Постанова 4824 № 761/6993/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2416/2026 справа №761/6993/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», підписаною адвокатом Комісаром Сергієм Петровичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., дата складення повного судового рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», про стягнення матеріальної шкоди, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої залиттям. Вимоги позову мотивує тим, що позивач є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 (літ. А) загальною площею 280,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на зазначене майно набуте на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №6185. 22, 23 та 27 липня 2024 року відбулися залиття зазначеного нежитлового приміщення, внаслідок чого майну позивача було завдано істотної шкоди. Факт залиття та його наслідки зафіксовані у встановленому законодавством порядку актом комісійного обстеження за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації, що обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, а також із залученням зацікавлених осіб від потерпілої та винної сторін. Вказаний акт затверджений уповноваженою посадовою особою організації, що надає послуги з утримання будинку. Позивач зазначає, що між КП "Керуюча компанія з обслуговування Шевченківського району м. Києва", як замовником, та ТОВ "Управляюча компанія "Імпульс-Газ", як виконавцем, укладено договір №361 від 01 липня 2024 року про надання послуг з комплексного обслуговування будинків, споруд, об`єктів благоустрою та прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону "Михайлівська" Шевченківського району м. Києва. Саме в межах виконання цього договору 29 липня 2024 року уповноваженими представниками ТОВ "Управляюча компанія "Імпульс-Газ" складено акт щодо встановлення причин залиття та обсягів пошкоджень у нежитловому приміщенні НОМЕР_1. Згідно з актом комісійного обстеження від 29 липня 2024 року встановлено, що причиною залиття стало розриття асфальтного покриття навпроти будинку АДРЕСА_1 під час виконання ремонтних робіт на зовнішній тепломережі працівниками КП "Київтеплоенерго". У результаті таких робіт відбулося потрапляння води та ґрунту до приміщень через огороджувальні конструкції, що спричинило масштабні пошкодження внутрішнього оздоблення приміщення. Актом зафіксовано залиття та деформацію стін, підлогових покриттів, підвісних стель, дверей і дверних коробок у коридорах, кімнатах, підсобних приміщеннях та вбиральнях. Порядок складання таких актів регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207. Відповідно до пункту 2.3.6 цих Правил у разі залиття обов`язково складається відповідний акт за формою, визначеною додатком 4, у якому зазначаються обставини події, наслідки, обсяги пошкоджень, причини залиття та висновок щодо особи, з вини якої завдано шкоду. Складений акт відповідає зазначеним вимогам за формою і змістом, оформлений комісійно та містить вичерпний опис завданих збитків і причин їх виникнення, у зв`язку з чим є належним і допустимим доказом у справі. З метою визначення розміру матеріальної шкоди між позивачем та ТОВ "Судово-експертна компанія "Алінгез" укладено договір №2407-591 від 29 липня 2024 року на проведення будівельно-технічного експертного дослідження. За результатами проведення дослідження 04 вересня 2024 року складено висновок експерта №2407-591, згідно з яким розмір матеріальної шкоди, завданої оздобленню групи нежитлових приміщень НОМЕР_1 унаслідок залиття 22-23 та 27 липня 2024 року, становить 907 952,00 грн. Експертом також встановлено причинно-наслідковий зв`язок між проведенням ремонтних робіт КП "Київтеплоенерго" у тепловій камері, розташованій через проїжджу частину дороги від фасаду будинку, та потраплянням рідини й ґрунту до приміщень позивача. Вартість проведення експертного дослідження становить 50 000,00 грн. 12 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про добровільне відшкодування шкоди, завданої нерухомому майну внаслідок залиття, однак станом на день подання позову відповіді на цю вимогу отримано не було. Відмова відповідача від добровільного відшкодування шкоди зумовила необхідність звернення до суду з метою захисту порушених прав власника. Мотивуючи наведеним, просить стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям в розмірі 907 952,00 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження в розмірі 50 000,00 грн, а також витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 9 579,52 грн, а всього 967 531,52 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 726 361,60 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000,00 грн витрат за проведення експертизи та 7 263,62 грн судового збору, а всього у розмірі ? 783 625,22 гривень. В задоволенні іншої частини вимоги про стягнення матеріальної шкоди відмовлено. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не спростовано наявність вини у заподіянні шкоди. Разом з тим, суд погодився із доводами відповідача щодо неправомірного включення до розміру відшкодування ПДВ, оскільки збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку. Суд зазначив, що у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що доказів проведення поточного ремонту після залиття приміщення позивачем не надано, відтак стягненню з відповідача підлягає 726 361,60 грн (907 952 грн - 20% ПДВ).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. На переконання скаржника, позивачем не доведено ані факту неправомірної поведінки відповідача, ані наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою, ані вини. Відповідно до статей 22, 1166 ЦК України для покладення цивільно-правової відповідальності необхідна сукупність таких елементів, як протиправна поведінка, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок та вина, відсутність хоча б одного з яких виключає відповідальність. Вказує, що позивач не звертався до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з вимогами про фіксацію факту залиття, не ініціював складання актів за участю представників підприємства, у зв`язку з чим відсутні належні докази, що підтверджують причетність відповідача до заподіяння шкоди. Вказує, що акт обстеження від 29 липня 2024 року, складений комісією ТОВ "Управляюча компанія "Імпульс-Газ", оформлено з порушенням вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, оскільки його складено без виклику та участі представників КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», що позбавило підприємство можливості надати пояснення та заперечення. Крім того, форма та назва акту про залиття, передбачена Додатком №4 до Правил, застосовується виключно у випадках аварій на системах центрального опалення або водопостачання, тоді як у матеріалах справи йдеться про потрапляння дощових опадів, що саме по собі виключає можливість складання такого акту. Отже, фіксація залиття здійснена з порушенням встановленої процедури. Зазначає, що висновок експерта №2407-591 від 04 вересня 2024 року не може бути визнаний належним доказом, оскільки ґрунтується, зокрема, на вказаному Акті обстеження, який є недопустимим. При цьому, позивач зазначав, що у пошкоджених приміщеннях відсутні теплові мережі, теплові вводи та теплотехнічне обладнання, тоді як експерт дійшов протилежного висновку, пов`язавши причини залиття з тепловою камерою, розташованою через проїжджу частину від будинку. Фактично роботи працівниками КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у зазначені дати за відповідною адресою не проводилися, що виключає наявність причинного зв`язку між діяльністю підприємства та залиттям приміщення. Також скаржник посилається на те, що нормативними актами заборонено використання підвальних приміщень як офісів або складів у разі наявності небезпеки затоплення, а також покладено обов`язок щодо гідроізоляції та герметизації інженерних вводів на балансоутримувача будинку або житлово-експлуатаційну організацію. Сам позивач визнав використання підвального приміщення як офісного, а фотоматеріали, долучені до експертного висновку, підтверджують зберігання в ньому сторонніх предметів. Скаржник вказує, що не відповідає за погодні умови та не несе обов`язку щодо герметизації підвальних приміщень будівлі, а тому не може нести відповідальність за наслідки потрапляння дощових опадів. Мотивуючи наведеним, просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 13 жовтня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказує, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судом при ухваленні оскаржуваного рішення, а також не наведено аргументів, у чому саме полягає його незаконність або необґрунтованість. Фактично апеляційна скарга повторює доводи відзиву відповідача на позов, яким суд першої інстанції вже надав повну, всебічну та мотивовану оцінку за результатами дослідження поданих сторонами доказів і пояснень. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною 2 статті 16 ЦК України. Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, право якого порушене, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди, а за приписами частини 1 статті 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктним правовідношенням, у межах якого потерпілий має право вимагати компенсації, а заподіювач шкоди зобов`язаний її відшкодувати. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність його вини у завданні шкоди, тоді як факт завдання збитків та їх розмір сторонами фактично не заперечувалися і підтверджені експертним висновком. Позивач на виконання свого обов`язку доказування надав суду належні докази, з яких убачається, що він є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , а також те, що зазначене приміщення було пошкоджене внаслідок залиття. Акт обстеження від 29 липня 2024 року, складений комісією ТОВ "Управляюча компанія Імпульс Газ", підтверджує факт залиття та характер пошкоджень, а також встановлює причину залиття, яка полягає у проведенні працівниками КП «Київтеплоенерго» робіт на зовнішній тепломережі із розриттям асфальтного покриття навпроти будинку. Висновок експерта є належним і допустимим доказом як розміру завданої шкоди, так і причин її виникнення. Уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення зазначеного експертного висновку, оскільки він не був спростований відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо порядку оформлення акта залиття та використання нежитлового приміщення, не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не впливають на правильність його висновків. Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року залишити без змін.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" ? Пшеничний Є.Ю. підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Представниця ОСОБА_1 - адвокат Бут Н.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - Пшеничного Є.Ю., представниці позивача - адвоката Бут Н.А., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. З матеріалів справи установлено, що позивач є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується даними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 вересня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8-11). Згідно даних акту від 29 липня 2024 року обстеження нежитлового приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі представників ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», затвердженого директором ТОВ «Управляюча компанія Імпульс Газ», проведено обстеження та виявлено пошкодження в коридорі S, кімнаті S, підсобній S із зазначенням площі та переліку пошкоджень. За висновком комісії причиною залиття стало розриття асфальтного покриття навпроти житлового будинку АДРЕСА_3 при проведенні робіт працівниками КП «Київтеплоенерго» на зовнішній тепломережі (а.с. 12-14). Відповідно до висновку експерта ТОВ «Алінгез» №2407-591 від 04 вересня 2024 року за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження розмір завданої матеріальної шкоди оздобленню об`єкта нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень НОМЕР_1 адресою: АДРЕСА_1 внаслідок залиття, що відбулось 22-23 липня 2024 року та 27 липня 2024 року станом на дату проведення дослідження складає 907 952,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 151 325,00 грн. Причиною залиття нежитлових приміщень НОМЕР_1 адресою: АДРЕСА_1 , що відбулось 22-23 липня 2024 року та 27 липня 2024 року, є потрапляння рідини (опадів у вигляд дощу) в теплову камеру , що розташована через проїжджу частину дороги від фасаду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій станом на дату проведення обстеження проводились ремонтні роботи КП «Київтеплоенерго», що спричинило вимивання грунту в місцях прокладення труб з подальшим потраплянням її до приміщень через огороджувальні покриття (підлогу приміщення НОМЕР_1) та допоміжних приміщень для обслуговування тепломереж (а.с. 16-46). Згідно даних платіжної інструкції №132 від 01 серпня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "СЕК АЛІНГЕЗ" сплачено 50 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "оплата за проведення будівельно-технічного експертного дослідження зг договору №2407-5941 від 29 липня 2024 року" (а.с. 59).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України). Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання). Цивільне законодавства в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку та вини, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, факт залиття нежитлового приміщення позивача, характер та обсяг пошкоджень, а також їх локалізація зафіксовані актом комісійного обстеження від 29 липня 2024 року, який складено уповноваженою організацією, що здійснює обслуговування будинку. Зазначений акт містить опис пошкоджень, обставини їх виникнення та висновок щодо причини залиття. Посилання скаржника на недопустимість вказаного акту з підстав його складення без участі представників КП «Київтеплоенерго» не можуть бути підставою для відхилення цього доказу, оскільки сам по собі факт неучасті представника відповідача при його складенні не свідчить про недостовірність викладених у ньому обставин. Відповідач не був позбавлений можливості надати власні докази на спростування викладених у акті висновків, проте належних і допустимих доказів, які б спростовували установлені обставини, суду не надав. Крім того, доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку складання акту обстеження та невідповідності його форми вимогам Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій не спростовують факту завдання шкоди та не впливають на можливість використання такого акту як доказу у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед установленої сили, а оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного й об`єктивного дослідження. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що причиною залиття були виключно атмосферні опади, колегія суддів зазначає, що такі твердження спростовуються висновком судового експерта №2407-591 від 04 вересня 2024 року, який є належним і допустимим доказом у справі. Зазначеним висновком установлено причинно-наслідковий зв`язок між проведенням відповідачем ремонтних робіт на зовнішній тепломережі та потраплянням води й ґрунту до приміщення позивача. При цьому сам факт випадання атмосферних опадів не виключає відповідальності відповідача, якщо їх негативні наслідки були зумовлені неналежною організацією або виконанням ремонтних робіт, що створили умови для потрапляння води до приміщення позивача. Відповідач не надав доказів того, що виконання робіт здійснювалося з дотриманням усіх вимог та не могло спричинити відповідних наслідків. Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем висновку експерта відповідачем не надано, клопотання про призначення у справі експертизи не заявлялось ані в суді першої інстанції, ані на стадії апеляційного перегляду. Посилання скаржника на відсутність проведення робіт у зазначений період також не знайшли свого підтвердження належними доказами. Натомість матеріали справи, зокрема акт обстеження та висновок експерта, свідчать про протилежне, а тому такі доводи є не підтвердженими. Твердження скаржника про недопустимість висновку експерта з підстав його ґрунтування на акті обстеження є безпідставними, оскільки експертне дослідження проведено на підставі сукупності матеріалів, у тому числі огляду об`єкта, фотоматеріалів та технічної документації. Відповідач не скористався правом заявити клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, не надав альтернативного експертного висновку, який би спростовував висновки поданого позивачем дослідження. Твердження скаржника про порушення позивачем правил використання підвального приміщення та обов`язок балансоутримувача забезпечувати гідроізоляцію не звільняють відповідача від відповідальності за завдану шкоду, оскільки такі обставини самі по собі не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням шкоди та не доводять відсутність вини відповідача. Доказів того, що саме неналежний технічний стан приміщення позивача став безпосередньою причиною залиття, відповідачем не надано. У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке: Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Підсумовуючи, апеляційний суд робить висновок про те, що відповідач, заперечуючи проти вимог позову, не надав жодних доказів на його спростування, натомість доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на припущеннях. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між ними та вини, яка презюмується та не була спростована відповідачем. Доводів щодо не згоди із визначеним розміром шкоди апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», підписану адвокатом Комісаром Сергієм Петровичем, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова