Постанова Волинський апеляційний суд № 161/6221/25

Справа № 161/6221/25 Провадження №33/802/232/26 Головуючий у 1 інстанції:Антіпова Т. А. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 Карпука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Карпука Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.03.2025 року о 19.49 годині, водій в місті Луцьку по вулиці Воїнів Афганців, будинок 4А, керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Драгер Alcotest 7510. Результат позитивний 1,35 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.63-65). Не погоджуючись із постановою судді захисник Карпук А.С. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню. На думку сторони захисту працівники поліції діяли поза межами своїх повноважень, оскільки підстав для зупинки транспортного засобу не було. Просить скасувати постанову, провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.68-71). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до наступного висновку. Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі. Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 280780 від 24.03.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1); - чеком спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер Alcotest 7510, прилад ARLМ 0342, тест 1764 від 24.03.2025 року, результат огляду 1,35 проміле (а.с.3) - актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер Alcotest 7510, результат огляду 1,35 проміле (а.с.4); -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 (а.с.5); - рапортом інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Волинській області Зінича В.Г. від 24.03.2025 року (а.с.6); - відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора з авто працівників поліції, які містяться на DVD-R диску (а.с.7). Згідно довідки від 25.03.2025 року, складеної старшим інспектором з особливих доручень відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р., вбачається, що відповідно до бази даних ІКС «ІПНП» громадянин ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, останній отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 від 30.05.2008 року (категорія В) (а.с.2). Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає. Апеляційний суд зазначає, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. Щодо доводів апелянта про те, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу за кермом якого перебував ОСОБА_1 , то вони є безпідставними та необґрунтованими. Зматеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для зупинки транспортного засобу слугувало те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснював хаотичний рух по своїй смузі напрямку руху, окрім цього його голова була похилена до керма, що на думку поліцейських свідчило про погане самопочуття водія. Окрім цього з відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 причину зупинки, на що останній не заперечував, що керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння після відпочинку у кафе «Курінь», будучи втомленим, їхав додому. Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, чим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, з огляду на правовий аналіз норм ПДР, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. Також не заслуговують на увагу посилання захисника про наявність підстав для скасування постанови внаслідок розгляду справи у їх відсутності. У постанові суду першої інстанції вірно зазначено, що справа перебуває в провадженні суду вже понад 10 місяців, строки притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, за 2 місяці закінчаться, з огляду на неявку ОСОБА_1 в жодне судове засідання, його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а тому, за таких обставин, суд з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, вимог КпАП України щодо строків розгляду справ про адміністративне правопорушення, розгляд справи проводить у відсутності правопорушника, так як судом вжито всіх належних заходів для його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 створено належні умови для реалізації ним процесуальних прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а його захиснику належні процесуальні умови для захисту ОСОБА_1 . Однак захисники, спочатку ОСОБА_2 , а в подальшому - ОСОБА_3 , часто надавали перевагу своєї участі в інших справах, подавали клопотання про відкладення розгляду цієї справи, затягуючи таким чином її розгляд. Початок перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні саме у день постановлення рішення у справі в даному випадку не є безумовною підставною для його скасування, оскільки останній користувався послугами захисника та безпосередньо не висловлював бажання брати особисту участь у розгляду справи, крім того неодноразово міг скористатися правом взяти участь в розгляді справи в режимі відеоконференцзв`язку. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84). З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Апеляційний суд вважає, що усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, а також наведені ним в судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Карпука Андрія Сергійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.