Постанова 4807 № 330/2560/17

Дата документу 22.07.2020 Справа № 330/2560/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №330/2560/17 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Т.В. Провадження № 22-ц/807/1663/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню «Запоріжгаз» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (не облікованого) об`єму (обсягу) природного газу за несанкціоноване відновлення газопостачання, - В С Т А Н О В И ЛА: У грудні 2017 року ПАТ по газопостачанню «Запоріжгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (не облікованого) об`єму (обсягу) природного газу за несанкціоноване відновлення газопостачання. В обґрунтування позову зазначено, що 23 березня 2015 р. за адресою: АДРЕСА_1 було припинено газопостачання, про що складено Акт на встановлення/зняття охоронної пломби на ПЛГ № 6005924. 28 квітня 2017 р. представниками Оператора ГРМ під час проведення рейду з перевірки відключених об`єктів від мережі газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено несанкціоноване відновлення газоспоживання. Акт про порушення № 16 від 28.04,2017 р. складено в присутності споживача - ОСОБА_3 , проте споживач від підпису в даному Акті про порушення відмовився. 23 червня 2017 р. комісія з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, розглянула акт про порушення від 28.04.2017 р. та прийняла рішення про його задоволення і здійснення перерахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Відповідачу здійснено перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу за період з 28.10.2016р. по 27.04.2017р., з урахуванням підключених газових приладів (газова плита -1шт, опалювальний прилад - 1 шт.,зареєстрованих осіб - 1, опалювальна площа 36 м2). Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу складає 22555,29 грн. 14.07.2017 року ПАТ «Запоріжгаз» на адресу Відповідача рекомендованим листом з повідомленням направлено Акт розрахунок рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості та рахунок на його оплату з вимогою оплати його протягом 10 календарних днів з дати отримання цього рахунку. На сьогоднішній день в добровільному порядку Відповідачами борг не сплачено. Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з відповідачів вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу у розмірі 22555 грн. 29 коп. та судові витрати. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» вартість не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу у розмірі 22555,29 грн. солідарно. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» суму судового збору у розмірі 1600 грн. солідарно. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до нього ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що йому не було відомо про розгляд даної справи, оскільки з 2002 року він постійно проживає та працює у м. Запоріжжі, у смт Якимівка він лише зареєстрований. Він ніколи не мав договірних відносин з газо, електро та водопостачальними організаціями. АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надало суд відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами допущено порушення пункту 1 глави 2 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем, а саме: проведення несанкціонованого газопроводу шляхом прихованих заходів, внаслідок чого позивачу завдано збитків, ПАТ по газопостачанню «Запоріжгаз» правомірно здійснило розрахунок збитків необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем за нормами споживання природного газу населення з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача у сумі 22555,29 гривень. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що рішення суду оскаржено в частині задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , тому рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 не переглядається. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.05.2001 року, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є померлий ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає у зазначеному будинку з 28.04.1992 року та по теперішній час. ОСОБА_1 зареєстрований за зазначеною адресою з 31.07.2001 року та по теперішній час. За приписами ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Судом першої інстанції вірно встановлено, що доказів щодо відмови від спадщини відповідачами суду не надано, відповідно вони вважаються такими, що прийняли у спадщину будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 23 березня 2015 р. за адресою: АДРЕСА_1 було припинено газопостачання, про що складено Акт на встановлення/зняття охоронної пломби на ПЛГ № 6005924. 28 квітня 2017 р. представниками Оператора ГРМ під час проведення рейду з перевірки відключених об`єктів від мережі газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено несанкціоноване відновлення газоспоживання. Акт про порушення № І6 від 28.04,2017 р. складено в присутності споживача - ОСОБА_3 , проте споживач від підпису в даному Акті про порушення відмовився. Листом № Zр02.1-СЛ-9621-0517 від 30.05.2017 р. Акт про порушення № 16 від В.04.201 р. направлено на адресу споживача рекомендованим поштовим відправленням, який він отримав 10.06.2017 р. 23 червня 2017 р. комісія з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, розглянула акт про порушення від 28.04.2017 р. та прийняла рішення про його задоволення і здійснення перерахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Позивачем здійснено перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу за період з 28.10.2016р. по 27.04.2017р., з урахуванням підключених газових приладів (газова плита -1шт, опалювальний прилад - 1 шт.,зареєстрованих осіб - 1, опалювальна площа 36 м2). Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу складає 22555,29 грн. 14 липня 2017 року ПАТ «Запоріжгаз» на адресу Відповідачів рекомендованим листом з повідомленням направлено Акт розрахунок рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості та рахунок на його оплату з вимогою оплати його протягом 10 календарних днів з дати отримання цього рахунку. На день розгляду справи в добровільному порядку Відповідачами борг не сплачено. Відповідно до п.1 гл. 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем несанкціонований газопровід - це самовільно приєднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу). Положеннями п.1 гл. 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Згідно пунктів 2, 3, 8, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем акт про порушення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково) або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2015 р. за адресою: Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Кільцева. 2-а було припинено газопостачання, про що складено Акт на встановлення/зняття охоронної пломби на ПЛГ № 6005924. 28 квітня 2017 р. представниками Оператора ГРМ під час проведення рейду з перевірки відключених об`єктів від мережі газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено несанкціоноване відновлення газоспоживання. Згідно акту про порушення № 16 від 28.04.2017 року було встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: несанкціоноване відновлення газоспоживання. Акт про порушення №852 від 12.01.2017 року був розглянутий на комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, за результатами розгляду якого було прийнято рішення про його задоволення повністю та складено Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу у сумі 22555,29 грн. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являлась до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, була зазначена в окремому платіжному рахунку оператора ГРМ, який був наданий споживачу для оплати - для відшкодування завданої шкоди. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Акт про порушення відповідачами не оскаржений, а рішення комісії і акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості прийняті у межах повноважень комісії та відповідають розрахункам (формулам) і приписам глави 5 розділу ХІ КГС. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обгурнтованого висновку про те, що відповідачами допущено порушення пункту 1 глави 2 розділу ХI Кодексу газорозподільних систем, а саме: проведення несанкціонованого газопроводу шляхом прихованих заходів, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 22555,29 грн. Доводи ОСОБА_1 про те, що вказані послуги з газопостачання отримувалися не ним, а його братом який там проживає, ґрунтуються на припущенням, і не дають підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення вимог п.п.3 п.1 глави 2 розділу 11 Кодексу газорозподільних систем, оскільки останній є власником житлового приміщення, до якого подається природний газ. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він з 2002 року не проживав за зареєстрованою адресою, тому рішення суду про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) обєму (обсягу) природного газу за несанкціоноване відновлення газопостачання за період з 28.10.2016 року по 27.04.2017 року його не стосується, проте колегія суддів вважає вказані доводи безпідставним з огляду на наступне. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.05.2001 року, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , померлий батько відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . зареєстрований за зазначеною адресою з 31.07.2001 року та по теперішній час. Тобто, відповідно до ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Доказів щодо відмови від спадщини ОСОБА_1 суду не надав, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що відповідачі вважаються такими, що прийняли у спадщину будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок, квартиру, зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. У відповідності до частини 4 ст. 319 UK України власність зобов`язує. Дослідивши всі обставини справи та надавши належну правову оцінку доказам по справі суд першої інстанції прийшов до вірного висновку ухваливши рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування згідно ст. 77 ЦПК України є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 не оскаржене, тому колегією суддів не переглядалося Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2018 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 липня 2020 року. Головуючий Судді: