Постанова Київський апеляційний суд № 363/2021/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 363/2021/21 Головуючий у 1-й інст. - Котлярова І.Ю. Апеляційне провадження 22-ц/824/6175/2022 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. при секретарі Загородній С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Власенко Артема Олександровича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість яка станом на 16 березня 2021 року становить 296 945 грн 84 коп., та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 270 575 грн 20 коп., заборгованості за простроченими відсотками - 26 370грн 64 коп.,а також суму сплаченого судового збору у розмірі 4 454 грн 19 коп. Посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 17 жовтня 2019 року. Позивач вказув, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті - заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 300 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: згідно до п. 2.1.1.12.3, 2.1.1.2.4, але неналежним чином виконав власні зобов`язання. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2022 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 270 575 грн 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 058 грн 63 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, 03 лютого 2022 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Власенко Артем Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Посилається на те, що позивачем виконано вимоги Закону «Про споживче кредитування» № 1734-VIII, проінформовано відповідача про умови кредитування, 17 жовтня 2019 року відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту. Посилається на те, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом 3,1 % на місяць, про що зазначено в паспорті споживчого кредиту від 11 листопада 2019 року. Посилається на те, що відповідача було належним чином повідомлено про умови кредитування та нарахування відсотків, здійснено відповідно до узгоджених умов, які не змінювались після ознайомлення з умовами кредитування 11 листопада 2019 року. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу до суду не надала. В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично використані кредитні кошти відповідачем повернуті не були, а тому підлягають стягненню на користь банку. В свою чергу відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків, суд посилався на те, що сторонами не погоджено умови їх сплати. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 270 575 грн 20 коп., не оскаржується позивачем, тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим відсоткам. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 17.10.2019 року відповідачем підписана анкета-заява №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 50 000, 00 грн., що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому відповідач ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 11.11.2019 року отримала картку типу «Преміальна картка Visa Signature» з кредитним лімітом 106 500, 00 грн., а 20.11.2019 року кредитний ліміт збільшено до 300 000 грн. Згідно інформації, викладеної в позовній заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що така заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами використання, а також основними умовами обслуговування і кредитування, що розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою www.privatbank.ua, а також з пам`яткою клієнта складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. На підтвердження факту укладення кредитного договору, банком надано копію анкети-заяви від 17.10.2019 року, розрахунок заборгованості станом на 16.03.2021 року, виписку по рахунку станом на 17.03.2021 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видані картки, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, копію паспорта відповідача. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.10.2019 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 16.03.2021 року становить 296 945, 84 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 270 575, 20 грн., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 270 575, 20 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 26 370, 64 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (у даному випадку - ПАТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка на думку позивача, містить істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру прострочених відсотків, відхиляються колегією суддів. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом 3,1 % на місяць, про що зазначено в паспорті споживчого кредиту від 11 листопада 2019 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначена в паспорті інформація зберігає чинність та є актуальною до 26.11.2019 року, тобто має тимчасовий характер.(а.с. 34-37). Крім того, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо реальної річної процентної ставка та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Тобто, з поданого паспорта споживчого кредиту не встановлено який саме тип кредитного продукту, сплату процентів за користування кредитними коштами відповідачем прийняті, як і не містить такої інформації анкета-заява з посилання на паспорт споживчого, кредиту, як складову договору. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Враховуючи, що позивачем не надано доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України в обгрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 26 37 грн 64 коп., - заборгованості за простроченими відсотками. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За встановлених обставин, доводи апеляційноїскарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Таким чином, доводи апеляційної скаргивисновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Власенко Артема Олександровича - залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 червня 2022 року. Головуючий Судді