Постанова 4808 № 343/2749/23

Справа № 343/2749/23 Провадження № 22-ц/4808/843/24 Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є., секретаря Струтинської Д.В., з участю представників сторін та ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення Долинського районного суду від 05 квітня 2024 року під головуванням судді Тураша В.А. у м. Долина, в с т а н о в и в: В листопаді 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 02.02.2022. ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, і наказом банку про їх затвердження. Заявою ОСОБА_1 підтвердив, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: згідно до п.2.1.12.3 договору. ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 17.10.2023 має заборгованість в розмірі 95 213,76 грн, яка складається з: 74 880 грн - заборгованість за кредитом; 20 333,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене та те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк», позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 02.02.2022 у розмірі 95 213,76 грн станом на 17.10.2023 та судові витрати у розмірі 2 684 грн. Рішенням Долинського районного суду від 05 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вказує на неврахування судом першої інстанції, що зняття коштів стало можливим у зв`язку розголошенням відповідачем персональних даних, які відомі лише йому. В період з 02.02.2022 по 07.02.2023 відповідач не користувався кредитними коштами, ніяких операцій стосовно незаконного списання теж не було. Однак 07.02.2023 були здійснені спірні операції по переказу коштів із його картки на іншу картку. Перед цими операціями відповідачу зателефонував невідомий чоловік і запропонував ліквідувати кредитну картку, з чим погодився ОСОБА_1 . Відповідач приховує, яким чином проходила процедура ліквідації картки. Такі обставини не встановлювалися судом першої інстанції, що свідчить про однобічність і неповноту судового розгляду. В той же час банк у відповіді на відзив детально вказав, яким чином стало можливим зняття коштів з картки відповідача. Апелянт зазначає, що відповідач розголосив персональні дані такі як номер картки, термін її дії, CVV-код, через що сторонні особи змогли здійснити переказ коштів. При цьому, зміни логіну та паролю входу до Приват24 не було, а дані як строк дії картки, CVV-код та номер картки відомі лише відповідачу. Суд першої інстанції переклав відповідальність за здійснені операції на банк, однак банк не може захистити рахунок клієнта, якщо останній розголошує свої персональні дані стороннім особам. За розголошення персональних даних відповідальність несе лише клієнт. Судом не надано належної оцінки тому, що здійсненню спірних операцій передував дзвінок невідомої особи, якій відповідач розголосив персональні дані та сприяв у знятті коштів з картки. Відповідальність за спірні операції, які здійсненні до моменту повідомлення відповідачем банку про ці операції, несе саме відповідач. Не може свідчити про вчинення злочину стосовно позичальника наявність кримінального провадження до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. Оскільки, позичальник зобов`язання належним чином не виконав, розголосив персональні дані третім особа, тому зобов`язаний повернути використані кредитні кошти та відсотки за користування ними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Представник АТ КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В., яка приймала участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала з мотивів наведеній у ній. ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Встановлено, що 02.02.2022 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (т.1 а.с.11-22). На підставі вказаної заяви відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 02.02.2022 термін дії 03/26); № НОМЕР_2 (дата відкриття 07.02.2023 термін дії 11/26) (т.1 а.с.10). На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав суду копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (т.1 а.с.11), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (т.1 а.с.28), розрахунок заборгованості. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.02.2022, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 17.10.2023 за ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 95 213,76 грн, в тому числі: 74 880 грн - заборгованість за тілом кредита; 20 333,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками (т.1 а.с.7). Банк просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. З виписки за договором № б/н від 02.02.2022 за період з 02.02.2023 до 20.10.2023 (а.с.8,53,100,116,139) вбачається, що з рахунку з кредитної картки № НОМЕР_2 07.02.2023 було здійснено перекази коштів на суму 74 880 грн, трьома платіжними операціями: 14 000 грн та 560 грн комісії, всього 14 560 грн; 29 000 грн та 1 160 грн комісії, всього 30 160 грн; 29 000 грн та 1160 грн комісії, всього 30 160 грн. З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що в цей же день 07.02.2023 по картці № НОМЕР_1 було збільшено кредитний ліміт до 75 000 грн (т.1 а.с.9). Встановлено, що 07.02.2023, близько 09.41 год., ОСОБА_1 на телефон отримав повідомлення, що з його кредитної картки невідомі особи перевели на невідомий рахунок трьома транзакціями грошові кошти в розмірі 14 560 грн, 30 160 грн та 30 160 грн, про що він одразу повідомив працівників банку та заявив вимогу про блокування всіх відкритих на його ім`я рахунків, і таким чином, невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не виконувались. ОСОБА_1 зазначав, що вказані платіжні операції ним не виконувалися, а саме він став жертвою шахраїв, які умисно викрали з його банківської картки кредитні кошти. Вказані кошти були зняті в сумі, що перевищувала встановлений кредитний ліміт, який невідомими особами був збільшений вже під час проведення операції зі зняття коштів. ОСОБА_1 07.02.2023 звернувся із заявою до ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про крадіжку невідомими особами коштів з банківської картки «Приватбанку» , якими він користується. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області 08.02.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження №12023091160000061 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Згідно відповіді СВ ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області №4032108/60/02-2024 від 04.04.2024 на даний час досудове розслідування в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023091160000061 08.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України триває (т.1 а.с.168). ОСОБА_1 10.02.2023 звертався із заявою до банку із повідомленням про надання інформації щодо платіжних операцій, що ним не виконувалися (т.1 а.с.54). Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 28.02.2023, АТ КБ «ПриватБанк» розглянуло звернення ОСОБА_1 стосовно підстав списання грошових коштів з платіжної картки. За результатами розгляду повідомлено, що 07.02.2023 за його рахунком був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки ОСОБА_1 , термін її дії та СVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена ЗDsесurе, який надсилався на фінансовий телефон ОСОБА_1 . Також вказано про те, що чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу. Тому банк не може повернути переказані кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Розуміючи становище заявника, банк вказав, що буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Для подальшого безпечного використання послуг банку радив змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24 (т.1 а.с.56) ОСОБА_1 16.03.2023 повторно звертався із заявою до банку із повідомленням про платіжні операції, що ним не виконувалися (т.1 а.с.55). У відповіді від 13.04.2023 АТ КБ «Приватбанк» вказав, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після зведення номеру карти, CVV, термін дії, карта активована в Аррlе Раy. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації. Для безпечного використання послуг банк запропонував змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24 (т.1 а.с.58). У відповіді від 01.06.2023 на звернення ОСОБА_1 від 04.05.2023 АТ КБ «Приватбанк» вказав, що згідно з умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. З урахуванням вимог чинного законодавства України та умов договору банк просив здійснити погашення заборгованості, яка існує у ОСОБА_1 перед банком (т.1 а.с. 60-61). У відповіді Національного банку України на звернення ОСОБА_1 від 28.04.2023, щодо взаємовідносин з АТ КБ «ПриватБанк» - зазначено, що НБУ не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами НБУ (ст. 63 Закону про Національний банк) і до повноважень НБУ не належить розгляд спорів між банком та клієнтом, розслідування дій службових осіб банку, здійснення контролю за дотриманням працівниками банку службових обов`язків та притягнення їх до відповідальності, а також розслідування злочинів щодо незаконних дій тих чи інших осіб. Якщо дії Банку призвели до завдання збитків то законодавство України, а саме: положеннями статті 55 Конституції України та статей 15, 16 ЦК України визначається порядок вирішення спорів, закріплює право осіб на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (а.с.62-68). Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за кредитною карткою, його особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу збільшувати кредитний ліміт та ініціювати платіжні операції 07.02.2023 щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 74 880 грн. Суд встановив, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача, не довів, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, ОСОБА_1 , як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду та вважає його законним та обґрунтованим. Доводи апелянта про те, що зняття коштів стало можливим у зв`язку розголошенням відповідачем персональних даних є необґрунтованими і недоведеними. Згідно висновку викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року (справа № 686/30030/21 провадження № 61-5111св23), «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Позивачем не доведено і не надано належних і допустимих доказів, що відповідач як володілець та користувач картки надав інформацію третім особам і своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема, збільшувати кредитний ліміт та знімати кредитні кошти. Доводи апелянта, що відповідач приховує обставини процедури ліквідації його картки є невірними. Оскільки ОСОБА_1 в той же день 07.02.2023 в 09.50 год. звертався до банку та повідомив про шахрайські дії з його кредитною карткою, а також звернувся із заявою до ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про крадіжку невідомими особами коштів з банківської картки «Приватбанку». Такі дії відповідача вказують на те, що ним вживалися необхідні заходи на усунення несприятливих для сторін наслідків і своєчасно повідомлено банк про викрадення коштів. Необґрунтованими є доводи про те, що здійсненню спірних операцій передував дзвінок невідомої особи, якій відповідач розголосив персональні дані та сприяв у знятті коштів з картки. Згідно постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) якщо суд встановить, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду від 05 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 червня 2024 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева