Постанова 4807 № 314/2445/25

Дата документу 29.04.2026 Справа № 314/2445/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/2445/25 Головуючий у 1- інстанції Швець О.В. Провадження № 22-ц/807/982/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Гончар М.С., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Товстопятко З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на рішення Вільнянського районного Запорізької області від 23 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» в особі представника Швайковського А.А. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу в розмірі 452 432, 99 грн., в обґрунтування якого зазначив наступне. 21.02.2023 після огляду газового лічильника, якій знаходився за місцем мешкання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , представниками позивача був складений акт № ZP 002520, в якому було встановлено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу). 21.02.2023 лічильник демонтовано для проведення його експертизи, про що складено протокол № 002520 направлення охоронної пломби, вимірювальної техніки на експертизу, які підписано представниками Оператора ГРМ та відповідачем. 06.03.2023 проведено експертизу ЗВТ про що складено Акт № 0174 експертизи лічильника газу, за результатами якої, виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ прихованими заходами в наслідок яких здійснюється не обліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які не можливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ: внесено самовільні зміни в конструкцію лічильника з метою знищення його показів- на клапані вимірювача змонтовано (вклеєно) сторонній предмет (елемент), що не передбачений конструкцією завода-виробника. Під дією впливу постійного магнітного поля на цей предмет (елемент), клапан вимірювача зміщується, рух клапанів вимірювача припиняється, внаслідок чого об`єм газу, що проходить крізь лічильник не обліковується. Внаслідок виявлених порушень здійснюється викривлення даних обліку природного газу. Витрата природного газу комерційним ВОГ обліковується з порушенням законодавства. ЗВТ експлуатується з порушенням законодавства. Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. За фактом втручання відповідача в роботу ЗВТ, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення, було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 002520 від 21.02.2023 частково, а саме в частині несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, здійсненого шляхом прихованих заходів, що відображено у протоколі № 580 від 31.03.2023. У подальшому складено розрахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, відповідно до якого його вартості складає суму 120 955,00 грн., який направлено відповідачу, та до теперішнього часу відповідачем не сплачено. Просили суд стягнути з ОСОБА_1 вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на користь АТ «Запоріжгаз» у сумі 452 732,99 грн., та суму сплачених судових витрат. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 січня 2026 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» подало апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції допустився процесуальної помилки під час оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи, в тому числі висновку судового експерта. 28 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з огляду на наступне. За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» не доведено суду той факт, що було безпосереднє несанкціоноване втручання у роботу ЗВТ зі сторони споживача і воно призвело до того, що споживання природного газу вузлом обліку позивача не обліковувалася або обліковувалася частково або до інших дій, що призвели до викривлення даних обліку природного газу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.32-33). 07.06.2013 за вказаною адресою встановлено лічильник газу, про що складено відповідний акт № 592. (а.с.7) 21.02.2023 представниками АТ «Запоріжгаз» було оглянуто газовий лічильник, який знаходиться за вищевказаною адресою. За результатами вказаної перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № ZP 002520 від 21.02.2023.(а.с.9-10). Акт підписано працівниками позивача та матір`ю відповідача без зауважень. В акті встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: розділ XI глава 2 п. 1 п. п. 3 несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); розділ ХІ глава 2 п. 3 п.п. 1 пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно. 21.02.2023 лічильник газу було демонтовано для проведення його експертизи, про що складено протокол № 002520 демонтажу та направлення засобу вимірювальної техніки для проведення експертизи, який підписано представниками АТ «Запоріжгаз» та відповідачем. (а.с.12). 06.03.2023 проведено експертизу 3ВТ, про що складено Акт експертизи лічильника газу № 0174, за результатами якої, виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ прихованими заходами в наслідок яких здійснюється не обліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які не можливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ: внесено самовільні зміни в конструкцію лічильника з метою зниження його показів - на клапані вимірювача змонтовано (вклеєно) сторонній предмет (елемент), що не передбачено конструкцією завода - виробника. Під дією впливу постійного магнітного поля на цей предмет (елемент), клапан вимірювача зміщується, рух клапанів вимірювача припиняється, внаслідок чого об`єм газу, що проходить крізь лічильник не обліковується. Внаслідок виявлених порушень здійснюється викривлення даних обліку природнього газу. Витрата природнього газу комерційним ВОГ обліковується з порушенням законодавства. ЗВТ експлуатується з порушенням законодавства. Під час проведення експертизи застосовувалась фото та відео фіксація. Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник упаковано в пакет, опломбовано пломбою №R3669227.(а.с.13-14). Відповідно до змісту Акту № 0174 експертизи лічильника газу від 06.03.2023 у розділі «Результати огляду», експертами було встановлено наступне: «Відповідність місць фактичного розташувань пломб, місцям зазначеним у протоколі відповідає. Цілісність та місце знаходження пломб, а також ознак порушень, зазначених у протоколі не порушено. Цілісність заводського тавра на ЗВТ не порушено. Цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ цілий. Цілісність конструктивних елементів вихідного патрубку ЗВТ не порушена. Наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ наявні (не конструктивний елемент на клапані вимірювача). Відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації відповідає. Відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ перевірка не передбачена. Відповідність втручання у роботу ЗВТ наявними актами перевірок та/або відомостями про повірку та ремонт ЗВТ відповідає. По результатам позачергової повірки похибка лічильника, за об`ємом витрати становить: Q min:-8,81%; 0,2Q max -2,88 %; Q max 1,00 %». 31.03.2023 комісією з розгляду актів про порушення, було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 002520 від 21.03.2023 частково, а саме в частині несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, здійсненого шляхом прихованих заходів. (а.с.18-19). Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/24324-ТР за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 31.10.2025, експертом встановлено: «Встановити (вклеїти) виявлений сторонній предмет на клапан мембранного механізму лічильника газу «Самгаз» RS/2001-21 G-4, заводський номер 4592264, 2013 року випуску без порушення цілісності його корпусу або без порушення охоронної пломби в місці його приєднання до діючого газопроводу (без демонтажу лічильника), не можливо. Пошкодження двох пломб-заглушок та металевої простої пломби на відліковому пристрої не пов`язане з доступом до деталей вимірювального механізму. Встановити (вклеїти) виявлений сторонній предмет можливо лише за умови вільного доступу до порожнини вхідного патрубку лічильника газу. Дві пломби-заглушки та металева пломба на наданому на дослідження лічильнику газу «Самгаз» RS/2001-21 G-4, заводський номер 4592264, 2013 року випуску встановлені відповідно до правил навішування на призначені для цього конструктивні елементи, мають надійну фіксацію, чітке відображення відбитку пломбіру та маркування, порушень цілісності, слідів впливу сторонніх предметів, пошкоджень. Деформацій, слідів термічного та/або хімічного впливу не мають, що вказує на те, що вищевказані пломби не переопломбовувались». (а.с.121-128). Матеріали справи містять: -складений позивачем акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості за виявлене порушення на суму у розмірі 452 732,99 грн. (а.с.20-23); -лист АТ «Запоріжгаз» від 20.04.2023 №690-Сп-4758-0423, яким відповідача повідомлено про компенсування вартості не облікованого об`єму природного газу у сумі 452 732,99 грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання даного повідомлення (а.с.26-27). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відносини між газопостачальними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу в частині обліку природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, положеннями ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Згідно п.3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Згідно п.7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу). У пункті 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем наведено вичерпний перелік порушень, внаслідок яких щодо споживача (несанкціонованого споживача) здійснюється нарахування необлікованих об`ємів природного газу. Згідно цього ж Кодексу газорозподільних систем несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Приховані заходи це несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ. Експертиза засобу вимірювальної техніки/експертиза пломб це комплекс заходів, які здійснюються комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом оператора ГРМ, або суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу», з метою отримання даних щодо відповідності засобу вимірювальної техніки/пломб параметрам, визначеним їх виробниками, умовам монтажу та експлуатації, їх цілісності чи відповідності метрологічним характеристикам, а також пересвідчення у відсутності інших ознак впливу на засіб вимірювальної техніки/пломбу, які можуть свідчити про втручання в засіб вимірювальної техніки/пломбу та викривлення результатів вимірювання. Таким чином, як зазначив і суд першої інстанції, законодавець визначає, що втручання в роботу це цілеспрямовані умисні дії, які направлені на викривлення даних обліку природного газу. Пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Пунктом 11 глави 5розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю бо частково),або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. У відповідності абз.2 п.7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу. Для підтвердження правомірності здійснених донарахувань об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ споживача. Для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу). При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 914/2384/17. Судова колегія вважає, що за викладеною вище правовою позицією сам факт пошкодження лічильника не свідчить автоматично про наявність цілеспрямованих умисних дій споживача. Суд першої інстанції вважав не встановленим факт несанкціонованого втручання, оскільки доведеним є факт зовнішнього втручання в роботу лічильника газу. Як при розгляді справи у суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді, ОСОБА_1 заперечував факт свого втручання у роботу лічильника, посилався на цілісність пломб, що свідчить про відсутність викривлень, тим більше з свідомим втручанням у роботу споживача. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-25/24324-ТР за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 31.10.2025, експертом встановлено: «Встановити (вклеїти) виявлений сторонній предмет на клапан мембранного механізму лічильника газу «Самгаз» RS/2001-21 G-4, заводський номер 4592264, 2013 року випуску без порушення цілісності його корпусу або без порушення охоронної пломби в місці його приєднання до діючого газопроводу (без демонтажу лічильника), не можливо. Пошкодження двох пломб-заглушок та металевої простої пломби на відліковому пристрої не пов`язане з доступом до деталей вимірювального механізму. Встановити (вклеїти) виявлений сторонній предмет можливо лише за умови вільного доступу до порожнини вхідного патрубку лічильника газу. Дві пломби-заглушки та металева пломба на наданому на дослідження лічильнику газу «Самгаз» RS/2001-21 G-4, заводський номер 4592264, 2013 року випуску встановлені відповідно до правил навішування на призначені для цього конструктивні елементи, мають надійну фіксацію, чітке відображення відбитку пломбіру та маркування, порушень цілісності, слідів впливу сторонніх предметів, пошкоджень. Деформацій, слідів термічного та/або хімічного впливу не мають, що вказує на те, що вищевказані пломби не переопломбовувались». (а.с.121-128). Зазначене не підтверджує доведеність вини ОСОБА_1 у несанкціонованому втручанні у роботу ЗВТ. У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року (справа N 310/10313/18, провадження N 61-14885св19) зазначено, що для покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу вимагається встановлення фактів несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Судова колегія враховує зазначений висновок експерта у сукупності з іншими наданими сторонам доказами та вважає недоведеним той факт, що відповідач цілеспрямованими умисними діями пошкодив лічильник з метою викривлення даних обліку природного газу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, з урахуванням наведених норм права, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та зводяться до незгоди з рішенням суду по суті вирішення спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів скаржниці належним чином обґрунтував підстави відмови в задоволенні скарги, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, тому, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» слід залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного Запорізької області від 23 січня 2026 року без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного Запорізької області від 23 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року. Головуючий Судді: