Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/703/19

справа № 991/703/19 провадження №1-кп/991/28/20 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А Іменем України «30» квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого: ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у об`єднаному кримінальному провадженні щодо обвинувачених: ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, клопотання адвоката ОСОБА_12 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_13 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисників - ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ВСТАНОВИВ: На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження №52016000000000319 від 09 вересня 2016 року і №52018000000000697 від 12 липня 2018 року стосовно обвинувачених: ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. 25 лютого 2026 року від адвоката ОСОБА_12 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5 , в межах цього кримінального провадження надійшло клопотання про скасування арешту майна, який належить обвинуваченому ОСОБА_5 . Вказане клопотання розглянуте судом не у строк, визначений ст. 172 КПК України, у зв`язку з неодноразовими клопотаннями ініціатора цього клопотання про відкладення його розгляду. Обґрунтування заявленого клопотання. Своє клопотання адвокат ОСОБА_12 обґрунтовує тим, що в межах кримінального провадження №52016000000000319 від 09 вересня 2016 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року у справі №760/21703/17 було накладено арешт на нерухоме майно, зокрема на: нежилий будинок (літ.А), загальною площею 193,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 . Наразі існують підстави для скасування зазначеного арешту нежитлового будинку, оскільки у подальшому його застосуванні відпала потреба, так як подальший арешт цього об`єкту нерухомості призводитиме до істотного погіршення, як рівня забезпечення кримінального провадження, так і прав власника майна на мирне володіння ним. Адвокат зазначає, що зазначений вище арешт накладався слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Ухвалою суду від 19 березня 2021 року було частково задоволено клопотання сторони захисту та залишено в силі арешт накладений ухвалою слідчого судді, при цьому стосовно даного нежитлового приміщення дозволено проведення проектних (будь-яких інших передпроектних) робіт з метою подальшої реконструкції даного нежитлового будинку. Однак, через обставини, які не залежали від ОСОБА_5 , проектну роботу з метою подальшої реконструкції здійснити не вдалося, в тому числі і через накладений на нього арешт. На даний час саме продовження застосування цього арешту сприяє подальшому псуванню нежитлового будинку. Захист обвинуваченого ОСОБА_5 звертає увагу, що земельна ділянка, на якій розташований вказаний вище нежитловий будинок, перебуває у комунальній власності Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, і на ній розташовані ще інші нежитлові приміщення, які з 19 грудня 2025 року належать ТОВ «Садиба на Стрілецькій», яке в свою чергу не може укласти договір оренди земельної ділянки та проводити там будівельні роботи, оскільки на ній розташоване нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_5 та на яке накладений арешт. Також у своєму клопотанні адвокат зазначає, що одним із співвласників ТОВ «Садиба на Стрілецькій» є АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тарон», який володіє 100% корпоративних прав ТОВ «ПРОФРЕНТЕКСПЕРТ», якому, в свою чергу, належить дві квартири у м. Києві. Засновники товариства запропонували ОСОБА_5 здійснити обмін належної йому нежитлової будівлі на дві квартири в м. Києві (однокімнатну 44,9 кв.м. та двокімнатну 135,1 кв.м), про що 20 лютого 2026 року був укладений попередній договір міни, відповідно до умов якого основний договір міни об`єктів нерухомого майна буде укладений у випадку скасування арешту з нежитлової будівлі не пізніше 5 днів з наступного дня після постановлення відповідної ухвали. Обґрунтовуючи забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правом на мирне володіння майном адвокат зазначає, що відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості станом на 17 грудня 2025 року оціночна вартість нежитлового будинку, який належить ОСОБА_5 складає 3 548 015,46 грн. В той же час, відповідно до звіту про оцінку майна від 30 січня 2026 року ринкова вартість однокімнатної квартири становить 3 152 000 грн, а двокімнатної - 7 025 000 грн. Тобто загальна вартість двох квартир майже втричі перевищує вартість нежитлового будинку, який належить ОСОБА_5 . У разі скасування арешту та виконання договору міни об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 набуде майнові права на майно, вартість якого істотно вища, та є більш ліквідним активом, який можна реалізувати у разі виникнення гіпотетичної потреби у вигляді застосування конфіскації як виду покарання. З метою нівелювання будь-яких ризиків та можливих сумнівів у сторони обвинувачення та суду, адвокат просить зазначити у резолютивній частині ухвали за результатом розгляду цього клопотання конкретні реєстраційні дії та застосувати зазначений ним додатковий механізм судового контролю, а також накласти арешт на визначені в договорі квартири після державної реєстрації їх права власності за ОСОБА_5 28 квітня 2026 року від адвоката ОСОБА_12 на електронну пошту суду надійшли доповнення до клопотання про скасування арешту майна з додатковим обґрунтуванням наявності правових підстав для скасування арешту майна, а також визначення способу виконання ухвали про скасування арешту майна у разі постановлення судом такого рішення. Зокрема, адвокат зазначає, що хоч КПК України не містить норми, яка би прямо визначала процедуру заміни заходу забезпечення кримінального провадження, але в даній ситуації можливо застосувати аналогію закону, а саме, ЦПК України, який передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим. Також у доповненнях адвокат просив, за аналогією з нормою ст. 175 КПК України, виконання ухвали доручити йому, шляхом звернення до державного реєстратора для вчинення визначених судом реєстраційних дій. Позиція та доводи учасників судового провадження Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_12 і ОСОБА_14 в судовому засіданні своє клопотання з доповненнями підтримали та просили його задовольнити. Адвокат ОСОБА_12 додатково звернув увагу суду, що метою скасування арешту у даному випадку є укладення та реєстрація договору міни, після чого відразу буде накладено арешт на дві квартири, які є предметом цього договору. Зазначив, що хоч і КПК України зазначений алгоритм дій і не передбачений, але, на переконання сторони захисту, запропонована ними конструкція загалом можлива, оскільки в даному випадку забезпечуватиметься дотримання прав і інтересів як сторони захисту, так і сторони обвинувачення. Прокурор проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на те, що запропонована стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_5 схема передбачає, що суд спочатку має скасувати арешт з будинку по АДРЕСА_2 , щоб сторони мали змогу укласти основний договір міни. На переконання прокурора, це створює «юридичне вікно», протягом якого об`єкт буде вільним від будь-яких обтяжень. Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується в особливо тяжкому корупційному злочині, існує обґрунтований ризик, що після зняття арешту майно буде негайно відчужене на користь третіх осіб, а не ТОВ «ПРОФРЕНТЕКСПЕРТ», або обтяжене іншими зобов`язаннями. За таких умов накладення арешту на «замінні» квартири стане неможливим через невиконання договору міни, що призведе до втрати активу, призначеного для забезпечення обов`язкової конфіскації майна. Крім цього прокурор звертає увагу, що будинок на вул. Стрілецькій оцінювався як «стара будівля з тріщинами», в той час коли ТОВ «Садиба на Стрілецькій» прямо заявляє про намір здійснити багатоповерхову забудову для цієї ділянки. Справжня ринкова вартість ділянки в історичному центрі під забудову може значно перевищувати вартість запропонованих для обміну квартир. Тобто, задоволення даного клопотання може призвести до зменшення реального обсягу активів, на які може бути звернуто стягнення. Інші учасники кримінального провадження не виявили бажання взяти участь у розгляді клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна, яке на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_5 . Враховуючи, що клопотання стосується майна лише одного з обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає за можливе його розглянути за наявною явкою учасників. Мотиви суду Заслухавши думки осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, та дослідивши наявні матеріали, колегія суддів приходить до наступних висновків. Зі змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року було накладено арешт на майно ОСОБА_5 . Дана ухвала мотивована необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забороняє відчуження та розпорядження, зазначеним у ній майном, будь-якими особами у будь-який спосіб, у тому числі нежитловим будинком літ.А (реєстраційний номер 1290645280000), загальною площею 193,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом клопотання захисника ОСОБА_15 . Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2021 року було частково задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_12 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року у справі №760/21703/17 на нежитловий будинок літ.А (реєстраційний номер 1290645280000), загальною площею 193,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною відчуження та розпорядження цим майном залишений в силі, крім проведення проектних (будь-яких інших передпроектних) робіт з метою подальшої реконструкції даного нежитлового будинку. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України). Отже, особа, яка ставить питання про скасування арешту майна, має довести, що в подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба або що арешт накладено необґрунтовано. У клопотанні адвоката ставиться питання про скасування арешту з нежитлового будинку літ. А (реєстраційний номер 1290645280000), загальною площею 193,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, на переконання сторони захисту в його застосуванні відпала потреба. Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, колегії суддів належить встановити, чи було доведено стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_5 , що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, на що адвокат вказує як на підставу скасування арешту. Дослідивши та проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників судового засідання, колегією суддів встановлено наступне. В межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, санкція зазначеної статті передбачає застосування такого покарання, як конфіскація майна, що, зокрема, і стало підставою для накладення арешту ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 рокуна нежитловий будинок літ. А (реєстраційний номер 1290645280000), загальною площею 193,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання). За змістом ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства в контексті можливості скасування арешту майна з огляду на заявлену підставу - в подальшому арешті відпала потреба, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги». При цьому, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Так, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2021 року, суд дозволив обвинуваченому ОСОБА_5 проведення проектних (будь-яких інших передпроектних) робіт з метою подальшої реконструкції даного нежитлового будинку задля відновлення/підтримання задовільного стану приміщення. Ставлячи знову перед судом питання про скасування арешту з нежитлового будинку та накладення арешту на інше майно, сторона захисту, посилається на: необхідність укладення договору міни об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлового будинку по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 на дві квартири, що на праві власності належать ТОВ «ПРОФРЕНТЕКСПЕРТ», які, після реєстрації права власності за ОСОБА_5 підлягатимуть арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання; можливість застосування аналогії закону та норми ЦПК України; запропонувала свою конструкцію виконання ухвали суду, зокрема шляхом зобов`язання представника власника майна виконати ухвалу про скасування арешту майна та накладення арешту на інше майно, шляхом звернення до державного реєстратора для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Тобто, з цього слідує, що застосування арешту майна на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є неможливим щодо майна третьої особи. Колегія суддів звертає увагу, що запропонована стороною захисту конструкція скасування арешту майна з одночасним накладенням арешту на інше майно, яке, відповідно до умов попереднього договору міни, на праві власності належить третій особі, і лише в майбутньому (з проміжком певного часу, необхідного для здійснення певних реєстраційних дій) буде зареєстроване на праві власності за обвинуваченим, а так само, зобов`язання здійснити такі реєстраційні дії на майбутнє, нормами чинного кримінального процесуального закону не передбачено. Отже, з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, заперечень представника сторони обвинувачення, на переконання колегії суддів, арешт нежитлового будинку літ.А (реєстраційний номер 1290645280000), загальною площею 193,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_5 залишається виправданим, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_12 про його скасування задоволенню не підлягає. Водночас, відмовляючи в задоволенні цього клопотання колегія суддів звертає увагу на те, що, як уже зазначалося раніше, відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року арешт на вказане нежитлове приміщення накладений із забороною лише відчуження та розпорядження ним, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_5 не позбавлений можливості підтримувати таке майно у задовільному стані, а згідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2021 року, і у проведенні проектних (будь-яких інших передпроектних) робіт з метою подальшої реконструкції даного нежитлового будинку задля відновлення/підтримання майна у задовільному стані. Керуючись ст. ст. 174, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України. Головуючий: ОСОБА_16 Судді: ОСОБА_17 ОСОБА_18