Постанова 4822 № 727/7997/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 4 лютого 2026 року м. Чернівці справа № 727/7997/25 провадження №22-ц/822/142/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар Черновська А.К. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано наступним. 04.02.2023 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 531446754 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач підписала кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою ідентифікатора MNV4RJ64. Відразу після вчинених дій відповідача, 04.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16500 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу є доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до даного Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії даного Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 228 від 09.05.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 27.05.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 14.03.2025 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 140325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 140325-У від 14.03.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84069,07 грн. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 531446754 від 04.02.2023 року перейшло до позивача, що свідчить факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 84069,07 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Представник позивача стверджує, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за Договором № 531446754 від 04.02.2023 року, що підлягає стягненню станом на день подання позову в сумі 84069,07 грн., з яких: заборгованість по кредиту 16491 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом 67578,07 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 531446754 від 04.02.2023 року в у сумі 84069,07 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 531446754 від 04.02.2023 року в розмірі 42297 грн. 52 коп., судовий збір в розмірі 1218 грн. 71 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3521,70 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, а саме не дослідив належним чином положення кредитного договору №531446754 від 04.02.2023 в частині нарахування відсотків за користування кредитом, а також неправильно застосував норми матеріального права щодо переходу права вимоги до позивача. Зазначає, що відповідач не могла оформити кредитний договір на своє ім`я шляхом введення одноразового ідентифікатора використовуючи абонентський номер НОМЕР_2 , який 04.02.2023 в період часу з 00:50 год до 1:00 год знаходився в м. Чернівці, адже в цей час ОСОБА_1 перебувала за межами території України. З даного приводу, до Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області було вдано заяву про вчинення кримінального правопорушення, в результаті розгляду якої, відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 361 КК України, а саме несанкціоноване втручання невстановленої особи в роботу електронно-обчислювальної техніки, внаслідок чого від імені ОСОБА_1 були укладені кредитні договори. Таким чином, враховуючи, що кредитний договір № 531446754 від 04.02.2023 не міг бути підписаним ОСОБА_1 , в неї не було волевиявлення на його укладення, а тому такий договір є нікчемним та не може створювати жодних юридичних наслідків для ОСОБА_1 . В даній справі, як встановлено ТОВ Таліон Плюс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №531446754 від 04.02.2023 на підставі Реєстру права вимоги №228 від 09.05.2023. Проте, матеріали справи не містять доказів індивідуалізації майбутньої вимоги з моменту її виникнення, а тому передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді не укладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не індивідуалізовано належним чином предмет правочину. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо переходу права вимоги за кредитним договором.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Встановлено, що 04.02.2023 року між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було укладено кредитний договір № 531446754, за яким відповідач отримав кредит. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою ідентифікатора MNV4RJ64. Відразу після вчинених дій відповідача, 04.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16500 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2023 року та випискою за договором № б/н за період 04.02.2023-09.02.2023. Згідно витребуваної судом інформації відповідачу ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 04.02.2023-09.02.2023 рр. фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 . ПрАТ «ВФ Україна» повідомив, що абонентський номер НОМЕР_2 04.02.2023 року обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ "ВФ Україна", тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, не має можливості. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до даного Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії даного Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 228 від 09.05.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 27.05.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 14.03.2025 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 140325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 140325-У від 14.03.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84069,07 грн. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаним Договором № 531446754. Так, згідно розрахунку заборгованість відповідача по вищевказаному Договору № 531446754, становить 84069,07 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 16491 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом в сумі 67578,07 грн. ОСОБА_1 з 23.06.2019 року виїхала за межі території України, що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби на адвокатський запит № 1 від 03.07.2025 року. Згідно витягу з ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 12025263020000859 за заявою представника відповідача Пилип`юка О.М. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї ст. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним». Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Тобто, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21. У справі, яка переглядається, встановлено, що 04.02.2023 року між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було укладено кредитний договір № 53144675405 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти у сумі 16500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Згідно договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою ідентифікатора MNV4RJ64. Із копії договору вбачається, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_4 , номер паспорту НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 ). 04.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16500 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно витребуваної судом інформації відповідачу ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 04.02.2023-09.02.2023 рр. фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 . ПрАТ «ВФ Україна» повідомив, що абонентський номер НОМЕР_2 04.02.2023 року обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ "ВФ Україна", тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, не має можливості. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Надаючи правову оцінку викладеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. Щодо набуття права вимоги позивачем. Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. В п.2.1.1.5. договору №531446754 зазначено, що кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до даного Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії даного Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 228 від 09.05.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 27.05.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги щодо заборгованості відповідача. 14.03.2025 року ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 140325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 140325-У від 14.03.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84069,07 грн. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 531446754 від 04.02.2023 року перейшло до позивача, що свідчить факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 84069,07 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал». Колегія суддів стверджує, що копії договорів факторингу, реєстрів права вимоги та відомостей про оплату за вказаними договорами є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. В постанові від 18.10.2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012). За наведеного та наявності рамкової угоди про співпрацю за укладеними договорами факторингу, враховуючи підписані реєстри божників, здійснення оплати договорів факторингу починаючи від першого кредитора й поетапного переходу права вимоги до позивача у справі, апеляційний суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги, а відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, у порушення умов вказаного договору, не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків. Щодо розміру заборгованості. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц. Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до Реєстру прав вимоги № 228 від 09.05.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 531446754 від 04.02.2023 року на загальну суму 42297,52 грн, з яких 16491 грн - тіло кредиту (основний бог); 25806,52 грн заборгованість за відсотками. Згідно зі статями 512, 514 ЦК України первісний кредитор має право відступити свої права вимоги новому кредитору лише в тому обсязі, які існували у первісного кредитора. При цьому, право вимоги має бути дійсним та існуючим станом на момент такого відступлення. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В п. 2.3. Договору передбачена дата повернення кредиту 06.03.2023, тобто 30 днів від дати надання кредиту. Пунктом 7.1. Договору також передбачений аналогічний Відповідно до наданої Позивачем заявки на отримання грошових коштів в кредит від 04.02.2023, строк кредиту встановлено 30 днів. Згідно паспорту кредиту продукту "СМАРТ" до Договору № 531446754 від 04.02.2023, загальні витрати за кредитом становлять 180 грн, та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) становить 1180 грн. Отже, згідно наданого позивачем Договору, строк користування кредитом становить 30 днів. Однак, згідно позовної заяви, проценти за користування кредитом були нараховані поза межами строку кредитування, та у збільшеному розмірі, що не відповідає умовам Договору, та аж ніяк не може становити 84069,07 грн. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Таліон Плюс" неправомірно здійснив нарахування процентів за користування кредитом понад обсяг права вимоги, які існували у первісного кредитора на час укладення договору факторингу, згідно реєстру права вимоги № 228 від 09.05.2023 року. Оскільки право нараховування процентів за користування кредитом ТОВ "Таліон Плюс" за умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, не набуло. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що кредитний договір укладений 04.02.2023 року між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" № 531446754, від її імені іншою особою, проте вимог про визнання недійсним кредитного договору не заявляла. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається презумпція правомірності кредитного договору від 04.02.2023 року № 531446754 відповідачкою у встановленому законом порядку не спростована. Висновки суду апеляційної інстанції також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24), від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22), у яких суди дійшли висновку, що за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку, яка позивачці не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставин, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову ТзОВ «Юніт Капітал». Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення. . Судді І.Б. Перепелюк Н.К. Височанська І.М. Литвинюк