Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/6373/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/220/26 Справа № 199/6373/25 Суддя у 1-й інстанції - КОРНЄЄВА В. В. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн. В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 19.04.2025 року водій ОСОБА_1 19.04.2025 о 11-17 год. в м. Добропілля, вул. Залізнична, 4-а керував транспортним засобом ВАЗ 21099, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме:неприродна блідість обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, таким чином порушив п. 2.5 ПДР України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає що, протокол складено без його участі та свідків, підпису та пояснень немає, копія йому не вручалася, а отже протокол не є доказом адміністративного правопорушення. Робітники поліції незаконно зупинили його автомобіль, оскільки він не порушував ПДР. Вказує, що порушено право на захист, оскільки права йому не роз`яснювалися. У матеріалах відсутній акт огляду. Відеозапис не є доказом, оскільки відсутнє посилання на його характеристику та не зазначено в протоколі. Ознаки сп`яніння не оголошувалися. Водійське посвідчення не вилучалося, від керування його не відсторонювали. Також заявлено вимогу про повернення судового збору. Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він його пропустив з поважних причин, вказує що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та не надсилав копію судового рішення. З постановою він ознайомився через Єдиний державний реєстр судових рішень 09.10.2025 року. Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до матеріалів справи, вони взагалі не містять даних надсилання оскаржуваної постанови ОСОБА_2 . За таких обставин, клопотання ОСОБА_2 , про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню. Разом з тим апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення. ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, тому в повній мірі забезпечено його право на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови. Так, факт порушення ОСОБА_2 п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Факт вказаної відмови також був зафіксований на бодікамеру робітниками поліції. Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що він надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий відеозапис у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що інспектор поліції не повідомив ОСОБА_2 про підстави та причини його зупинки, є такими, що не впливають на вчинення ним адміністративного правопорушення та доведеності вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби. На підставі викладеного, дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Також відеозапис підтверджує, що робітником поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя. У зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи, в стані наркотичного чи іншого сп`яніння. Крім того, вказані ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_2 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин (а.с.1), тому доводи апелянта, про надуманість ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, також не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом через його складання за його відсутності, без свідків та підпису, не вручено його копію ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу. Вказані процесуальні детялі не спростовують зафіксований факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння. Дослідженим відеозаписом підтверджується, що правопорушнику були роз`яснені наслідки такої відмови, проте останній у категоричній формі відмовився від медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Більш того, ОСОБА_2 самостійно виявив небажання бути присутнім при оформленні адміністративних матеріалів та припинив будь-яку комунікацію з працівниками поліції. За таких обставин, відсутність особи під час механічного заповнення бланків протоколу була зумовлена виключно поведінкою самого правопорушника, що не спростовує склад інкримінованого йому правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дійсно до матеріалів справи не долучено акт огляду водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп`яніння. Суд не бере до уваги вказане твердження ОСОБА_2 , оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами ОСОБА_2 з приводу того, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом в порядку ч.1 ст. 266 КУпАП та з цього приводу не був складений акт. З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія. Відповідно до відеозапису з бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, тобто відсторонили водія ОСОБА_2 від керування транспортним засобом та передали транспортний засіб іншому водію, який мав посвідчення водія, а відсутність акту про відсторонення, не є істотним порушенням та не спростовує провину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також слід зазначити, що у ОСОБА_2 не вилучалось водійське посвідчення, оскільки він не надавав його працівникам поліції. Твердження ОСОБА_3 про те, що йому не було роз`яснено його права та обов`язки, спростовуються фактичними обставинами події. Як вбачається з відеозапису, наявного в матеріалах справи, працівники поліції були позбавлені можливості виконати цей процесуальний обов`язок, оскільки ОСОБА_2 у категоричній формі відмовився від будь-якого діалогу та демонстративно залишив приміщення лікарні, перервавши спілкування з правоохоронцями з власної ініціативи. Доводи ОСОБА_2 в цій частині не заслуговують на увагу. Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується саме тією особою, на яку судом накладено адміністративне стягнення. Оскільки вимога про повернення збору є похідною від результату розгляду справи, вона може бути задоволена лише у разі скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження. Так, відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків мають пільги щодо сплати судового збору. В даному випадку ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення не як військовослужбовець, а як особа, яка перебувала за кермом транспортного засобу та відмовилась від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння. Доводи ОСОБА_2 з приводу повернення судового збору, не заслуговують на увагу. Доводи ОСОБА_2 , щодо неналежністі відеозапису через відсутність посилання на нього в протоколі є суто формальним трактуванням норм права. Відеозапис був долучений до матеріалів справи одночасно з протоколом як невід`ємна частина доказової бази. Відсутність у самому тексті протоколу назви технічного засобу не спростовує зафіксовані на відео факти, які мають ключове значення для встановлення істини. Оскільки відео чітко відображає обставини події, воно має бути оцінене судом у сукупності з іншими доказами згідно зі ст. 252 КУпАП. Доводи ОСОБА_2 з приводу неналежності відео, не заслуговують на увогу. Також, суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Суддя правильно оцінив кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність. Невизнання ОСОБА_4 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами. Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України. Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_2 , а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 . Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя