LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд569/24234/25

від 30.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року без змін.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокуСправа №569/24234/25 пров. №А/857/17621/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови (повідомлення) про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року (суддя Балацька О.Р., м. Рівне, повний текст ухвали складено 12 лютого 2026 року), - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (далі Департамент), в якому просила скасувати постанову (повідомлення) Департаменту від 01.11.2025 cерії RVN № 2531840 (далі Повідомлення) та закрити справу про адміністративне правопорушення. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови (повідомлення) про адміністративне правопорушення закрито. Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивачка, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки останній не має процесуального права представляти інтереси органу місцевого самоврядування Департаменту, про що представником позивача було неодноразово повідомлено в судовому засіданні. Наголошує, що позивач разом з своїм представником звертались з заявою до Департаменту, що є в матеріалах справи, але дану постанову таки не отримала. Зазначає, що з метою з`ясування обставин у справі, суд може витребувати докази, які мають значення для справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично оскаржує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків та не створює для нього права на захист; актом, що може бути оскаржений, є постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачка та її представник вважають, що Департамент є державним органом виконавчої влади, який утворений з порушенням чинної Конституції України, що суперечить чинному законодавству, а також ставлять під сумнів утворення Рівненської міської ради, водночас вимоги щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності належать до юрисдикції адміністративних судів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що за змістом Повідомлення 01.11.2025 о 10 годині 00 хвилин інспектором з паркування Департаменту Лемещук Я.М. (далі інспектор Департаменту) було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу. Зазначено, що особа, яка керувала автомобілем (водій) транспортний засіб Audi A4, д.н.з НОМЕР_1 (далі ТЗ), порушила вимогу дорожнього знаку, а саме: здійснила зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушила пункт 3.34 додатку 1 розділу 33 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), та частину першу статті 122 КУпАП. Після чого Інспектором Департаменту було здійснено фотофіксацію правопорушення та розміщено на лобовому склі транспортного засобу Повідомлення. 02.11.2025 інспектором Департаменту, за даними інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортних засобів та їх власників, встановлено відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП, якою виявилась позивачка, якій належить ТЗ. Постановою від 02.11.2025 серії RVN № 2531840 позивачку, якій належить ТЗ, притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частиною першою статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Пункт 1 частини першої статті 20 КАС встановлює, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Статтею 286 КАС передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точності відповідно з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення. При цьому, норма частини першої статті 14-2 КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Таким чином, зі змісту наведених приписів слідує, що обов`язковою умовою розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), є встановлення конкретної особи, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги та доданих матеріалів слідує, що позивач просить скасувати Повідомлення про притягнення її до адміністративної відповідальності. У свою чергу, норми частини першої статті 288 КУпАП не передбачають можливість оскарження до суду повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке передбачено статтею 279-1 КУпАП. Так, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є проміжним документом, який інформує водія автомобіля про порушення ПДР, та виноситься поліцейським чи інспектором з паркування за особливих умов - в разі, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення. Наявність вказаного повідомлення не означає наступного автоматичного та беззаперечного винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, при цьому, оскільки на момент складання такого повідомлення особа водія зі сторони поліцейського чи інспектора з паркування є невстановленою. Слід зауважити, що при складанні повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності суб`єкт владних повноважень здійснює не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги запроваджений законодавцем порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), суд апеляційний інстанції зазначає, що позивачем в межах даної справи фактично оскаржується Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що в тексті позову воно іменується як постанова (повідомлення) про накладення адміністративного стягнення. Вказане повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким актом є власне постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в даному випадку не є предметом оскарження відповідно до змісту викладених позовних вимог. У подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у представника відповідача процесуальних повноважень на представництво інтересів Департаменту не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Як убачається з матеріалів справи, клопотання про закриття провадження у справі подане від імені Департаменту його працівником - головним спеціалістом-юристом відділу правового забезпечення та документообігу Департаменту, який брав участь у справі як представник відповідача. У матеріалах справи наявні довіреність, видана Л.Колесник, головному спеціалісту-юристу відділу правового забезпечення та документообігу Департаменту, на представництво інтересів Департаменту, а також належним чином завірена копія розпорядження про призначення Л. Колесник на вказану посаду. Отже, повноваження зазначеної особи на представництво інтересів відповідача у справі підтверджені належним чином. Апеляційний суд також враховує, що предметом звернення до суду фактично було оскарження повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС та не породжує самостійних правових наслідків для позивача. Натомість, оскарженню підлягає постанова про накладення адміністративного стягнення, яка не була предметом заявлених позовних вимог у спірних правовідносинах. При цьому, незважаючи на наявність у матеріалах справи відомостей про винесення відповідної постанови, позивач не звертався до суду із заявою про зміну чи уточнення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги в частині обставин вчинення адміністративного правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення без участі позивача та правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції, оскільки питання правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є предметом судового розгляду у даній справі. Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що наведені у позовній заяві доводи щодо неправомірності утворення Департаменту та Рівненської міської ради фактично стосуються оскарження правового статусу та діяльності суб`єктів владних повноважень та виходять за межі предмета даного спору, який стосується оскарження повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на характер наведених позивачем доводів, позивачу необхідно звернутись до адміністративного суду з окремими вимогами щодо рішень, дій чи бездіяльності відповідних суб`єктів владних повноважень у разі, якщо позивач вважає, що такими порушено його права чи законні інтереси. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Заважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 07.05.2026.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»