Постанова 4803 № 212/13912/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5364/26 Справа № 212/13912/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Акуленка В.В., Отапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Покровський районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» (надалі - ТОВ «ІНФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено Договір № 0737354357/1, у відповідності до якого розмір кредиту 3229.00 грн, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1.75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору та електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і позичальником викладені у Правилах, з якими ознайомився позичальник до укладення договору, та які є невід`ємною частиною договору. 24.11.2022 було укладено договір № 24/11-22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (надалі - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ") права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 0737354357/1. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0737354357/1 від 04.02.2022, що підлягає стягненню з позичальниці, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15209,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3229.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11980.12 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку та відшкодувати витрати пов`язані з розглядом справи. Рішенням Покровський районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитом в розмірі 15 209.12 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі 803 гривень 75 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Судаков В.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. Апеляційна скрга мотивовага тим, що позивачем не надано доказів, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором 7u0q4q належить саме відповідачці, а не іншій особі. Суд дійшов помилкового висновку про те, що укладання договору шляхом підписання відповідачкою у будь-який спосіб, у тому числі одноразовим ідентифікатором, презюмується, адже, це є неправильним тлумаченням закону в частині укладання письмового правочину. Так, презумпція правомірності правочину застосовується тільки у разі, якщо такий договір укладено. Однак, неукладений договір не може бути визнаний недійсним, і відповідачка не має обов`язку доводити відсутність свого підпису (у будь-який спосіб) шляхом оспорювання такого договору. Суд вважав доведеним обставину отримання відповідачкою грошових коштів на підставі договору № 0737354357, однак, ця обставина потребує додаткової перевірки, шляхом витребування письмових доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про такі обставини: чи подавала відповідачка заяву про відкриття платіжної картки 444111ХХХХХХ9632?; якщо подавала, то у який спосіб підписала таку заву?; якщо за допомогою входу у програму «Monobank» з використанням мобільного телефону, то з якого саме номеру телефону (фінансовий - НОМЕР_1 , чи інший) було здійснено вхід?. Зазначає, що якщо вхід у програму «Monobank» здійснювався з номеру телефону, який не є фінансовим заявленим та зареєстрованим саме відповідачкою, то відсутні докази того, що зазначена платіжна картка була відкрита та використовувалась саме відповідачкою, у зв?язку з чим просить вказані докази витребувати судом апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в апеляційній інстанції складається із витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач в апеляційній інстанції, складає 10 000,00 грн. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2022 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0737354357/1, у відповідності до якого розмір кредиту 3229,00 грн, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1.75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у ПРАВИЛАХ, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (а. с. 63-90). 04.02.2022 на платіжну картку НОМЕР_2 зараховано суму платежу у розмірі 3229,00 гривень, призначення платежу: кошти згідно договору № 0737354357 (а.с.61-62). 24.11.2022 укладено договір № 24/11-22, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1. 23.05.2024 укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1 (а.с.34-56) Згідно із реєстром боржників до договору факторингу № 23/05/2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за кредитним договором № 0737354357, боржник ОСОБА_1 , на загальну суму 15 209,12 гривень (а.с. 33). Згідно розрахунку заборгованості, станом на 13.11.2025, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 15209,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 3229,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11980,12 грн (а.с. 57). Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за кредитним договором № 0737354357/1 віж 04.02.2022, у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. За встановленими у цій справі обставинами договір № 0737354357/1 віж 04.02.2022 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому, через особистий кабінет на вебсайті ТОВ "ІНФІНАНС" (www.moneyboom.ua) подано заявку на отримання кредиту від імені відповідачки та підтверджено умови отримання кредиту, шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Перед підписанням договору ОСОБА_1 заповнила анкету на отримання кредиту у якій вказала: бажану суму кредиту 3 229 грн, термін кредитування, ціль кредиту, свої ідентифікаційні дані (РНОКПП), особистдані, контактна інформацію, серед якою: мобільні телефони, E-mail:, також реквізити банківської платіжної картки для зарахування кредитних коштів НОМЕР_3 . Анкета була підписана позичальницею 04.02.2022 електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису). При цьому, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 не надала пояснень, яким чином її персональні дані потрапили до ТОВ "ІНФІНАНС". Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними. Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. 04 лютого 2022 року відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису) пропозицію ТОВ "ІНФІНАНС" укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0737354357/1 (оферта) та надання кредиту згідно заявки - анкети, а також підписала акцепт оферти від 04 лютого 2022 року на отримання кредиту згідно договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0737354357/1 та заявки - анкети від 04 лютого 2022 року. Згідно транзакції №135818739 від 04 лютого 2022 року на картку відповідачки (маска картки НОМЕР_3 ) зараховано кредитні кошти в розмірі 3229 грн., та, згідно із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23, довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Заперечуючи факт виникнення у відповідачки будь яких договірних відносин з ТОВ "ІНФІНАНС" та недоведеність їй карткового рахунку на який було здійснена зарахування кредитних коштів у зв?язку з підписанням договору, колегія суддів звертає увагу, що позичальниця самостійно зазначила реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути зараховані кошти у з?язку з підписанням договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ "ІНФІНАНС") було перераховано грошові кошти в розмірі 3229 грн. Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний позичальницею під час заповнення заявки. Відповідачка ОСОБА_1 , заперечуючи надходження кредитних коштів на її банківську картку, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України належних письмових доказів на підтвердження відсутності у неї банківської картки з номером НОМЕР_3 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитним договором не надала, хоча не була позбавлена можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження наведених заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них, у зв?язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки, згідно статті 84 ЦПК України,суд витребовує докази, у разі неможливості учасником справи самостійно надати відповідні докази, чого в даному випадку не встановлено. Наведені обставини свідчать про те, що між позичальницею та первісним кредитором - ТОВ "ІНФІНАНС" було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, у зв?язку з чим вона отримала в кредит 3 229 грн, таким чином первісний кредитор свої зобов"язання перед позичальником виконав повністю. У зв?язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, ТОВ "ІНФІНАНС за період з 04 лютого 2022 року по 24 листопада 2022 року за користування ОСОБА_1 кредитними коштами нарахував їй відсотки в загальному розмірі 11 980,12 грн, при цьому, розмір основного боргу (тіла кредиту) становив 3 229 грн. (а.с. 57). Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України). Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. 24.11.2022 укладено договір № 24/11-22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1. 23.05.2024 укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0737354357/1. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0737354357/1 (а.с.34-56) Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки вищезазначеної заборгованості за кредитним договором, розмір якої нею не спростовано в апеляційній інстанції. Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обсягу витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с. 23-25); заявку на надання юридичної допомоги про надання правової допомоги за договором № 02-07/2024, (а.с. 21); наведено розрахунок послуг правової допомоги: надання усної консультації з вивченням документів 2 години на загальну суму 3000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години на загальну суму 6000 гривень, що разом становить 9 000 гривень (а.с. 21); види послуг та їх вартість (а.с. 22-22 зворотній). При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20. Разом з тим, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, й колегія суддів не вбачає підстав для зміни цього розміру. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, - залишити без задоволення. Рішення Покровський районного суду міста Кривого Рогу від 12 січня 2026 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий: Судді: