Постанова Волинський апеляційний суд № 169/1080/25

Справа № 169/1080/25 Провадження №33/802/333/26 Головуючий у 1 інстанції:Тітівалов Р. К. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., за участю захисника Зуба В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Зуба В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, пенсіонера, РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 06 листопада 2025 року о 16 годині 26 хвилин керував мотоблоком марки «FORTE» без номерного знаку по вулиці Центральній в селі Туропин Ковельського району Волинської області в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. У поданій апеляційній скарзі захисник вказує про незаконність та необґрунтованість постанови судді Турійського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року. Просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що наявні у справі докази не стверджують ні вину ОСОБА_1 , ні її доведеність у вчиненні адміністративного правопорушення. У справі відсутні докази зупинки транспортного засобу, матеріали про адміністративне правопорушення складені неправильно та з порушеннями, а така обставина виключає притягнення особи до відповідальності на основі таких доказів. За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 71), жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Зуб В.В. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку. За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 505276 від 06.11.2025; роздруківкою (чеком) приладу Драгер; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом працівника поліції від 06.11.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.11.2025; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та іншими письмовими доказами. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення належним чином доводиться відеозаписами з боді-камери працівників поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт руху та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його спілкування з працівниками поліції, в ході якого у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим, йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 спочатку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, проте згодом виявив бажання пройти такий огляд за допомогою приладу Драгер. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, результат огляду 0,35 проміле, який ОСОБА_1 не заперечував. Вказані вище обставини та зокрема проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано відеозаписом з бодікамер поліцейських. На відеозаписі із достатньою повнотою зафіксовано весьперебіг подій 06.11.2025 після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відображено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, що цілком спростовує апеляційні доводи про порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише покликання сторони захисту в апеляційній скарзі на можливі порушення без належного їх обґрунтування слід розцінювати як спроби ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне будь-яким чином. На відеозаписі вбачається, що працівники поліції належним чином роз`яснювали ОСОБА_1 причину зупинки його транспортного засобу, обставини які стали підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, порядок проведення згаданого огляду та наслідки встановлення, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сам вказував про незначне вживання алкоголю напередодні поїздки за кермом. Таким чином, відеозапис, якийзначиться як додаток до протоколу та з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 , із достатньою повнотою стверджується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Крім того, за змістом апеляційної скарги захисник ставить під сумнів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте такі доводи захисника не заслуговують на увагу. Поміж тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а тому були відсутні підстави вимагати у нього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки предметом доказування в межах цієї справи є саме фактичні дані щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Згідно п.1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Як регламентовано п. 2.9 (а)Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме мотоблоком належним чином доводиться наявними у матеріалах справи доказами та відеозаписом, які узгоджуються між собою та обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 . Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи, тому доводи апелянта про необхідність скасування оскарженої постанови є цілком формальними, без наведення обґрунтованих доводів на їх підтвердження. Законних підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову судді - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Зуба Василя Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 31 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В. В. Гапончук