Ухвала КЦС ВС № 686/30960/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Київ справа № 686/30960/23 провадження № 61-5610ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Литвиненко Анна Євгенівна, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 28 000,00 доларів США (основний борг) та 41 377,62 грн відсотків на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. 26 грудня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення, яким стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 23 лютого 2023 року в розмірі 28000,00 доларів США, судовий збір у сумі 10 154,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року - без змін. Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 12 листопада 2025 року Верховний Суд своєю постановою залишив без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2025 року. 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, не погоджуючись із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року, подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказувала, що вона не брала участі у розгляді справи, суд першої інстанції не залучив її до участі у цій справі, а оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси, як співвласника майна, оскільки в процесі виконання фактично звертається стягнення на майно, що набуте в період шлюбу і належить їй на правах спільної сумісної власності подружжя. Зазначила, що суд не встановлював обставини щодо її обізнаності про існування боргових зобов`язань та не з`ясував, чи укладався спірний правочин в інтересах сім`ї. Хмельницький апеляційний судсвоєю ухвалою від 13 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року. 26 березня 2026 року Хмельницький апеляційний суд постановив ухвалу, якою на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином не свідчать про те, що оскаржуваним рішенням суду у будь-який спосіб вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржниці. 26 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою її представником - адвокатом Литвиненко А. Є. в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми цивільного процесуального права. Крім того, разом з касаційною скаргою заявниця подала до суду клопотання, у якому просить звільнити її від сплати судового збору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. До касаційної скарги додано докази того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи. За таких обставин, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплати судового збору на підставі зазначеної вище норми Закону України «Про судовий збір», відтак відсутні підстави вирішувати питання про звільнення її від сплати судового збору судом. Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. У відповідності до частин першої, третьої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2025 року у справі № 2-о-29/11(провадження № 61-11138св24). Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23)), постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України). Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не були підтверджені, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18). Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваним судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 23 лютого 2023 року в сумі 28 000 доларів США При цьому рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року не містить жодних суджень щодо прав, свобод, інтересів або обов`язків ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, вона не згадується як учасник правовідносин щодо яких вирішувався спір, і на неї не покладаються будь-які обов`язки, не обмежуються її права та не змінюється її правовий статус. Встановивши, що оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює, не обмежує та не припиняє права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_3 як особи, яка не була залучена до участі у справі, спір стосовно вказаної особи не вирішувався,

мотивувальна частина рішення не містить суджень про її права та обов`язки у відповідних правовідносинах, а резолютивна частина рішення не містить прямої вказівки про права та обов`язки цієї особи, апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження належить відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Литвиненко Анна Євгенівна, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов