Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/780/26

Справа № 128/780/26 Провадження № 33/801/471/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хміля Вячеслава Миколайовича на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в апеляційній скарзі адреса: АДРЕСА_2 ; до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598626 від 23 лютого 2026 року, водій ОСОБА_1 23 лютого 2026 року о 00 год 39 хв на а/д М-30 390 км, що у Вінницькому районі Вінницької області, керував транспортним засобом ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Хміля В. М. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення залишено без задоволення. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 665,60 грн. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Хміль В. М. просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Проте єдиним «доказом вчинення» ОСОБА_1 адміністративного правопорушення був лише протокол про адміністративне правопорушення. В той же час, викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Захисник зазначає, що в матеріалах справи немає жодного доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Однак незважаючи на таке, суд першої інстанції безпідставно відхилив пояснення ОСОБА_1 та вказав в оскаржуваній постанові, що саме він перебував за кермом, обґрунтовуючи це лише припущеннями, котрі не підтверджуються жодними доказами. На переконання захисника працівники поліції здійснювали тиск на правопорушника, при цьому повністю ігнорували його пояснення, що за кермом транспортного засобу перебувала інша особа. Безпосередній водій автомобіля ВАЗ 21053 (д.н.з. НОМЕР_1 ) на ім`я ОСОБА_2 (інших відомостей про дану особу стороні захисту невідомо), який після зупинки працівниками поліції, судячи з усього, переліз на задній диван та сів поруч зі сплячим ОСОБА_1 , в ході спілкування з поліцейськими заперечував факт свого керування вищевказаним транспортним засобом. При цьому не маючи жодних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, працівники поліції всіляко намагалися залякати його, вдавалися до погроз та відвертих маніпуляцій. Стверджували про існування доказів, яких насправді не було, та відмовляли у ознайомленні з такими «доказами». Письмові пояснення ОСОБА_1 взагалі не були долучені до матеріалів справи, а усі звинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях поліцейських та, можливо, їх особистій неприязні до ОСОБА_1 . У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хміль В. М., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися. Адвокат Хміль В. М. 05 травня 2026 року подав заяву про залучення свідка та відкладення розгляду справи, у якій просив відкласти розгляд справи, призначеної на 13:00 год 06 травня 2026 року, на іншу дату; викликати та допитати свідком ОСОБА_3 , який був присутнім під час складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 та може особисто розповісти про всі обставини тієї події. Заява адвоката Хміля В. М. до задоволення не підлягає з урахуванням наступного. Відповідно до частини 4 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. За правилами частин 5-6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання (ч. 5). Неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6). Як свідчать матеріали справи, 23 квітня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла адміністративна справа № 128/780/26 за фактом вчинення громадянином ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судовий розгляд справи призначений на 13:00 год 06 травня 2026 року. Згідно довідки про доставку електронного документа, судова повістка-повідомлення про судове засідання у справі, доставлена 29 квітня 2026 року до електронного кабінета адвоката Хміль В. М. захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Судова повістка особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вручена 01 травня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068089058337. Отже, у суду є інформація про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання. У заяві про відкладення справи адвокат не повідомив причини неявки у судове засідання, тому відсутні підстави для визнання їх поважними. Згідно вимог частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Пояснення свідка є доказом у справі. Як вбачається із матеріалів справи свідок ОСОБА_3 не був допитаний у суді першої інстанції. Його пояснення у суді апеляційної інстанції будуть новим доказом, який раніше не досліджувався судом. Мотивів для визнання обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції чи необґрунтованого відхилення їх судом, не наведено і відповідних доказів не надано. Частиною другою статті 268 КУпАП визначений перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У цьому переліку відсутня справа про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. З урахуванням викладеного та згідно частини 6 статті 294 і частини 2 статті 268 КУпАП неявка не перешкоджає розгляду справи у визначений частиною 4 ст. 294 КУпАП двадцятиденний термін із дня надходження справи до суду. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598626 від 23 лютого 2026 року, водій ОСОБА_1 23 лютого 2026 року о 00 год 39 хв на а/д М-30 390 км, що у Вінницькому районі Вінницької області, керував транспортним засобом ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки (а. с. 2). До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 5); заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді (а. с. 4); рапорт інспектора взводу № 2 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції К. Кордон(а. с. 9). Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598626 від 23 лютого 2026 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а. с. 7). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан такого сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, з моменту зупинки транспортного засобу працівниками поліції жодна стороння особа з автомобіля не виходила. На момент підходу поліцейських до транспортного засобу місце водія було порожнім. Водночас на задньому сидінні автомобіля перебували дві особи, однією з яких був ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що транспортним засобом не керував, а перебував на задньому сидінні як пасажир, стверджуючи, що водієм була інша особа. Водночас пасажир транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 одразу надав поліцейським документ, що посвідчує особу, та спочатку зазначив, що не знає, хто керував автомобілем, однак згодом пояснив, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 спочатку також стверджував, що не знає, хто керував транспортним засобом, однак після пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров`я у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння повідомив, що автомобілем керував пасажир ОСОБА_2 . Апеляційний суд звертає увагу на процесуальну поведінку ОСОБА_1 , який відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції, не надав документа, що посвідчує особу, та спочатку представився іншою особою, назвавшись « ОСОБА_4 , 1998 року народження», згодом « ОСОБА_5 », і лише приблизно через пів години після початку спілкування з поліцейськими було встановлено, що насправді він є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, правопорушник неодноразово намагався ввести працівників поліції в оману, повідомляючи взаємовиключні відомості та свідомо створюючи плутанину з метою уникнення відповідальності. Водночас апеляційний суд акцентує увагу на тому, що з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських встановлено: після зупинки транспортного засобу «ВАЗ 21053», д.н.з. НОМЕР_1 , і до моменту підходу працівника поліції, у салоні автомобіля відбувався інтенсивний рух, унаслідок чого транспортний засіб хитався; при цьому зафіксовано його перекіс на лівий бік, де на пасажирському місці перебував правопорушник. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки відсутність безпосередньої фіксації його перебування за кермом автомобіля зумовлена вчиненням ним дій, спрямованих на уникнення відповідальності, а не відсутністю самого факту керування. Зазначене узгоджується з його суперечливою поведінкою на місці зупинки та підтверджується даними відеозапису. При цьому апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції нібито здійснювали тиск на правопорушника, та повністю ігнорували його пояснення. Суд звертає увагу, що окремі різкі формулювання у спілкуванні працівників поліції з ОСОБА_1 були зумовлені його процесуальною поведінкою, зокрема неодноразовою відмовою виконувати законні вимоги поліцейських, які є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Апеляційний суд звертає увагу на те, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17). Відтак правопорушник не володіє правом оспорювати законність вимог поліцейських на місці зупинки транспортного засобу, не повинен створювати перепони під час виконання поліцейським покладених на нього законом функцій, однак володіє правом оскаржувати незаконні на його думку дії працівників поліції. Разом із тим у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про звернення ОСОБА_1 зі скаргами на дії працівників поліції, що дає підстави виходити з презумпції правомірності їх дій під час оформлення адміністративних матеріалів. Під час апеляційного перегляду справи не встановлено жодних істотних порушень з боку поліцейських, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість рішення по суті. Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що транспортним засобом керував не він, із зазначенням особи котра дійсно керувала автомобілем, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Однак своїм правом на спростування інформації він не скористався. Інших доводів, які б були спрямовані на спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хміля Вячеслава Миколайовича залишити без задоволення. Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська