Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 354/1542/25

Справа № 354/1542/25 Провадження № 33/4808/236/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М. Суддя-доповідач Шигірт Ф.С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Федоришин І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Семківа М.Н. на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнана винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно постанови, ОСОБА_1 22.11.2025 року об 00:24 год. в с. Поляниця, вул. ГК «БУКОВЕЛЬ» керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови) від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовилася, чим порушила п.2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Семків М.Н. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в діях ОСОБА_1 немає складу правопорушення, оскільки вона не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказує, що на відеозаписах зафіксовано факт зупинення ОСОБА_1 , висловлення пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, на що вона погодилась. Після чого, вона протягом 4-х хвилин продувала прилад «Драгер», однак прилад не показав стан алкогольного сп`яніння. Це стало підставою для складання протоколу про відмову від проходження огляду. Таким чином ОСОБА_2 не відмовлялась від проходження огляду, а тому не вчинила правопорушення. Працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_3 право на проходження огляду в медичній установі, а впротоколі про адміністративне правопорушення зазначено правопорушення у вигляді керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. В свою чергу постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду, що за змістом є іншим складом адміністративного правопорушення. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. До початку розгляду справи, захисник Федоришин І.В. подала доповнення до апеляційної скарги, де зазначає про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, що їй інкримінується. Доведеність факту керування є обов`язковим для висновків про вчинення правопорушення передбаченого за ст.130 КУпАП. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду. Захисник підкреслює, що обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції, викладених у рапорті та протоколі, які самі по собі не мають доказового значення та вимагають підкріплення об`єктивними даними, яких у справі немає. Ставить під сумнів відеозаписи, які вважає фрагментарними та отриманими з порушенням встановленої процедури. Зокрема зазначає, що відео не відповідає відповідній Інструкції МВС, не є безперервним та містить значний часовий розрив між часом, зазначеним у протоколі, та фактичним початком запису бодікамери. Крім того, на відео не зафіксовано жодних клінічних ознак сп`яніння особи, а наявні фрагменти, навпаки, демонструють готовність ОСОБА_1 пройти огляд та її активні спроби скористатися приладом «Драгер». Суб`єктивне трактування поліцейськими невдалих спроб продути прилад як відмову від огляду на стан сп`яніння не передбачено законом. Окрім іншого, водія не було направлено до медичного закладу для проведення медичного огляду, чим порушено порядок передбачений діючим законодавством. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилася, будь яких клопотань не подала. Захисник наполягала на проведенні апеляційного розгляду за відсутності її клієнтки тапідтримала апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення та промови захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Суд першої інстанції зазначених вимог законодавства дотримався та обґрунтовано дійшов висновків про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за обставин наведених у протоколі. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520063 від 22.11.2025 року(а.с.1); направленням на огляд в медичний заклад (а.с. 3); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.6). Суд безпосередньо дослідив ці докази, надав їм належну оцінку, що детально виклав в оскаржуваній постанові. З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.6), зафіксовано, як ОСОБА_1 сидить на місці водія та спілкується з працівниками поліції, які спілкуються з нею через відкрите вікно водійської двері та оглядають надане нею посвідчення водія. В автомобілі є пасажири. В ході спілкування ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Вона спочатку пропонує «домовитись», проте працівники поліції наполягають на огляді. ОСОБА_1 погоджується, виходить з автомобіля. Їй надають можливість обрати собі запакований мундштук та роз`яснюється правила використання алкотестеру. Працівник поліціє робить пробний тест, прилад на дисплеї показує готовність до використання. ОСОБА_1 робить вигляд, що продуває прилад, проте відповідний сигнал початку тестування прилад не подає. Працівники поліції зробили їй зауваження, та повторно роз`яснили правила використання приладу. Проте ОСОБА_1 спочатку декілька спроб взагалі не видихувала повітря, а коли почала продуття, робила це короткими видихами, що призводило до зупинки тестування. На неодноразові зауваження працівників поліції не реагувала та стверджувала, що вона дує як може. Після такої поведінки ОСОБА_1 протягом 20 хвилин, їй було повідомлено, що її дії розцінюються як ухилення від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу про що буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Також, їй неодноразово запропоновано пройти огляд в медичному закладі. На цю пропозицію ОСОБА_1 відповіла категоричною відмовою продовжуючи стверджувати, що не відмовляється пройти огляд на місці (Clip-0 4 хвилина 20 секунд). Також їй повідомлено, що вона відсторонена від керування, а її автомобілем може керувати інший водій. Вона повідомила, що в машині є інший водій, проте він не дуже тверезий. Враховуючи зазначені обставини закріплені на відеозаписах, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, відмовилася від такого огляду. Крім того, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу, двигун якого працює, фари увімкнені, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції підтверджувала факт керування нею автомобілем, надала поліцейським для перевірки своє посвідчення водія, чого в сукупності достатньо для висновків про керування нею транспортним засобом. Після складання протоколу їй було в повному обсязі зачитано права передбачені Конституцією України та КУпАП, а також ознайомлено з суттю правопорушення за ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 було детально роз`яснено зміст протоколу та назва суду, до якого буде спрямовано протокол. Від підписання протоколу та від отримання його копії на руки ОСОБА_1 категорично відмовилася. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги, що апеляційні доводи не знаходять свого підтвердження. Зокрема, доводи про відсутність у справі акту огляду на місці зупинки, не вказують на порушення працівниками поліції діючих норм права, що регламентують порядок проведення огляду. Відповідно до Інструкції «про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Результати огляду могли вказати на відсутність алкоголю або на його наявність у певній кількості. Оскільки огляд не було проведено через відмову ОСОБА_1 , підстав для складання акту не виникло. Апеляційні доводи захисника про відсутність належного роз`яснення права на проходження огляду в медичному закладі, спростовується вищенаведеним відеозаписом. Доводи про недопустимість відеозапису як доказу суд відхиляє, оскільки сам по собі факт здійснення відеофіксації відповідає вимогам закону, а твердження про її фрагментарність або недопустимість не підтверджені жодними об`єктивними даними. Всі обставини, необхідні для висновків про наявність складу правопорушення, зафіксовані на відеозаписі. Поліцейські не зобов`язані долучати до справи відеозапис всього добового чергування, а лише ту його частину, де зафіксовано подію правопорушення. Посилання в апеляційній скарзі на суперечливість обставин викладених в протоколі та постанові суду спростовуються матеріалами справи. Зміст зазначених документів щодо об`єктивної сторони правопорушення чітко вказує про притягнення особи саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (порушення вимог п.2.5 ПДР), що повністю відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог діючого законодавства та узгоджується з відеозаписами. Доводи захисника, що тільки відеозапис може підтвердити факт керування автомобілем водієм ОСОБА_1 , не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Ця обставина може підтверджуватись і іншими доказами. Висновки щодо доведеності цих обставин наведені вище. За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення. Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт