Постанова 4807 № 317/1972/19

Дата документу 26.02.2020 Справа № 317/1972/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №317/1972/19 Головуючий у 1 інстанції Нікітін В.В. Провадження № 22-ц/807/896/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про захист прав споживачів,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем природного газу (абонентом), який постачається відповідачем. Договір між сторонами укладений 28 лютого 2003 року. 16 березня 2019 року працівниками відповідача було проведено перевірку в будинку позивача та складено акт про порушення № 0600217433, в якому зазначено про несанкціоноване підключення газових приладів та пристроїв, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення вузла обліку. 28 червня 2019 року позивач дізнався про те, що йому донараховано вартість об`єму природного газу за актом від 16.03.2019 р. в сумі 110 332 гривні 42 копійки. В жодному з зазначених документів не вказано, який саме обсяг природного газу було донараховано позивачу, що робить неможливим перевірку розрахунку суми, що виставлена до сплати відповідачем. Також позивач зазначив, що котел, несанкціоноване підключення якого йому інкримінують, знаходиться в несправному стані і вже давно, в тому числі й на момент огляду, не був підключений до газопостачання. Вказане він озвучував працівникам, що складали акт про порушення. Крім того, в позовній заяві позивач зазначає про порушення з боку відповідача низки норм, які встановлені Кодексом газорозподільних систем. Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати незаконним та скасувати рахунок на оплату вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу; визнати незаконним та скасувати акт-розрахунок не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості на суму 110 332,42 грн.; визнати незаконною вимогу відповідача про сплату позивачем 110 332,42 грн. за необлікований (донарахований) об`єм природного газу та скасувати здійснене відповідачем нарахування позивачу зазначеної суми. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу і його вартості (без зазначення дати складання), який складений Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» відносно ОСОБА_1 на суму 110 332,42 гривень. Визнано незаконною вимогу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про сплату ОСОБА_1 110 332,42 гривень за необлікований (донарахований) об`єм природного газу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на користь держави судовий збір в розмірі 960,50 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволених вимог. Вирішити питання судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» щодо нарахування (донарахування) об`ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог у їх відповідній частині. Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу (абонентом), який постачається відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Договір між сторонами укладений 28 лютого 2003 року (а.с.5-9). 16 березня 2019 року працівниками відповідача було проведено перевірку в будинку позивача та складено акт про порушення № 0600217433, в якому зазначено про несанкціоноване підключення газових приладів та пристроїв, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення вузла обліку. До вказаного акту ОСОБА_1 внесені зауваження, суть яких зводиться до того, що двоконтурний котел не підключений і перебуває в неробочому стані(а.с. 10). Працівниками відповідача в присутності споживача ОСОБА_1 в цей же день 16 березня 2019 року було складено акт інвентаризації, копія якого додана відповідачем до матеріалів справи (а.с. 32). На підставі вказаного акту, відповідачем складений Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості, який не містить дати складання і не містить будь-яких розрахунків. В цьому акті-розрахунку зазначено лише суму вартості необлікованого (донарахованого) природного газу 110332,42 грн. (а.с. 3). Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 29 березня 2019 року № 656 було задоволено повністю акт про порушення № 0600217433 від 19 березня 2019 року (а.с. 31). При проведенні 16 березня 2019 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз» контрольного огляду, було виявлено несанкціоноване підключення газового приладу двохконтурного котла, який був підключений окремим відводом за газовим лічильником. Сумарна потужність вказаного котла та всіх інших газових приладів споживача в сукупності перевищували діапазон обчислення вузла обліку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення підключення газового котлу до системи газоспоживання, оскільки показання сторін надані в суді першої інстанції є протилежними. Разом з тим, суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків, які є працівниками відповідача, оскільки вони є зацікавленими в цьому питанні особами. Фотознімки, які надані суду відповідачем і які згідно з п. 7 акту про порушення від 16 березня 2019 року є додатками до вказаного акту, містять лише зображення відключеного від системи газопостачання газового приладу (а.с. 53-56), тобто підтверджують показання позивача ОСОБА_1 в цій частині. Твердження відповідача щодо відсутності будь-яких доказів з боку позивача, що двоконтурний котел не був підключений, є безпідставними, оскільки саме на відповідача, дії якого оскаржені в судовому порядку, в даному випадку покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків в частині підтвердження факту несанкціонованого підключення проведеним вимірюванням концентрації газу в місці підключення газового приладу, з огляду на те, що в акті про порушення від 16 березня 2019 року не зазначено про проведення будь-яких вимірювань концентрації газу і не зазначено про використання під час встановлення факту порушення будь-яких приборів. Спірні правовідносини регулюються Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року. Відповідно до пп. 7 п. 7 Глави 9 Розділу Х Кодексу, у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Вказане порушення, відповідно до пп. 5 п. 1 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу є підставою для проведення перерахунку (донарахування) об`ємів природного газу. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту про порушення від 16 березня 2019 року, в якому зазначено про наявність несанкціонованого підключення газового приладу, проте сам факт підключення не було підтверджено належними та допустимими доказами. Згідно п. 1 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу, яка передбачає обов`язок особи, яка його складає, детально вказати вид, обставини і суть порушення. За необхідності в акті може бути зазначене схематичне відображення порушення. Проте, в акті про порушення від 16 березня 2019 року особа, яка його складала, обмежилась лише цитуванням положень Кодексу, що описують вид порушення. Будь-яких відомостей про обставини і суть порушення у вказаному акту від 16 березня 2019 року не зазначено. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій представників відповідача вимогам Кодексу при встановленні факту порушення та його фіксації в акті, форма якого встановлена нормативно. Доводи апеляційної скарги на те, що оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» щодо нарахування (донарахування) об`ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. За приписами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у встановлених законом випадках. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. З огляду на те, що положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в справі № 6-32цс13 в постанові від 12 червня 2013 року. Разом з тим, п.12 гл.5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованог споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду по справі № 311/2314/16. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу і його вартості (без зазначення дати складання) та вимоги відповідача про сплату позивачем визначеної (донарахованої) суми. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 березня 2020 року. Головуючий Судді: