Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/26602/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26602/25 Суддя І інстанції Врона О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 (включно) у розмірі 30000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; - зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 (включно) у розмірі 30000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 (включно) у розмірі 30000 гривень щомісячно. Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 (включно) у розмірі 30000 гривень щомісячно. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Центр пробації», зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, оскільки позивач не брав безпосередню участь у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 05.02.2022 по 27.02.2023 проходив службу у Дніпровському районному відділі м. Кам`янське філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на посаді старшого інспектора. Відповідно до копії витягу наказу від 20.02.2023 №161/К «Про особовий склад» наказано звільнити за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ( у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів): старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-015418), старшого інспектора Дніпровського районного відділу м. Кам`янське філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, як такого, що призначено, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника майора внутрішньої служби ОСОБА_2 , 27 лютого 2023 року. 27.08.2025 позивач звернувся до Державної установи «Центр пробації» із заявою, в якій просив надати інформацію стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022. Листом №245/Ч-240/11/КВ-25 від 15.09.2025 Державна установа «Центр пробації» повідомила, що особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану виконували службові обов`язки згідно з посадовими інструкціями, Положеннями про відділи (сектори) філій Державної установи «Центр пробації». Колективним договором між Адміністрацією та Профспілковою організацією персоналу Державно установи «Центр пробації» на 2020-2023 роки. До виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не залучалися. Порядок і умови виплати додаткової винагороди, що передбачені постановою №168,, особам начальницького складу уповноважених органів з питань пробації на період дії воєнного стану, відсутні. Накази про виплату додаткової винагороди Центром пробації не видавалися. Ураховуючи викладене, додаткова винагорода, передбачена постановою №168, не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач вважаючи бездіяльність позивача у ненарахуванні і невиплаті додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 протиправною, звернувся з адміністративним позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022. В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, доповнено абзац перший після слів та поліцейським словами а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка згідно з додатком. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р внесено зміну у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, доповнивши його після позиції Волинська область позицією Дніпропетровська область. Отже, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. У цій справі встановлено, що позивач був старшим лейтенантом внутрішньої служби і перебував на посаді старшого інспектора Дніпровського районного відділу м. Кам`янське філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Визначаючи статус позивача слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та цим Законом. Згідно із Положенням про Державну установу «Центр пробації», яке затверджується Міністерством юстиції України, Державна установа «Центр пробації» створюється для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації. В свою чергу, питання щодо тотожності понять «несення служби» та «проходження служби» вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02.11.2023 (справа №160/11851/22) зазначив, поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач. Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у період з 11.03.2022 по 31.05.2022. При цьому, посилання скаржника на зміни, які були внесені до постанови КМУ №168 (постанова КМУ №1146 від 08.10.2022) та якими було виключено осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби з переліку осіб, які мають право на додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказані зміни набули чинності та застосовуються після періоду, за який суд першої інстанції визнав право позивача на додаткову винагороду. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994. При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001) З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Кальник