Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/72/26

Справа № 125/72/26 Провадження № 33/801/459/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Іванцова Костянтина Валентиновича на постанову Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556980 від 02 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 01:06 год по вул. Туніка в м. Бар Барської ТГ Жмеринського району Вінницької області керував автомобілем «Audi» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП Барська міська лікарня. Правопорушення вчинено повторно протягом року. ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП 14 листопада 2025 року Барським районним судом Вінницької області справа №125/1934/25. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Постановою Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Іванцов К. В. просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки немає жодних доказів, котрі б підтверджували таке керування, а відтак вимога про проходження огляду на стан сп`яніння від поліцейських є незаконною. Захисник зазначає, що поліцейськими допущено численні істотні порушення вимог інструкцій, а саме направлення про проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я складався без присутності ОСОБА_1 та його примірник не вручався правопорушнику, при цьому працівниками поліції взагалі не проводився огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу, а відтак акт огляду не повинен був складатись взагалі. Захисник звертає увагу на недоліки відеофіксації з місця події, та зазначає, що відеозапис не є повним та безперервним, оскільки працівником поліції не зафіксовано усього перебігу подій про які він зазначає у протоколі про адміністративне правопорушення. Відеозапис з камер вуличного відеоспостереження є недопустимим доказом у контексті даної справи. У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Іванцов К. В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися. В апеляційній скарзі адвокат Іванцов К. В. просив розгляд справи проводити без його участі та без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , зазначивши, що апеляційну скаргу підтримують. За таких обставин їх неявка згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи, у визначений частиною 4 ст. 294 КУпАП двадцятиденний термін із дня надходження справи до суду. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи з місця події, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556980 від 02 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 01:06 год по вул. Туніка в м. Бар Барської ТГ Жмеринського району Вінницької області керував автомобілем «Audi» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП Барська міська лікарня. Правопорушення вчинено повторно протягом року. ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП 14 листопада 2025 року Барським районним судом Вінницької області, справа №125/1934/25 (а. с. 2). До протоколу долучено: акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 7); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 8); заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронній формі (а. с. 3); довідку з ІПНП «Адмінпрактика» (а. с. 9). Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556980 від 02 січня 2026 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а. с. 15). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він повторно, протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан такого сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. При цьому апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що він є неповним, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той об`єм доказів, який наданий суду. Факт ненадання фрагментів відеозапису, не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. Окрім того, обов`язок поліцейського вести відеозйомку безперервно не є абсолютним та відповідно до вимог п. п. 5, 8 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису поліцейський має право відступити від цих вимог за певних умов. Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про недопустимість відеозапису з камер вуличного відеоспостереження як доказу, оскільки його дослідження судом з метою встановлення об`єктивної істини у справі жодним чином не суперечить вимогам статті 251 КУпАП. З долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається наступне. Працівниками поліції під час дії комендантської години 02 січня 2026 року було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Ще до початку спілкування з поліцейськими, а також до їх підходу до автомобіля, останній залишив місце водія та намагався покинути місце події. Після того, як поліцейські наздогнали його за кілька метрів від транспортного засобу, ОСОБА_1 повністю заперечив факт керування автомобілем та вимагав надання відповідних доказів. У зв`язку з наявними у нього ознаками алкогольного сп`яніння, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров`я. Однак від проходження огляду він відмовився, вважаючи, що не зобов`язаний його проходити. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а також намагався залишити місце зупинки транспортного засобу, легковажно вважаючи, що доказів керування ним транспортним засобом немає. Доводи апеляційної скарги про суттєві порушення поліцейськими вимог інструкцій не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-які несуттєві порушення поліцейськими порядку проходження огляду на стан сп`яніння чи порядку фіксування правопорушення у контексті цієї справи виникли виключно у зв`язку з процесуальною поведінкою ОСОБА_1 , котрий свідомо з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення чинив перешкоди для проходження огляду на стан сп`яніння. У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на вимогу поліцейського. При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, з огляду на зовнішні прояви та поведінку особи, тобто шляхом безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на особу покладається обов`язок доведення відсутності стану сп`яніння шляхом проходження відповідного медичного огляду. У подальшому вона має право оскаржити дії працівників поліції, які вважає неправомірними. Апеляційний суд наголошує, що мотиви, якими керувався правопорушник, відмовляючись від проходження огляду, не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід відповідає принципу справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема забезпеченням громадської безпеки одного з основних завдань поліції відповідно до закону. У зв`язку з викладеним, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як юридично неспроможні та очевидно безпідставні. Інших доводів, які б були спрямовані на спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Іванцова Костянтина Валентиновича залишити без задоволення. Постанову Барського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська