта складових договору позики (Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредитування Чорної картки monobank) складають між сторонами Договір про надання банківських послуг, оскільки суду не доведено що саме ці складові договору 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав не фізичним підписом, як Анкету-заяву, а електронним підписом чи шляхом введення одноразового ідентифікатора з використанням номеру мобільного телефону, тощо. У даному випадку мова йде про те, що на вказаних складових договору позики, крім Анкети-заяви, відсутні ознаки накладення цифрового чи фізичного підпису відповідача чи будь-яких інших ознак підпису, які б фіксували дату ознайомлення і погодження позичальника із запропонованими у цих документах умовами кредитування. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику умови кредитного договору решта складових кредитної угоди не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відтак, за відсутності в укладеному 18 листопада 2019 року договорі позики умов щодо обов`язку сплати і розміру процентів за використання кредитних коштів, відповідальності за прострочення повернення боргу, неустойки, розміру комісій банку, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про часткове задоволення позову та стягнення боргу по неповернутому тілу кредиту за спірний період. Висновки місцевого суду щодо необхідності зарахування суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей, на погашення саме тіла кредиту узгоджуються з позиціями та висновками суду касаційної інстанції, які містяться зокрема в постановах Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20. Відтак, використавши 79788,10 грн кредитних коштів та повернувши банку 73437,39 грн боргу, відповідач має повернути позивачу 6350,71 грн. З наведеними судом першої інстанції розрахунками суми боргу апеляційний суд повністю погоджується. Апеляційна скарга не містить контррозрахунку суми боргу чи будь-якого спростування складових обчисленої місцевим судом суми боргу по тілу кредиту. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм матеріального закону. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук