Ухвала КАС ВС № 200/6795/20-а
від 30.04.2026 · АдміністративнаУХВАЛА 30 квітня 2026 року м. Київ справа № 200/6795/20-а адміністративне провадження № К/990/18334/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" на рішення на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Єнакіївський металургійний завод" (далі також - Позивач, ПАТ "ЄМЗ") 20 липня 2020 року звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнених 18 лютого 2021 року позовних вимог) до Державної податкової служби України (надалі також- Відповідач 1), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі також - Відповідач 3), Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі також - Відповідач 4), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - Відповідач 5), в якому просило стягнути з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 499 627 539,00 грн. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково: - стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь "ПАТ "ЄМЗ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 164 655 629,95 грн та пеню у розмірі 287 612 767,05 грн; - зобов`язав Відповідача 2 провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованої ПАТ "ЄМЗ" (у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року); - в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 200/6795/20-а скасував; позов ПАТ "ЄМЗ" задовольнив частково: - визнав протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПАТ "ЄМЗ" за грудень 2014 року, лютий, травень, червень 2015 року; - стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за лютий 2015 року в розмірі 107 477955,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567 грн; - стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 155 110,20 грн, за лютий 2015 року в розмірі 109 178 107,73 грн, за травень 2015 року в розмірі 25 836 479,62 грн, за червень 2015 року в розмірі 23 174 071,22 грн; - в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Верховний Суд постановою від 13 липня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року скасував, справу № 200/6795/20-а направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року передав справу до Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебувала справа №905/1055/19 про банкрутство ПАТ "ЄМЗ". Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2023 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скасовував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. 3 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання від представника Позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, та поновлення цього строку. 8 лютого 2024 року до суду надійшла заява від представника Позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій Позивач прохальну частину позову виклав в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" (код ЄДРПОУ 00191193) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 527 960 554,24 грн." 8 квітня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою: - клопотання ПАТ "ЄМЗ" про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задовольнив в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, травень 2015 року, червень 2015 року та пені, нарахованої на суму такої заборгованості; - визнав поважними причини пропуску ПАТ "ЄМЗ" строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості; - поновив ПАТ "ЄМЗ" строк звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості. Ухвалою від 8 квітня 2024 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ПАТ "ЄМЗ" про поновлення строку звернення до суду. Адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн залишив без розгляду. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 8 квітня 2024 року позов задовольнив частково: - визнав протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо повернення ПАТ "ЄМЗ" з державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень в розмірі 70 033 398,00 грн та за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн; - стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" заборгованість бюджету з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн; - стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 851 897,66 грн, за травень 2015 року в розмірі 29 017 046,47 грн, за червень 2015 року в розмірі 26 026 885,66 грн; - в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Суд першої інстанції 8 травня 2024 року постановив ухвалу, якою виправив описку в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року й виклав четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЄМЗ" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 14 282 652,80 грн, за травень 2015 року в розмірі 32 247 408,90 грн, за червень 2015 року в розмірі 28 924 364,37 грн". Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2024 року апеляційні скарги ПАТ "ЄМЗ", Відповідача 2, Відповідача 4 залишив без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року залишив без змін. 29 січня 2025 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційні скарги Відповідача 2 Відповідача 4 та ПАТ "ЄМЗ" задовольнив частково. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами нового розгляду Третій апеляційний адміністративний суд 10 червня 2025 року ухвалив постанову, якою апеляційні скарги ПАТ "ЄМЗ", Відповідача 2, Відповідача 4 задовольнив частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов залишив без розгляду. Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року касаційну скаргу ПАТ "ЄМЗ" задоволено частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За наслідками нового апеляційного розгляду Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 24 березня 2026 року апеляційні скарги Відповідача 2, Відповідача 4 та ПАТ "ЄМЗ" залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року залишено без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "ЄМЗ" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ПАТ "ЄМЗ" про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "ЄМЗ" у повному обсязі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У поданій касаційній скарзі, скаржник, як підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 122 КАС України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2025 року у справі № 990/29/22, від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, у справі №822/553/17, у справі №280/4452/18 та Верховного Суду, викладених у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 2 жовтня 2018 року у справі № 820/1749/18, від 1 квітня 2021 року у справі № 280/4453/18, від 3 серпня 2021 року у справі № 640/25381/19, від 30 червня 2022 року у справі № 1.380.2019.004460, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі №540/1537/19, від 26 січня 2023 року у справі № 200/9654/21. Усі доводи Позивача у взаємозв`язку з посиланням на означені вище постанови Верховного Суду зводяться до незгоди із висловленими у рішенні та постанові висновками щодо пропуску строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн. Разом з тим, ані в змісті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ані у постанові апеляційного суду не сформовано висновків щодо пропуску строку звернення до суду з означеними позовними вимогами. Апеляційний суд у своїй постанові підкреслив, що, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року позовні вимоги ПрАТ «ЄМЗ» в частині стягнення бюджетної заборгованості та пені за лютий 2015 року залишено без розгляду. Вказана ухвала підлягала окремому оскарженню в судовому порядку, однак Позивачем оскаржена не була та набрала законної сили. Водночас, як підтверджується змістом апеляційної скарги Позивача, він оскаржив саме рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ЄМЗ» про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн. Однак вказані позовні вимоги не розглядались судом першої інстанції та не були вирішені судовим рішенням від 08 квітня 2024 року, яке є предметом апеляційного перегляду, відтак суд апеляційної інстанції не вправі переглядати позовні вимоги ПрАТ «ЄМЗ» у цій частині. Разом з тим, зазначених висновків у касаційній скарзі Позивач не спростовує, а фактично оспорює висновки судів, якими ті не керувались в оскаржуваних рішенні та постанові. Викладене підтверджує, що наведені представником Позивача доводи є формальними, належним чином не обґрунтованими та не містять належним чином мотивованих доводів про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваних рішеннях, а також жодним чином не стосуються тих висновків, що покладені в основу вирішення позовної вимоги про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 107 477 955,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн саме на підставі оскаржуваних у касаційній скарзі судових рішень. За таких обставин суд не може визнати зазначене Позивачем обґрунтування як підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" на рішення на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська