Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/10161/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/857/26 Справа № 199/10161/25 Суддя у 1-й інстанції - СЕНЧИШИН Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Сергєєва А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови, 04 липня 2025 року о 22 год. 02 хв. ОСОБА_1 , в районі будинку № 31 по пр. Шевченка у м. Добропілля Покровського району Донецької області, керував транспортним засобом «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні камери працівників патрульної поліції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин, оскільки справу розглянуто за його відсутності, та копію постанови не отримував. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права. Наголошує, що викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи. На його думку, суд не з`ясував всі обставини справи. Вказує на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення ним інкримінуємого правопорушення. В доповненнях до апеляційної скарги захисник Сергєєв А.М. вказує на порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та до нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Вважає, що оскільки проведення огляду ініційовано неналежною особою, то направлення на огляд та акт огляду слід визнати недійсними, недопустимими та недостовірними доказами. Крім того, направлення на огляд містить заповнену графу про дані поліцейського, який нібито доставив ОСОБА_1 у лікарню, що не відповідає дійсності. Зазначає, що долучений до протоколу відеозапис є небезперервним та не містить фіксації всіх подій, тому є недопустимим доказом у справі. Зауважує, що час керування транспортним засобом зазначений у протоколі не узгоджується з часом керування зафіксованим на відеозапису. Вказує на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та неповідомлення останньому про причини зупинки. Працівниками поліції не проводилась жодна перевірка стану ОСОБА_1 для виявлення ознак сп`яніння, яка б спонукала їх до пропозиції проведення огляду. Звертає увагу на здійснення працівниками поліції на ОСОБА_1 психологічного тиску, та формулювання вимоги проходження огляду таким чином, що відмова від огляду була одним із правомірних варіантів поведінки. Зазначає про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом. На його думку, наявні у матеріалах справи докази в своїй сукупності не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 381569 від 04.07.2025 року, згідно якого 04.07.2025 року о 22:02:00 в м. Добропілля пр. Шевченка, 31, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від продуття газоаналізатору Alcotest Aren 0134 Drager 6810 на місці зупинки та від проходження огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 на визначення стану сп`яніння не проводився у зв`язку з його відмовою. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, факт підтвердження ОСОБА_1 вживання алкоголю пива, та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Стосовно доводів апеляційної скарги про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом, зазначив, що саме він керував транспортним засобом, показав напрямок куди їхав та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я. Твердження захисника про те, що час керування транспортним засобом зазначений у протоколі не узгоджується з часом керування зафіксованим на відеозапису, на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді справи перевага надається змісту доказу та даний доказ суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була зваженою та добровільною, тому посилання в апеляційній скарзі на те, що пропозиція працівниками поліції була висловлена не як встановлений законом обов`язок, а також на наявність в діях працівників поліції провокації ОСОБА_1 до відмови від огляду на стан сп`яніння є безпідставними. Доводи захисника про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд має бути проведений відповідно до Порядку № 32 та ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд не приймає, оскільки відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Крім того, положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом. Враховуючи, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, тобто спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції мали відповідні повноваження щодо зупинки транспортного засобу, направлення водія, відповідно до ст. 266 КУпАП для проходження огляду на стан сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Посилання захисника на безпідставність зупинки транспортного засобу також не можуть бути взяті до уваги, оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинений під час дії комендантської години. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не проводилась жодна перевірка стану ОСОБА_1 для виявлення ознак сп`яніння, яка б спонукала їх до пропозиції проведення огляду, апеляційний суд не приймає, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд. Доводи апеляційної скарги про нероз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП спростовуються власноручним підписом останнього в протоколі. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя