Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/14322/25

Справа № 127/14322/25 Провадження № 33/801/1308/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В., розглянувши за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича, апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320456, який складено 04 травня 2025 року о 23 год 31 хв, - водій ОСОБА_1 04 травня 2025 року о 22 год 35 хв в м. Вінниці по просп. Юності, 44, керував транспортним засобом Мерседес бенз державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки та у медзакладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, під час безперервної відеофіксації на нагрудні бодікамери, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Хоменчук А. О. просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Одночасно в апеляційній скарзі захисник просить про поновлення строку апеляційного оскарження постанови, мотивуючи відповідне клопотання тим, що правопорушнику не було відомо про дату, час та місце розгляду справи, копію оскаржуваної постанови він не отримував, а про її існування дізнався лише 07 жовтня 2025 року. За таких обставин, на думку захисника, зазначені причини беззаперечно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи, які надійшли до суду першої інстанції та були досліджені судом, не містять належних і допустимих доказів, що підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а всі наявні докази зібрані з порушенням вимог процесуального закону. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а відеозапис із нагрудних бодікамер працівників поліції такої відмови не підтверджує. Зазначені в протоколі ознаки сп`яніння, зокрема тремтіння рук та порушення координації рухів, на відеозаписі відсутні. Таким чином, відсутні докази як перебування особи у стані сп`яніння, так і її чіткої відмови від проходження огляду, у зв`язку з чим, на переконання захисника, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . При цьому в апеляційній скарзі захисник неодноразово наголошує на відсутності належного повідомлення правопорушника про дату, час та місце судового засідання, вважаючи, що розгляд справи за його відсутності порушив право на захист. В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Захисник ОСОБА_1 адвокат Хоменчук А. О. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просить її задовольнити. Проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 не заперечує. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Хоменчука А. О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Статтею 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Пункт 3 частини першої статті 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Як убачається з матеріалів справи, судові повістки та копія оскаржуваної постанови надсилалися ОСОБА_1 за єдиною відомою суду першої інстанції адресою його проживання: АДРЕСА_2 , однак повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 1112, 1415, 2122). Водночас із долучених до апеляційної скарги копії паспорта ОСОБА_1 та витягу з реєстру Якушинецької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання (дата реєстрації 20 грудня 2019 року) за іншою адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 84, 87). За таких умов апеляційний суд, з огляду на необхідність забезпечення реалізації права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Хоменчука А. О. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320456 від 04 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 04 травня 2025 року о 22 год 35 хв в м. Вінниці по просп. Юності, 44, керував транспортним засобом Мерседес бенз державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки та у медзакладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, під час безперервної відеофіксації на нагрудні бодікамери (а. с. 2). До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Д. Лавренюка (а. с. 5); світлини: ОСОБА_1 під час його розмови із поліцейськими та копію посвідчення водія ОСОБА_1 (а. с. 6). Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 320456 від 04 травня 2025 року, а саме факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, шляхом ухилення від проходження такого огляду (а. с. 7). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. На законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 фактично ухилявся від його проходження, зокрема висловлював фрази: «для чого це робити», «я знаю свої зв`язки», «огляд нічого не виявить», «я не проста людина, загугли, хто такий ОСОБА_3 », що свідчить про небажання виконати вимогу працівників поліції. У подальшому ОСОБА_1 імітував проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу, однак фактично не здійснив видих у прилад, у зв`язку з чим результат огляду отримано не було. Після цього працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, від проходження якого ОСОБА_1 ухилився (залишив автомобіль, а сам пішов у невідомому напрямку), демонструючи зверхнє ставлення до працівників поліції та ігноруючи їх законні вимоги. Отже, доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також про відсутність у нього ознак сп`яніння, апеляційний суд розцінює критично, оскільки ці доводи пов`язані з некоректним аналізом законодавства та повністю спростовуються відеозаписом з місця події. У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку. При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Дії ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу свідчать про його ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він, ігноруючи законні вимоги працівників поліції, безпідставно створював перешкоди для проведення огляду. Така поведінка правомірно була розцінена поліцейськими як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, з огляду на зовнішні прояви та поведінку особи, тобто шляхом безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на особу покладається обов`язок доведення відсутності стану сп`яніння шляхом проходження відповідного огляду. У подальшому вона має право оскаржити дії працівників поліції, які вважає неправомірними. Апеляційний суд підкреслює, що мотиви відмови правопорушника від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід узгоджується з принципом справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема із завданням поліції забезпечувати громадську безпеку. Усі доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечень щодо належного оформлення матеріалів справи, а також законності дій працівників поліції, апеляційний суд відхиляє як несуттєві та такі, що не спростовують факту керування транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів оскарження нібито незаконних дій працівників поліції чи результатів розгляду такого оскарження. Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що наполягає на проходженні огляду в закладі охорони здоров`я, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Однак своїм правом на спростування інформації він не скористався. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджений належними та допустимими доказами. Тому, доводи апеляційної скарги є неспроможними і такими, що не спростовують факту вчинення правопорушення, а лише спрямовані на уникнення відповідальності за його вчинення. Разом із тим, розглядаючи справу, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливлюють прийняття законного рішення в суді апеляційної інстанції без скасування постанови, а саме: розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушено його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідно до змісту статті 268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На виконання вимог статті 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Дані вимоги закону судом першої інстанції належним чином не дотримані, оскільки суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та за відсутності в матеріалах справи доказів його повідомлення про час і місце розгляду справи. Згідно положень статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріалами справи повністю доведена вина останнього в інкримінованому правопорушенні. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми й зрозумілими і відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість і достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Хоменчуку Анатолію Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича задовольнити частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська