Постанова 4852 № 160/10530/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10530/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.) у справі № 160/10530/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, в якій позивач просила: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 01.06.2022 року включно; - зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 01.06.2022 року включно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 01.09.2011 працює в Державній кримінально-виконавчій службі у Дніпропетровській області на посаді старшого інспектора Чечелівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Отже, позивачка вважає наявним у неї права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. На направлений представником позивачки адвокатський запит щодо невиплати грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 відповідач надав відповідь про відсутність підстав для виплати позивачці додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., оскільки позивачка не залучена до виконання завдань, передбачених Указом, та не несе службу. Також відповідач посилається на те, що видатки для виплати додаткової грошової допомоги для осіб рядового і начальницького складу Центру пробації у 2022 році не передбачались. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку про наявність у позивачки, як співробітника кримінально-виконавчої служби, права на додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за визначений позивачкою період. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Відповідач зазначає, що відповідно до п.1 Постанови № 168 право на додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть (тобто, заступають у наряд чергування тощо) службу в органах та установах зазначеної Служби, а не всі працівники Державної установи «Центр пробації», які навіть не мають посадових завдань та обов`язків, дотичних до несення служби. Оскільки, поняття «несення служби» включає в себе чергування у складі наряду чергової частини, участь в оперативних заходах несення варти тощо, то пункт 1 Постанови № 168 не потребує додаткових застережень, так як там вже використано поняття «несення служби». Також відповідач вказує, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а відтак за відсутності таких наказів, підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні. Для виплати винагороди несення служби має бути в органах та установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Особам начальницького складу Центру пробації, які фінансуються за бюджетною програмою 3601030, кошти на виплату зазначеної постанови взагалі не передбачались, оскільки персонал пробації виконує завдання та функції, визначені Законом України «Про пробацію» та не несе службу у розумінні нормативно-правових актів, іцо регулюють проходження служби в Державній кримінально-виконавчій системи України. В даному випадку, позивачкою не здійснювались заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; не видавались накази директора Центру пробації на виконання таких заходів; Міністерством юстиції не розроблявся порядок та умови для виплати додаткової винагороди для осіб начальницького складу Центру пробації відповідно до Постанови №

168. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, зазначає, що за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється не лише юрисдикція адміністративних судів, а й застосування спеціального місячного строку для звернення до суду, як то передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України. На переконання Міністерства юстиції України, під час розгляду даної адміністративної справи, судом першої інстанції було порушено приписи статті 123 КАС України, не з`ясовано наявності поважних причин пропуску на звернення до суду та прийнято рішення за позовною заявою, що була подана із пропуском встановлених законодавством процесуальних строків. Також Міністерство юстиції вважає, що «проходження служби» та «несення служби» є різними поняттями з різним правовим навантаженням. Поняття «несення служби» застосовне до працівників установ виконання покарань, якими за змістом частини другої статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України є арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії), слідчі ізолятори, в той час як позивачка працює не в установі виконання покарань, а в органі виконання покарань. Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Мін`юсту від 28.03.2018 №925/5, визначено поняття несення служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яке стосується виконання певної роботи у складі наряду чергової частини, караулу, зміни, патруля, контрольного пункту, поста, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування. Судом фактично ототожнені поняття «несення служби» та «проходження служби», що є неправильним тлумачення пункту 1 Постанови № 168 та не відповідає правовим позиціям Верховного Суду і фактичним обставинам, оскільки позивачка виконувала свої посадові обов`язки за графіком роботи відділу, за що отримувала заробітну плату, водночас, не була залучена до несення служби, яке спрямоване на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану. В судовому засідання представники відповідача, третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах. Позивачка та/або її представник в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання позивачка повідомлена судом належним чином. До суду апеляційної інстанції подано письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з наказом №61/к від 26.06.2018 призначена на посаду старшого інспектора відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області по Чечелівському районному відділу з 01.07.2018, є капітаном внутрішньої служби. У визначений позивачкою період їй не виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Представником позивачки направлений до ДУ «Центр пробації» філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області адвокатський запит щодо причин не виплати такої додаткової грошової винагороди. 05.07.2022 від Державної установи «Центр пробації» МЮУ надійшла відповідь №28/16-ЗПІ/11/Ян-22, якою повідомлено, що Центром пробації не здійснюється виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., оскільки позивачка не залучена до виконання завдань, передбачених Указом, та не несе службу, тому не має права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Також у відповіді зазначено, що згідно роз`ясненням Міністерства Юстиції України від 26.04.2022 №31985/32924-11-22/7.4.1 під час підготовки проекту Постанови видатки для виплати додаткової грошової допомоги для осіб рядового і начальницького складу Центру пробації у 2022 році не передбачались. У відповіді листом від 05.07.2022 №980/21-22 Державна установа «Центр пробації» у Дніпропетровській області повідомила, що згідно із Положенням про філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 10.12.2020р. №741/ОД-20, філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи та безпосередньо підпорядковується Державній установі «Центр пробації», отже разом з цим, філія не наділена повноваженнями нараховувати працівникам щомісячних (одноразових) основних та додаткових видів грошового забезпечення. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Стосовно доводів третьої особи про порушення позивачкою строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції встановив, що вказане питання було предметом з`ясування судом першої інстанції і суд першої інстанції в ухвалі від 29.11.2022 у цій справі дійшов правильного висновку, що у заявленому спорі підлягає застосування ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тому строк звернення до суду із цим позовом не пропущений. Предметом спору у цій справі є виплата додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення. У свою чергу, строк звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення) визначений ст.233 КЗпП України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, вказана норма, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум. В той же час, позивачкою заявлено вимоги, у тому числі, які стосувалися виплати додаткової винагороди до 19.07.2022. Таким чином, враховуючи те, що право позивачки було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли з 11.03.2022 буде суперечити Основному закону. Також, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651). Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі, дату звернення з позовом до суду (19.07.2022), суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи відповідача про пропуск позивачкою строку звернення із цим позовом до суду. По суті прийнятого судом першої інстанції рішення суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції. Як встановлено судом вище, позивачка є капітаном внутрішньої служби, перебуває на посаді старшого інспектора відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області по Чечелівському районному відділу. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом. Згідно із Положенням про Державну установу «Центр пробації», яке затверджується Міністерством юстиції України, Державна установа «Центр пробації» створюється для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2 ст.14 Закону № 2713-IV). Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022. В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р внесені зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», доповнивши його позицією «Дніпропетровська область». Отже, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, внесені зміни до пункту 1 Постанови № 168, згідно яким в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». За такого правового регулювання в контексті спірних правовідносин, у визначений позивачкою період особам, що несуть служу в установах кримінально-виконавчої служби, виплачується додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі 30000 гривень щомісячно. Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо таких понять як несення та проходження служби, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що вказане питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02.11.2023 (справа №160/11851/22) зазначив, поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану. Є помилковими доводи скаржників, які зводяться до того, що кримінально-виконавче законодавство оперує саме поняттям «проходження служби» і лише деякі відомчі нормативно-правові акти містять таке поняття як «несення служби», що слід розуміти як несення служби на постах; несення служби черговою зміною тощо, оскільки лише вказані види несення служби вказують на особливий характер служби. Суд з цього приводу зазначає, що діюче законодавство не містить визначення терміну «несення служби» відмінного від загального поняття проходження служби. Окремі норми Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, на який посилаються скаржники, не свідчать про наявність такого розмежування понять, а лише вказують, що цей Порядок визначає різні розміри та порядки обрахунку оплати праці за різні форми несення служби. Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що право на виплату додаткової винагороди співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 160/10530/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко