Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/28238/23

Справа № 127/28238/23 Провадження № 22-ц/801/346/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 рокуСправа № 127/28238/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Матківської М.В., Стадника І.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 27.11.2010 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 20.03.2023 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 34076,01 грн, з яких: 27802,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 6273,75 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2023 позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2010 в розмірі 8865,01 грн, з яких: 8865,01 гр.- заборгованість за тілом кредиту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати в частині відмови решти позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами був укладений кредитний договір у порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, приєднався до договору та погодився, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, правил користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір надання банківських послуг. Вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків, що підтверджується заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг та випискою по рахунку відповідача, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає повністю. Судом встановлено, що 27.11.2010. відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з інформацією, викладеною в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківського обслуговування. Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 27.11.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 27.11.2010, виписку з особового рахунку, довідки про видані картки та зміну кредитного ліміту, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms. Відповідно до наданого банком розрахунку, за вищевказаним кредитним договором у відповідача станом на 20.03.2023 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 34076,01 грн, з яких: 27802,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 6273,75 грн заборгованість за простроченими відсотками. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 6273,75 грн заборгованості за відсотками необхідно відмовити. Щодо заборгованості по простроченому тілу кредиту, то суд першої інстанції вказав, що оскільки за даними розрахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 18937,25 грн, відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму (18937,25 грн загальна сума відсотків погашена за рахунок тіла кредиту (четверта колонка розрахунку). Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 18937,25 грн не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом. Таким чином, суд вважав, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню несплачене тіло кредиту в сумі 8865,01 грн (27802,26 грн-18937, 25 грн ). Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо викладених у позові обставин, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір. Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Що стосується стягнення відсотків, то як вірно було вказано судом першої інстанції, вказані вимоги позову не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги позивач їх розмір та порядок нарахування обґрунтовував посиланням на Тарифи, а також Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом. У позовній заяві АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказало, що за розрахунками банку заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 27 802, 26 грн. Дана заборгованість підтверджується випискою по рахунку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 активував платіжну картку, активно користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов`язання щодо їх повернення. В постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно з п. 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки; Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом, тому колегія суддів вважає доведеним, що станом на 20.03.2023 відповідач мав заборгованість перед банком. Отже, доведеним є факт укладення кредитного договору між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 шляхом отримання позичальником кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом, та використання позичальником кредитних коштів, що також підтверджується доданою до позовної заяви випискою по картковому рахунку. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 18 937, 25 грн, а підстави для нарахування відсотків за користування кредитом були відсутні, тому вказана сума не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за тілом кредитом. З огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що відповідач не оспорював укладення кредитного договору з банком та отримання кредитної картки, користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнути із позивальника суму несплаченого тіла кредиту в розмірі 8 865, 01 грн. Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: М.В. Матківська І.М. Стадник