Постанова 4822 № 727/13555/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026 року місто Чернівці справа №727/13555/25 провадження №22-ц/822/546/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Височанської Н.К., суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. за участю секретаря судових засідань Факас А.В. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 січня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П.С., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилалося на те, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1122-2725. Для підписання кредитного договору №1122-2725 від 05 грудня 2022 року, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3628. Відповідно до умов цього кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 17800 гривень, строк кредитування - 300 днів; базовий період 18 днів; пільгова % ставка 2,50 % в день, знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка 3 % в день. Базовий період це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач порушив умови договору та не повернув у повному обсязі позивачу кредит, а також не виконав інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за цим договором навіть після спливу строку, встановленого у кредитному договорі, внаслідок чого станом на 10.09.2025 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 176398 грн., яка складається з наступного: 17800 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 158598 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Повідомив, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 87398 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 89000 гривень. Просили стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом 17800 гривень; - прострочену заборгованість за нарахованими процентами 71200 гривень, що разом становить 89000 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 січня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1122-2725 від 05 грудня 2022 року у розмірі 89000 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 17800 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 71200 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» понесені судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Не погоджуючись із вказаним рішення суду відповідачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Тисячник Р.Р. сформувала в системі «Електронний Суд» 13 лютого 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду. В апеляційній скарзі вказує, що позивачем надані «роздруківки» електронних документів (зокрема, паперова копія договору з друкованим текстом про підпис) є лише візуалізацією тексту, створеною самим позивачем, і не містять кваліфікованого електронного підпису (КЕП) відповідача або належних доказів використання одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію". Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання Кредитного договору. Надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні суд, ні відповідач не може перевірити її достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслідком відхилення цього електронного доказу. Ненадання позивачем оригіналу кредитного договору та інших доказів, у тому числі первинних бухгалтерських документів та виписок з рахунків первісного кредитора про рух коштів, які він зобов`язаний був надати ще з позовною заявою, унеможливлює задоволення позову як недоведеного, оскільки позивачем не виконано тягар доказування його вимог Суд першої інстанції послався на довідку про перерахування коштів та квитанцію платіжної системи LiqPay (платіж № 2154402710) як на доказ надання кредиту. Однак, квитанція платіжної системи LiqPay або внутрішня довідка самого позивача не є первинними розрахунковими документами в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції НБУ про безготівкові розрахунки. Належним та допустимим доказом зарахування коштів на рахунок фізичної особи є виписка з банківського рахунку або платіжна інструкція банку з відміткою про виконання. Позивач надав лише інформацію від посередника (платіжної системи), але не надав первинних банківських документів, які б підтверджували списання коштів з рахунку кредитодавця та їх зарахування саме на рахунок відповідача навіть якби, відповідач і підписав такий договір, то сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, періоду часу протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачу, рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості складений позивачем не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Довідка перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі. Будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Позивач посилається на те, що відповідач ознайомилася з правилами надання коштів у позику/кредит, які розміщені на веб-сайті кредитора. Однак, як уже зазначалося вище, просте посилання на загальнодоступність інформації не є достатнім доказом того, що саме відповідач була належним чином ознайомлена з цими правилами та умовами до моменту укладення договорів. Особливо це стосується договорів приєднання, де відсутність належного доведення умов до відома споживача може свідчити про їх недійсність або нікчемність. Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме ці умови та правила надання фінансових послуг відповідач та ознайомився і погодився з ними. Стягнення відсотків, які в чотири рази перевищують суму позики, за короткостроковим кредитом, свідчить про порушення балансу інтересів сторін. Навіть враховуючи так звану "програму лояльності", на яку посилався позивач (зменшення вимог зі 112 тис. грн до 100 тис. грн), сума залишається надмірно обтяжливою та несправедливою для відповідача, яка має на утриманні дитину інваліда. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс», інтереси якого представляє Мельник В.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилалась на те, що кредитний договір був укладений в електронній формі з належною ідентифікацією позичальника та підписаний одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми договору. Зазначає, що факт надання кредитних коштів підтверджується платіжними документами. Отже, з огляду на свободу договору, сторони на власний розсуд погодили усі істотні умови, включаючи розмір процентів та строк кредитування, нарахування яких здійснювалося відповідно до законодавства, чинного на момент укладення правочину. З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Звертає увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме після 01 жовтня 2023 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності вимог товариства та наданого розрахунку заборгованості. Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1122-2725. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А3628. Відповідно до п.п.2.1, 2.2 кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених Договором. Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору). Загальний розмір кредиту: 17800 гривень (п. 4.1. договору). Строк кредитування - 300 днів; базовий період 18 днів; пільгова % ставка 2,50 % в день, знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка 3 % в день. На підставі пункту 11.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору. Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Пунктом 4.1 договору встановлено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 17800 грн, дата надання/видачі кредиту 05.12.2022 року. За змістом пункту 4.4. договору базовий період складає 18 календарних днів. Пунктами 4.3, 4.6 визначено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом "фіксована". Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% (три цілих нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою). На підставі пункту 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту. Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1122-2725 від 05 грудня 2022 року за допомогою системи LiqPay здійснено платіж № 2154402710 від 05 грудня 2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , тип операції: видача кредиту, на суму 17800 гривень. У зв`язку з порушенням позичальником кредитних зобов`язань утворилася кредитна заборгованість, станом на 10 вересня 2025 року у розмірі 176 398 грн., яка складається з наступного: 158598 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 17800 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 87398 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 89000 гривень. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №1122-2725 від 05 грудня 2022 року не виконав, у зв`язку з чим у відповідача станом на 10 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 176398 грн., яка складається з наступного: 17800 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 158598 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 87398 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 89000 гривень, тому суд вважав за необхідне стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом 17800 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами 71200 грн., що разом становить 89000 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Щодо укладення кредитного договору Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII). електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 вчинено договір про відкриття кредитної лінії №1122-2725 від 05 грудня 2022 року в електронній формі. У п. 3.1 договору вказано, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». За змістом пункту 3.8 договору у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами цього договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепту) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником, що вважається підписанням цього договору відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на вебсайті кредитодавця. Згідно із розділом 12 договору міститься електронний підпис позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А3628. Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін. Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних". Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку). За змістом розділу 12 договору вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, електронної адреси. У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачкою ОСОБА_1 , а іншою особою, а також остання не посилається на обставини вчинення договору від її імені іншою особою. Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними. Ураховуючи, що договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 05 грудня 2022 року №1122-2725 не був би укладений без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету. Отож доводи апеляційної скарги щодо не укладення кредитного договору є безпідставними. Щодо виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» обов`язку із перерахунку кредитних коштів ОСОБА_1 . На підставі пункту 11.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору. Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкриває кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. На підставі пункту 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні кредиту. За змістом пункту 12 договору зазначено реквізити позичальника ОСОБА_1 : паспорт, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А3628. Згідно квитанції АТ КБ «Приват банк» №2154402710 здійснено платіжну операцію по перерахунку коштів в сумі 17800 грн, призначення платіжної операції: видача кредитивних коштів за договором №1122-2725 від 05 грудня 2022 року за допомогою системи LiqPay на платіжну картку № НОМЕР_1 . Також, згідно довідки повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay 05 грудня 2022 року за кредитним договором №1122-2725 на номер картки № НОМЕР_1 у сумі 17800 грн. У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Доводи ОСОБА_1 з приводу недоведеності виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язання з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на її картковий рахунок є помилковими. Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21). Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №

705. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №

254. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення). Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ). Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ). У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16. Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання чи не отримання 05 грудня 2022 року кредиту в сумі 17800 грн. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про доведеність обставини перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору від 05 грудня 2022 року, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22). У цій частині помилковими є аргументи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи про видачу кредиту, з огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), відповідно до якої Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. Щодо розміру заборгованості Пунктом 4.1 договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 05 грудня 2022 року встановлено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 17800 грн, дата надання/видачі кредиту 05 грудня 2022 року. За змістом пункту 4.4. договору базовий період складає 18 календарних днів. Згідно з пунктом 4.8 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 01.10.2023 року. Пунктами 4.3, 4.6 визначено , що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою). Згідно пункту 10.1 договору знижена процентна ставка становить 2,50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. За таких обставин, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 05 грудня 2022 року №1122-2725. За розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором від 05 грудня 2022 року №1122-2725, ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 17800 грн, сплати процентів в сумі 158598 грн. За змістом наведеного розрахунку з 05 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою 2,50%, з 23 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року застосовано стандартну процентну ставку 3,00 %. Як встановлено судом, позивачем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 87398 грн. Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу. У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1 статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17. З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму прощеного боргу. ОСОБА_1 правильність здійснення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку невиконаного зобов`язання з повернення кредиту в сумі 17800 грн, сплати процентів в сумі 71200 грн, що загалом складає 89000 грн., не спростована. Відтак, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, і надавши їм належну оцінку й дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до власного тлумачення відповідачкою діючого законодавства. Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на суть ухваленого у справі судового рішення, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: М.І. Кулянда О.О. Одинак