Постанова Чернівецький апеляційний суд № 723/4271/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2026 року місто Чернівці справа №723/4271/25 провадження №22-ц/822/572/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Височанської Н. К. суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. за участю секретаря судових засідань Факас А.В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В.Т., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заяви У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким заявник проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Раніше, у 2000 році, їхній шлюб було розірвано офіційно. Однак після розірвання шлюбу вони відновили сімейні стосунки та почали спільно проживати, вести спільний побут, підтримувати один одного матеріально та морально. Факт спільного проживання підтверджується: витягами з реєстру територіальної громади, які підтверджують, що ОСОБА_1 (заявник) та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали за однією адресою; актом обстеження матеріально-побутових умов, виданим Сторожинецькою міською радою, в якому зазначено, що ОСОБА_1 (заявник) та ОСОБА_2 проживали за вказаною адресою, та що покійний ОСОБА_2 , постійно проживав разом із заявником однією сім`єю та матеріально її утримував. Після смерті ОСОБА_2 заявник звернулася до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що офіційний шлюб між нею та покійним на момент його смерті не був зареєстрований. Заявник посилалась, що перебувала на утриманні чоловіка, оскільки розмір її пенсії становить 3038 грн., що є меншим від розміру пенсії, яку отримував чоловік, та не було б достатнім для самостійного утримання. Чоловік отримував пенсію, яку віддавав їй, а вона витрачала ці кошти на оплату квартири, комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, придбання ліків тощо. Дохід чоловіка був постійним і основним джерелом для існування їхньої сім`ї, задоволення першочергових потреб. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відповіді заявнику роз`яснило, що для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника необхідно у судовому порядку встановити факт родинних відносин. Просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим чоловіком ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 січня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувало в системі «Електронний Суд» 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення заяви без розгляду. Посилалися на те, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не узаконює правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки згідно з нормами діючого законодавства подружжя утворюється після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Враховуючи викладене, факт, який просить встановити заявниця, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, оскільки заявниця не відноситься до кола осіб, що мають право на отримання такої пенсії. З огляду на наявність спору про право заявниці на отримання виплат, пов`язаних із втратою годувальника, є підстави для застосування судом ч. 4 ст. 315 ЦПК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Вказала, що апеляційна скарга є необґрунтованою, доводи скаржника носять формалістичний характер і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Мотивувальна частина Фактичні обставини справи, встановлені судами Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20 жовтня 2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с.21). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.20). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади та копією акта обстеження матеріально-побутових умов Сторожинецької міської ради від 03 вересня 2025 року (а.с.13, 14, 17). Згідно довідки про доходи та довідки про виплачених пільг/житлової субсидії, вбачається, що місячний дохід ОСОБА_1 становить 3028 грн. (а.с.16). Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків. Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту родинних відносин є необхідним для заявника для можливості переходу на пенсію по втраті годувальника. Із наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з 01 січня 2002 року по 23 червня 2025 року. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України. У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини перша-третя статті 294 ЦПК України). Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17). Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. У пункті 1 частини першої статті 315 ЦПК України, зокрема, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18). Окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (частина шоста статті 294 ЦПК України). Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 березня 2022 року у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17). Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) вказано, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Колегія суддів зауважує, що на етапі встановлення юридичного факту родинних відносин, публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення пенсії по втраті годувальника, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту родинних відносин суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю юридичного факту. У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. Отож, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність у даній справі спору про право є безпідставними. Щодо суті розгляду заяви Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). У справі, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з її чоловіком ОСОБА_2 , з яким вона проживала у не зареєстрованому шлюбі, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно їй для переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 . Задовольняючи вимоги в частині встановлення факту родинних відносин суд першої інстанції виходив із того, що із наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з 01 січня 2002 року по 23 червня 2025 року. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що заявниця просила визнати факт родинних відносин з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Родинні відносини (споріднення) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними. Отже, відносини між чоловіком та дружиною не належать до категорії родинних. В даному випадку заявниці необхідно було встановлювати факт проживання однієї сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримував пенсію як колишній військовослужбовець. Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника членам сімей, зокрема, померлих пенсіонерів з числа колишніх військовослужбовців, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон № 2262). Відповідно до частини першої статті 30 зазначеного вище Закону, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Згідно вказаної статті непрацездатними членами сім`ї вважаються , зокрема: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю. Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання пенсії по втраті годувальника. Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі, а тому не відноситься до переліку категорії осіб, яка має право на отримання пенсії по втраті годувальника. В той же час, заявниця ОСОБА_1 в своїй заяві посилається на факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу і вказувала, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно їй для переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 . Однак, в прохальній частині своєї заяви заявниця не просить визнати факт проживання однією сім`єю з померлим як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та не просить встановити факт перебування її на утриманні годувальника. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, вийшов за межі заяви та встановив факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим чоловіком ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 січня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, суд першої інстанції не мотивував та не конкретизував свої висновки. Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя є шлюб (частина перша статті 36 СК України). Тлумачення наведених норм права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). В рішенні рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України». Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17). Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16. Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував, не встановив, що заявниця та померлий ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Сама по собі реєстрація місця проживання заявника та померлого ОСОБА_2 за однією адресою, за відсутності інших доказів про їх спільний побут, не може бути доказом факту проживання однією сім`єю. Крім цього, доказів того, що заявниця перебувала на утриманні померлого, матеріали справи також не містять. Отже, навіть у разі встановлення факту спільного проживання однієї сім`єю із ОСОБА_2 , без встановлення факту перебування її на утриманні померлого, такий факт сам по собі не породжує для заявниці права на призначення пенсії по втраті годувальника. За відсутності безпосередніх юридичних наслідків встановлення заявленого факту не відповідає умовам розгляду справ у порядку окремого провадження, що є підставою для відмови у задоволенні заяви. Щодо розподілу судових витрат Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України, апеляційний суд при винесенні постанови вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплатили судовий збір в розмірі 726,72 грн. (а.с.103), який підлягає стягненню із заявника на їх користь. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення слід скасувати та в задоволенні заяви слід відмовити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року скасувати та постановити нове. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 726,72 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена судом 07 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: М.І. Кулянда О.О. Одинак