Постанова 4808 № 345/5762/25

Справа № 345/5762/25 Провадження № 22-ц/4808/751/26 Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача: Василишин Л.В., суддів: Баркова В.М., Максюти І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого2026 року, ухвалене в складі судді Миговича О.М. в місті Калуші, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 688,96 грн, яка складається з 518,28 грн за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2017 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 131,74 грн, 3% річних у розмірі 38,94 грн, а також судові витрати по справі в склад яких входить 968,96 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. За результатами електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем став ФОП ОСОБА_1 , з яким 14.11.2024 укладено акт про придбання майна підприємства. До набутого майна увійшло й право вимоги заборгованості боржниці. Отже, ФОП ОСОБА_1 набув статусу нового кредитора щодо відповідачки. Відповідно до акта звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з грудня 2017 року до квітня 2021 року заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами ОСОБА_3 склала 518,28 грн. Зважаючи на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 583,58 грн, яка складається з 518,28 грн за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати у розмірі 51,29 грн, 3% річних у розмірі 14,01 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 820,75 грн та 1500 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, враховувавши малозначність справи, спрощений порядок її розгляду та незначний обсяг наданих послуг, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним і підлягає зменшенню відповідно до принципів розумності та пропорційності до 1 500,00 грн. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з оскаржуваним рішенням в цій частині та вважає його ухваленим з порушенням норм процесуального права і без урахування актуальної практики Верховного Суду. На думку представника апелянта, суд першої інстанції безпідставно зменшив витрати на професійну правничу допомогу до 1 500 грн, оскільки матеріали справи не містять клопотання відповідачки про зменшення таких витрат та доказів їх не співмірності, водночас суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, не мав права зменшувати суму витрат з власної ініціативи. На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги, додатки до нього та акт приймання-передачі послуг. Надані адвокатом послуги включали аналіз документів, підготовку позовної заяви, розрахунок інфляційних втрат і 3% річних та інші дії, необхідні для захисту інтересів позивача у справі. У зв`язку з цим представник ФОП ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині судових витрат, стягнувши з відповідачки на користь позивача 3137,79 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, а також витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи у розмірі 4 000 грн. Позиція інших учасників справи Відповідачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2026 року оскаржується в частині судових витрат, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині. В частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні. Фактичні обставини справи Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 688,96 грн. Просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку розглядом справи в розмірі 7 000 грн. Клопотанням від 27.11.2025 позивач визначив кінцеву суму витрат 3137,79 грн, яку і просив стягнути з відповідачки. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ФОП ОСОБА_1 надано копію договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; копію додатку №1 від 14.07.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025; копію додатку № 2 від 14.07.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, акт № 202 від 26.11.2025 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025. Відповідно до матеріалів справи відповідачка з клопотаннями про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не зверталася. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21. У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі №681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23. В розділі 8 договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 визначено вартість та порядок розрахунків та зазначено, що сума гонорару за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком №2 до договору. Пунктом 8.4 договору передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та разом з наданим адвокатським бюро розрахунком є підставою для перерахування суми гонорару (винагороди). Згідно з додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 година праці адвоката складатиме 2000 грн. Відповідно до акту №202 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 адвокатським бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_3 тривалістю 0,25 год., вартістю 500 грн, підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотки річних тривалістю 1,25 год., вартістю 2 500 грн, винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить 137,79 грн. Колегія суддів вважає, що позивачем документально доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, посилаючись, зокрема, на перелічені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених заявником витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки до 1 500 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3 137,79 грн є непропорційним до ціни позову в сумі 688,96 грн. Зазначені в акті приймання-передачі послуг роботи фактично дублюються. Зокрема, окремо вказано аналіз документів щодо правовідносин сторін тривалістю 0,25 год. вартістю 500 грн та підготовку позовної заяви з розрахунком інфляційних втрат і 3% річних тривалістю 1,25 год. вартістю 2 500 грн, хоча підготовка позову за своєю суттю вже охоплює аналіз поданих документів. Відтак колегія суддів доходить висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям розумності й співмірності. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального законодавства може бути вирішено судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, яка повинна навести належні обґрунтування, з огляду на таке. В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони. Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на власний розсуд зменшив витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції, здійснивши оцінку наданих доказів, врахувавши складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, навів у оскарженому рішенні мотивоване обґрунтування неспівмірності заявлених судових витрат та підстави їх зменшення. Будь-яких інших доводів, які б спростовували правильність рішення суду в оскаржуваній частині в апеляційній скарзі не наведено. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції приходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Суддя-доповідач: Л. В. Василишин Судді: В. М. Барков І. О. Максюта