Постанова 4808 № 347/1770/24

Справа № 347/1770/24 Провадження № 22-ц/4808/581/26 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Баркова В. М., Максюти І. О., секретаря Петріва Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Кіцули Ю. С. у місті Косові, у справіза заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, в с т а н о в и в: Короткий зміст заяви У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області. В обґрунтування заяви зазначав, що в період з червня 2022 року по час звернення він здійснює догляд та опікується рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи, підгрупа А з дитинства (психічне захворювання). Група інвалідності призначена ОСОБА_2 довічно. З ОСОБА_2 він проживає за однієї адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з психічним розладом здоров`я та фізичними вадами, ОСОБА_2 не може самостійно обслуговувати себе, без сторонньої допомоги самостійно не пересувається, оскільки є повністю лежачим, не контактний з оточуючими та не здатний контролювати свою поведінку. Завник стверджував, що ОСОБА_2 потребує постійного лікування, догляду та нагляду, про що зазначено в довідці до акту МСЕК. В зв`язку з тим, що він постійно піклується про ОСОБА_2 та щоденно доглядає за ним протягом тривалого часу, останній сприймає його як близьку людину, прислухається і ставиться з довірою до нього. Враховуючи викладене, просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, та призначити його опікуном останнього. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним. У задоволенні заяви щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 відмовлено. До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 обов`язки зі здійснення опіки над ним покладено судом на Орган опіки та піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області. Встановлено строк дії рішення два роки з моменту набрання ним законної сили. За висновком суду першої інстанції, заява у частині визнання ОСОБА_2 недієздатним підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт стійкого хронічного психічного захворювання у нього, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас суд першої інстанції не встановив підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника опікуном над недієздатною особою, з огляду на наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а також через відсутність у висновку органу опіки та піклування належного обґрунтування доцільності призначення заявника опікуном, з посиланням на відповідні докази. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано зіслався в оскаржуваному рішенні на те, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування є неналежно обґрунтованим та не є поданням у розумінні вимог чинного законодавства, оскільки у разі відсутності належного подання суд повинен був витребувати його у органу опіки та піклування, визнати явку його представника обов`язковою та з`ясувати всі фактичні обставини справи. Крім того, суд залишив поза увагою, що протягом 5 років саме він здійснює догляд за ОСОБА_2 , отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка проживає із інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу. Також суд не дослідив належним чином висновок судово-психіатричної експертизи, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 тривалий час не ходить, незрячий, фізіологічні відправлення не контролює, харчується з рук перетертою їжею, а тому зазначення судом про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що останній є лежачим, спростовується наведеним. Крім того, у матеріалах справи є довідка, видана КНП «Косівський ЦПМД», в якій зазначено, що у ОСОБА_2 повна втрата здатності до самостійного пересування, самообслуговування, хворий лежачий. Апелянт також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що догляд за ОСОБА_2 може здійснювати його мати, оскільки вона є пенсіонеркою, часто хворіє, а її захворювання пов`язані з ураженням суглобів, що унеможливлює належний догляд за важкохворим сином. Крім того, відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, мати ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з іноземцем та часто виїжджає за кордон до чоловіка, що також перешкоджає здійсненню нею постійного догляду. Наголошує, що він не має наміру ухилитися від служби в ЗСУ, оскільки має відстрочку від військової служби. Враховуючи викладене, просить оскаржуване рішення суду в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатного ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву у вказаній частині задоволити. Позиція інших учасників справи Заінтересована особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заяви (клопотання) учасників справи Учасники справи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2024 року у справі № 138/1593/18, від 02 жовтня 2024 року у справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року у справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року у справі № 496/5051/19 вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів уважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Ураховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду лише в частині вимог заяви ОСОБА_1 , які не були задоволені судом першої інстанції (призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_2 ); в іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 169314, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи з дитинства довічно та потребує постійного стороннього догляду (а.с.12). 01 липня 2019 року ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_1 як особі з інвалідністю з дитинства І групи, підгрупи «А» (а.с.17). Згідно із довідкою про склад сім`ї ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 разом із ним зареєстровані: ОСОБА_3 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 (сестра), ІНФОРМАЦІЯ_3 (перебуває за кордоном), ОСОБА_5 (бабуся), ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14). До складу сім`ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , входить ОСОБА_6 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15). Згідно з висновком про стан здоров`я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є здоровим, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває та може бути опікуном (а.с.16). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 13 червня 2025 року (а.с.119). Згідно з довідкою від 14 серпня 2025 року № 5035, виданою ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації з підстав наявності у його дружини ІІІ групи інвалідності (а.с.120). Згідно з довідками про отримання (неотримання) допомоги особі, яка здійснює догляд за психічно хворим інвалідом І групи, у періоди з 01 квітня 2021 року по 31 травня 2023 року, з 01.06.2022 року по 31.05.2024 року, з 01.06.2024 року по 30.11.2024 року, ОСОБА_1 призначено допомогу по догляду за психічно хворим інвалідом І групи ОСОБА_2 . Відомості про розмір такої допомоги у довідках не заповнено (а.с.7-9). Відповідно до довідки № 30 від 15 січня 2026 року, виданої відділом обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2025 року по 31 травня 2026 року у розмірі 2920 грн. (а.с.115). Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 29 травня 2024 року № 91-2, затверджено висновок про можливість призначення опікуном громадянину ОСОБА_2 у випадку визнання Косівським районним судом його недієздатним, громадянина ОСОБА_1 (а.с.10-11). Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 380/2025 від 23 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає стійким хронічним психічним розладом глибокою розумовою відсталістю внаслідок чого не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.81-83). Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦК України). Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 та від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22). Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування, натомість у цій справі наявний висновок органу опіки та піклування, який не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості і доцільності саме ОСОБА_1 бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення. Зокрема, орган опіки та піклування не встановив чи має можливість ОСОБА_1 у зв`язку із характером захворювання недієздатного (глибока розумова відсталість) виконувати обов`язки опікуна та чи є інші особи, які можуть виконувати такі обов`язки, не з`ясував характер взаємовідносин між підопічним та кандидатом в опікуни. Крім того, у висновку відсутня будь-яка інформація про те, чи відповідатиме таке призначення якнайкращим інтересам ОСОБА_2 та чи сприятиме його нормальному життєзабезпеченню, враховуючи, що згідно із висновком судово-психіатричного експерта, останній не здатний до самообслуговування, самостійно не в змозі задовольняти основні життєві потреби, не може висловлювати свої думки. Зазначене є обов`язком саме органу опіки та пілкування, а суд зобов`язаний лише надати оцінку такому висновку та у випадку його обґрунтованості вирішити питання про призначення опікуна. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , що правильно встановив суд першої інстанції. Крім того, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що законодавством передбачено саме подання органу опіки та піклування, а не з`ясування відповідних обставин судом під час розгляду справи. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був визнати явку представника органу опіки та піклування обов`язковою та самостійно з`ясувати всі необхідні обставини, є необґрунтованими. Підстави для витребування належним чином оформленого подання органу опіки та піклування під час розгляду справи в апеляційному порядку також відсутні, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах наявних матеріалів справи, які були підставою для його ухвалення. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у висновку судово-психіатричного експерта зазначено, що ОСОБА_2 перебуває під опікою матері та вітчима, з якими проживає. У довідці про склад його сім`ї зазначено також сестру ОСОБА_4 , при цьому доказів того, що вона перебуває за кордоном, не надано. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин щодо відсутності інших близьких родичів ОСОБА_2 або неможливості з їх боку здійснювати опіку, що виключає підстави для задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 . Отримання апелянтом за певний проміжок часу грошової допомоги у зв`язку з доглядом за ОСОБА_2 , в даному випадку, не є автоматичною підставою для встановлення опіки, оскільки згідно наведеного Положення врахуванню підлягають у сукупності всі обставини. Водночас колегія суддів наголошує, що відмова у призначенні опікуна ОСОБА_2 не обмежує його конституційні права та свободи, оскільки відповідно до статті 65 ЦК України повноваження опікуна здійснює орган опіки та піклування. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Л. В. Василишин Судді: В. М. Барков І. О. Максюта