Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7791/25
від 06.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7791/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати в періоді з 06.12.2022 по 09.04.2025, ОСОБА_1 грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію) грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених у періоді з 06.12.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (який становив 1762,00 грн) та у періоді з 20.05.2023 по 09.04.2025 - шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити за період з 06.12.2022 по 09.04.2025 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум), ОСОБА_2 , грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 06.12.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2025 по 09.04.2025. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023, 2024 роки, грошової компенсації за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з обов`язковим перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати, ОСОБА_1 , на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру мого місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.12.2022, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) №49о/с від 06.12.2016, позивач був прийнятий па військову службу за контрактом до Національної гвардії України і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (у Відповідача). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) від 09.04.2025 № 17 о/с позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність у військовослужбовця близького родича (рідного брата), який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану)) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) від 09.04.2025 № 91 (по стройовій частині) 09.04.2025 з позивачем припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) та всіх видів забезпечення. Наведені обставини підтверджуються військовим квитком позивача та витягом з наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 (Відповідача) від 09.04.2025 №
91. Після звільнення з військової служби позивач дізнався про те, що боку військових частин мають місце випадки виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірі, який не відповідає встановленому законодавством. З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування питання щодо відповідності діючому законодавству дій Відповідача при виплаті останнім позивачу грошового забезпечення в періоді проходження служби він звернувся за консультацією до юриста, якому надав розрахунковий лист за квітень 2025 року, виписку банку про рух коштів по рахунку, військовий квиток. За результатами консультації позивач дізнався, що Відповідач, в періоді проходження ним служби, здійснював виплату грошового забезпечення у розмірі що не відповідає законодавству, а також при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини Відповідач не здійснив перерахунок та доплату належного позивачу, за період проходження служби, грошового забезпечення Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних видів грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення тощо) за 2022 -2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого є протиправними. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що держава гарантує достатнє забезпечення військовослужбовців в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, до складу такого забезпечення входить матеріальне, грошове та інші його види. У свою чергу, встановлюючи такі гарантії, держава окремими актами визначає особливості їх надання, обчислення, врахування тощо, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне при вирішенні цього спору окремо зупинитися на кожній із заявлених у позовній заяві вимог. Згідно частини третьої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. У свою чергу, порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення на час виникнення спірних у цій справі правовідносин регламентовано розділом XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Так, пунктом 1 указаного розділу Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. За правилами абзацу першого пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Отже, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно пункту 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Отже, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Для цілей правильного вирішення спору у даній справі необхідно встановити яку розрахункову величину варто використовувати при визначенні розміру складових грошового забезпечення у спірний період. 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704). Пунктом 4 цієї постанови (у первинній редакції) встановлювалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,
14. У подальшому, 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14". Отже, у зв`язку із внесенням 24.02.2018 згаданих змін, станом на час набрання Постановою № 704 законної сили 01.03.2018, розрахункова величина, з якої обчислювалися розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 встановлювалася у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, яким вносилися згадані зміни до пункту 4 Постанови №
704. Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови №
103. Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 сформулював правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно яких з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Щодо посилань на прийняту Кабінетом Міністрів України постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), колегія суддів враховує, що спірні правовідносини, дійсно, охоплені періодом дії цієї постанови. Так, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023), Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Натомість, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України під час прийняття Постанови №481, а пункт 2 цієї постанови, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, визнано протиправним та нечинним. Приймаючи таке рішення, суди виходили із того, що пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1 762,00 грн суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню. Колегія суддів відзначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). З огляду на викладене, з урахуванням вимог статті 7 КАС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані положення Постанови №481 не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах як такі, що суперечать акту вищої юридичної сили. Такого ж висновку щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 та Постанови № 481 дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24. Судова палата вказала, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Відтак, у спірних правовідносинах відповідачем безпідставно застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1 762,00 грн), а не на 01 січня відповідного року. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Т.Р. Вівдиченко О.В. Карпушова