Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/13465/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4278/26 Справа № 185/13465/24 Головуючий у першій інстанції: Перекопський М. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Перекопського М.М. від 29 грудня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 17.03.2021 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 19.11.2024 року має заборгованість у розмірі 51532,06 грн, з яких 40943,90 грн тіло кредиту, 10588,16 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 51532,06 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява 21.04.2026 про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 17 березня 2023 року, за змістом якої сторони погодили, зокрема, основні умови кредитування відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 75000,00 грн для карт Універсальна Gold, строком кредиту 12 місяців з пролонгацією, процентною ставкою для карт Універсальна Gold на рівні 40,8% річних (а.с. 27-31 т.1). Відповідно до наданої позивачем виписки з карткового рахунку банк відкрив відповідачу картковий рахунок та видав кредитну картку, якою останній користувався, здійснюючи відповідні платежі. Станом на 10 лютого 2023 року у відповідача була відсутня заборгованість за тілом кредиту. Згідно з випискою з особового рахунку відповідача за період з 01 квітня 2021 року до 19 листопада 2024 року, 10 лютого 2023 року відбулося списання коштів (переказ зі своєї картки) у сумі 19962,80 грн та 21013,20 грн (а.с.24-26 т.1). Згідно із розрахунком заборгованості, наданим АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу станом на 19 листопада 2024 року, банком нарахована заборгованість за договором від 17 березня 2021 року у розмірі 51532,06 грн, з яких 40943,90 грн - заборгованість за кредитом, 10588,16 грн - за відсотками за користування кредитом (а.с. 20-23 т.1). 13 лютого 2023 року (понеділок) ОСОБА_1 повідомив АТ КБ «ПриватБанк» за номером гарячої лінії банку 3700 про несанкціоноване списання 10 лютого 2023 року коштів з рахунку, відкритого в банку на його ім`я, у сумі 19962,80 грн та 21013,20 грн, що визнано позивачем та підтверджується матеріалами службової перевірки (а.с. 130-166 т.1). Також ОСОБА_1 звернувся 13 лютого 2023 року по спецлінії "102" до чергової частини Святошинського УП ГУНП у м. Києві щодо незаконного зняття коштів з його банківської картки, що підтверджується копією рапорту ст. о/у ВКП Святошинського УП в м. Києві від 16.02.2023 (а.с. 94 т.1). 15 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 14.02.2023 було внесено відомості за №12023105080000340 за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_1 в розмірі 40985,00 грн, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (а.с. 242 т.1). Постановою дізнавача ВД Святошинського УП ГУНП у м.Києві, яка погоджена заступником начальника Святошинського УП ГУНП у м.Києві від 22 травня 2023 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023105080000340 від 15.02.2023 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 91-92 т.1). Також установлено, що 18.02.2025 АТ КБ «ПриватБанк» складено висновок за результатами службової перевірки за фактом несанкціонованих переказів з картки № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено врахувати, що дистанційні розпорядження клієнта щодо виконання його платіжних інструкцій банк, у відповідності до вимог п.п.1.1.3.1.6. Умов та Правил, виконав у повному об`ємі; утримувач карткового рахунку повідомив банк про несанкціонований характер транзакцій по його карті в порушення вимог п.п.1.1.10.10.3. Умов та Правил; у відповідності до вимог п.п.1.1.2.1.10, 1.1.10.10.1, 1.1.10.10.2, 1.1.10.10.3, 1.1.10.10.4, 1.1.10.10.5, 1.1.10.10.6 Умов та Правил, повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, покладено на утримувача платіжного засобу; порушень договірних відносин з клієнтом, з боку банку, не встановлено (а.с. 130-132 т.1). Згідно змісту вказаної вище службової перевірки від 18.02.2025, встановлено входи до "Приват24" з нетипових для клієнта (відповідача) пристроїв: "Xiaomi Phone Android 12", imei: 8C553C400CBB658C, координати входу: 48.5129835 34.6087057, використовувався тільки 06-07.02.2023 року; Xiaomi Phone Android 12, imei: D882626FF6A505D8, координати входу: 48.51752 34.6029242, використовувався тільки 10.02.2023 року. У матеріалах службової перевірки від 18.02.2025 зазначено також, що адреса проживання клієнта ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 співпадає з місцем входу до "Приват24" 10.02.2023. Входи до "Приват24" з шахрайського пристрою здійснені за координатами: 48.51752 34.6029242; 48.5129835 34.6087057 у місті Кам`янське Дніпропетровської області. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. За положеннями вказаної вище статті, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Держателем електронного платіжного засобу - є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункті 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним по 01.08.2022 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Згідно з пунктом 1 розділу 6 Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення №705 емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 29 серпня 2022 року у справі №532/1349/19, від 31 липня 2024 року у справі №953/5904/22. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідач в категоричній формі стверджує, що не здійснював перекази коштів зі своєї картки 10 лютого 2023 року у сумі 19962,80 грн та 21013,20 грн, а також ніколи і нікому свої дані і паролі не повідомляв. Вказане вище підтверджується також результатами службової перевірки АТ КБ "ПриватБанк" від 18.02.2025, відповідно до якої встановлено входи до "Приват24" з нетипових для клієнта (відповідача) шахрайського пристрою 10.02.2023 року у місті Кам`янське Дніпропетровської області. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що списання 10 лютого 2023 року грошових коштів (перекази) з карти № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 у сумі 19962,80 грн та 21013,20 грн було здійснено несанкціоновано в результаті шахрайських дій зловмисників, що визнано позивачем згідно висновку його службового перевірки; враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив про вказані платіжні операції, які ним не виконувалися, а також звернулась з відповідною заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів, у зв`язку з чим 15 лютого 2023 року було зареєстроване кримінальне провадження за №12023105080000340; приймаючи до уваги, що банком не представлено суду будь-яких належних та допустимих доказів факту сприяння (діями чи бездіяльністю) ОСОБА_1 втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 40943,90 грн, а також нарахованих на цю суму прострочених відсотків у розмірі 10588,16 грн. Посилання апелянта на те, що списання коштів відбулось через власну недбалість та бездіяльність, внаслідок розголошення клієнтом конфіденційної інформації іншим особам, є припущеннями позивача та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Обґрунтування апелянта, що відповідач не повідомив терміново протягом 15 хвилин на гарячу лінію банку про списання коштів не спростовує викладених вище висновків суду. Нормами ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено чіткого терміну (зокрема, 15 хвилин) на повідомлення банку про несанкціоноване списання коштів. Форми відповідної заяви (письмово, усно на гарячу лінію, через застосунок) також не передбачено. Як установлено судом, списання коштів відбулося 10 лютого 2023 року (у п`ятницю). ОСОБА_1 звернувся до банку та до правоохоронних органів у перший робочий день після списання - понеділок 13 лютого 2023 року. Вказані дії ОСОБА_1 свідчать про послідовну та добросовісну поведінку. Банк, у свою чергу, службову перевірку за фактом повідомлення відповідача 13 лютого 2023 року про несанкціоновані перекази з його картки № НОМЕР_1 провів лише 18 лютого 2025 (через два роки), вже після пред`явлення позову про стягнення заборгованості у даній цивільній справі (11.12.2024). Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк