Постанова 4807 № 336/4753/25

Дата документу 22.04.2026 Справа № 336/4753/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/4753/25 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А. Провадження № 22-ц/807/542/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Гончар М.С., Онищенка Е.А. при секретарі: Пантюх Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» Гірчак А.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. 10.08.2021 року відповідач звернувся до банку через інтернет-сервіс «My Alfa-bank» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід?ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що розміщено на сайті позивача. Банк прийняв пропозицію відповідача, відповідно, уклав з ОСОБА_1 угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка за своєю сутністю є договором приєднання. Позичальник також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «6361», направленого йому 10.08.2021 на його номер телефону. Електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора Позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Таким чином, 10.08.2021 року між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED», мета кредиту - споживчі цілі (для особистих потреб); опис послуги - надання Банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту, Банк на підставі поданих Позичальником документів та цієї Угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів. Такий рахунок, окрім наведеного, призначено для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та вимог законодавства України; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200 000,00 гривень; сума встановленої кредитної лінії - 60 900,00 гривень; процентна ставка - 35,99% річних, тип - фіксована, тип картки - MasterCard Debit World строкм на 5-ть років; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua. Позичальник погодився з тим, що Банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Активація Картки відбувається автоматично після: здійснення Клієнтом [позичальником] першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду в POS-терміналі або банкоматі Банку, або будь-якого іншого банку України чи світу; або самостійно через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank»; або після успішного встановлення ПІН-коду за допомогою системи IVR. Клієнт [позичальник] розуміє та погоджується з тим, що не зможе здійснювати операції із застосуванням Картки, до моменту Активації Картки (п. 3.4.21. Договору). Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 154 324,26 грн, з яких: 101 701,22 грн - прострочене тіло кредиту, 52 623,04 грн - відсотки за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 154 324,26 грн., з яких: 101 701,22 грн - прострочене тіло кредиту, 52 623,04 грн - відсотки за користування кредитом, та судові витрати: судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 714,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 714,00 гривень, залишено за позивачем. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» Гірчак А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів укладення кредитного договору. Згідно зі статтями 1054, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом електронного обміну повідомленнями. Нарахування відсотків та комісій відповідає погодженим сторонами умовам договору. Відповідач користувався кредитною карткою та отримував інформацію про стан рахунку. Суд помилково визнав відсотки нікчемними, оскільки вони прямо передбачені умовами договору та не суперечать чинному законодавству. Суд першої інстанції не врахував, що позивач надав повний пакет доказів - акцепт, паспорт кредиту, розрахунок заборгованості та виписки з рахунку, які у своїй сукупності підтверджують факт укладення та виконання договору. Суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів погодження умов договору. Доказами видачі кредитних коштів по справі є меморіальний ордер, виписки по рахункам та розрахунок заборгованості. Крім того, відповідач робив платежі, що відображено у виписці та розрахунку заборгованості. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явилися. Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності сторін, їх представників. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами саме кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) №631754599 від 10.08.2021, доведення змісту акцепту угоди до відома позичальника, як і способу цього доведення, що мав бути узгоджений у оферті, за відсутності даного документа у справі. Проте, з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не можна з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, за змістом копії акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». З акцепту вбачаються умови відкриття Відновлюваної кредитної лінії, а саме: найменування продукту: «RED», мета Кредиту - для особистих потреб, сума встановленої Кредитної лінії складає 60 900,00 грн, максимальний ліміт Кредитної лінії складає 200 000 грн. Процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки пропоновано встановити у розмірі 35,99 % річних. Згідно з паспортом споживчого кредиту, підписаним 10.08.2021 ОСОБА_1 (ідентифікатор 6361), тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 60 900грн; максимальна сума кредиту - 200 000 грн; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; розрахунковий період дорівнює одному місяцю; тип картки - «MasterCard Debit World» неіменна/іменна; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 848 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 39,59%; абсолютне значення подорожчання кредиту - 170 грн; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн; штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки: 100 грн в день вчинення прострочення, 300 грн в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів. В довідці про ідентифікацію АТ «Сенс Банк» зазначається, що ОСОБА_1 підписано договір № 631754599 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр, яку позичальник отримав у вигляді смс-коду, надісланого на телефон): дата відправки - 10.08.2021; номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 38). Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 за період з 10.08.2021 року по 27.02.2025 року існує заборгованість перед банком в розмірі 154 324,26 грн, в тому числі: прострочене тіло кредиту - 101 701,22 грн; заборгованість за відсотками - 52 623,04 грн. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 25.02.2025 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про усунення порушень, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 153 104,22 грн. Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Звертаючись до суду з позовом, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду в якості доказів: довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб; паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «6361»; акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; довідку про ідентифікацію; виписку по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard; досудову вимогу з доказами її направлення позичальнику; розрахунок заборгованості. Проводячи аналіз зазначених доказів, колегія суддів зазначає, що долучена до матеріалів справи копія Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, не містить підпису відповідача. Згідно із змістом вказаного вище Акцепту АТ «Альфа-Банк», зокрема, угода направлена/надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди. Проте, позивачем не представлено доказів заповнення відповідачем та підписання пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 10.08.2021 № 631754599 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо. Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору. Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору на запропонованих умовах. Також позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на Паспорт споживчого кредиту від 10.08.2021, в якому зазначено, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «6361». Однак, Паспорт споживчого кредиту від 10.08.2021 не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 09.09.2021. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Надана позивачем довідка на підтвердження підписання Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про використання одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 при підписанні договору. Відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається. Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 10.08.2021 року по 27.02.2025 року згідно з договором № 631754599 сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору на умовах, зазначених банком в позовній заяві, доказів отримання відповідачем відповідної платіжної банківської картки, тощо, - не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору на умовах, зазначених позивачем та отримання грошових коштів саме на таких умовах. Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що позивачем і відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", діюча редакція якого розміщена на сайті Банку. Публічна пропозиція АТ „Альфа-Банк" на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб розміщена на сайті банку за посиланням https://sensebank.ua/storage/files/publichnoe-predlozhenie-na-oformlenie-dbo-fl-z-26072021.pdf (яка діяла з 26.07.2021 по 12.08.2021, як зазначено на цій Інтернет сторінці). Апеляційним судом досліджено Публічну пропозиція АТ «Альфа-Банк» за вказаним посиланням. За змістом вступної частини публічної пропозиції, банк звертається з цією Публічною пропозицією та бере на себе зобов`язання перед фізичними особами - резидентами та нерезидентами (при розміщенні Депозитних вкладів), які приймуть (акцептують) умови Публічної пропозиції Банку (далі - Клієнти), надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором про банківське обслуговування фізичних осіб, включаючи всі Додатки до нього (далі - Договір), за тарифами, які були встановлені Банком та оприлюднені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за посиланням https://alfabank.ua (далі - Інтернет-сторінка Банку). Апеляційний суд зазначає, що посиланням https://alfabank.ua не вдається відкрити та з`ясувати зміст розміщеного документу. Також у Публічній пропозиції АТ «Альфа-Банк», у розділі 1 «ТЕРМІНИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ДОГОВОРІ» зазначено, що Угода про надання споживчого кредиту - договір, що визначає умови надання Банком Клієнтові Споживчого 15 кредиту та укладається між Клієнтом (Позичальником) та Банком на підставі цього Договору шляхом надання Клієнтом (Позичальником) Банку, в тому числі із застосуванням засобів Системи «Інтернет-сервісу «My Alfabank», поштового зв`язку тощо, оферти на укладання Угоди про надання споживчого кредиту та за умови згоди акцепту її Банком, згідно з умовами цього Договору. Угоди про використання Продуктів Банку - угоди, що укладаються між Клієнтом та Банком на підставі цього Договору, є його невід`ємною частиною, та визначають умови надання відповідних банківських послуг із врахуванням умов Договору, зокрема, але не виключно, Угоди про розміщення Вкладів, Угоди банківського рахунку, Угоди про відкриття Відновлювальних кредитних ліній, Угоди про обслуговування Платіжних карток, Угоди про надання особистого кредиту, Угоди про надання споживчого кредиту, тощо. У розділі 2 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» зазначено, що згідно з умовами цього Договору Банк зобов`язується на підставі Угод про використання Продуктів Банку відкривати Клієнтам Поточні рахунки та/або Рахунки, приймати від Клієнта, або на ім`я Клієнта Депозитні Вклади, надавати Кредити, надавати послуги щодо користування Системою МАБ тощо. 2.2. Цей Договір визначає умови та порядок надання Банком послуг з банківського обслуговуванняКлієнта за Продуктами Банку. Згідно з п. 2.3. цього ж розділу, Договір вважається укладеним після отримання Банком від Клієнта письмової Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Банку. Всупереч вимог статті 81 ЦПК України, у цій справі позивач АТ «Сенс Банк» не надало суду підписаної письмової Анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про акцепт Публічної пропозиції Банку та доказів про умови укладеного договору. Апеляційному суду не вдалося встановити умови, передбачені Договором про банківське обслуговування фізичних осіб, включаючи всі Додатки до нього (далі - Договір), за тарифами, які були встановлені Банком та оприлюднені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за посиланням https://alfabank.ua, оскільки це посилання не відкривається. Також відсутній доступ до сторінки банку www.alfabank.ua. Не може бути належним доказом укладення договору на певних умовах і наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості. Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про умови укладеного між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 10.08.2021 № 631754599, тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за відсотками є безпідставними, оскільки позивач не довів укладення договору на таких умовах. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження N 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14) та зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту». Отже, докази щодо існування письмової домовленості між позивачем та відповідачем щодо нарахування процентів та їх сплати за користування, у справі відсутні. Відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75/ передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Так, з виписки по рахунку відкритому АТ «Сенс Банк» за договором від 10.08.2021 № 631754599 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що в період з 10.08.2021 по 27.02.2025 сума отриманих коштів становить 122 353,11 грн, яка була отримана у вигляді здійснення покупок з карти, зняття готівки в банкоматі, а сума фактично внесених коштів становить 20 652 грн, які були віднесені банком на погашення відсотків, комісій, смс повідомлень. Провівши розрахунок використаних відповідачем банківських коштів, апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 101 701,22 грн (122 353,22 грн - витрати по картці за мінусом 20 652,00 грн коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості), тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості у розмірі 101 701,22 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні решти позовних вимог про стягнення відсотків по кредиту слід відмовити за недоведеністю. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім. Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Представник АТ «Сенс Банк» зазначив про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 714 грн. В обґрунтування розміру понесених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 714 грн до матеріалів справи надано копії таких документів: довіреності № 023782/25 від 03.02.2025 на уповноваження АТ «Сенс Банк» адвоката Гірчака А.М. представляти його інтереси на підставі договору про надання правової допомоги № 1006 від 28.01.2025; договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого Лойфера А.Е., відповідно до якого винагорода виконавця (гонорар) становить - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% . У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гірчаком А.М. та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунку таких витрат. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу. З позовної заяви вбачається, що АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 154 324,26 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 101 701,22 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 65,90%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2422,40 грн судового збору (а.с. 1). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 596,36 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за тілом кредиту у розмірі 101 701,22 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн. (а.с. 97). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 394,54 грн судового збору за апеляційний розгляд справи. А всього з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 990,90 грн (1 596,36 грн + 2 394,54 грн). Доказів наявності у відповідача законодавчо передбачених пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року у цій справі скасувати та ухвали постанову наступного змісту. Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість у розмірі 101 701,22 грн (сто одна тисяча сімсот одна) грн 22 коп. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3 990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн 90 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: М.С. Гончар Е.А. Онищенко