Постанова 4850 № 200/6795/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року справа №200/6795/20-а м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року) у справі № 200/6795/20-а (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» 22 липня 2020 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (із врахуванням уточнених позовних вимог відповідно до заяви від 18 лютого 2021 року) до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 499 627 539,00 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» задоволено частково: - вирішено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 164 655 629,95 грн та пеню у розмірі 287 612 767,05 грн; - зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану Приватним акціонерним товариством «Єнакіївський металургійний завод» (у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 200/6795/20-а скасовано; позов Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість приватному акціонерному товариству «Єнакіївський металургійний завод» за грудень 2014 року, лютий, травень, червень 2015 року; - вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за лютий 2015 року в розмірі 107 477 955,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567 грн; - вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 155 110,20 грн, за лютий 2015 року в розмірі 109 178 107,73 грн, за травень 2015 року в розмірі 25 836 479,62 грн, за червень 2015 року в розмірі 23 174 071,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також вирішено стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» судові витрати по справі за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в розмірі 31 310 07,00 грн. Постановою Верховного Суду від 13 липня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року скасовано, справу № 200/6795/20-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року адміністративну справу № 200/6795/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені - передано до Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебуває справа 905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод». Така ухвала мотивована тим, що в провадженні Господарського суду Донецької області якого перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», тому цю справу належить надіслати до господарського суду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), оскільки у подальшому, при розгляді справи № 320/12137/20 (провадження№11-54ап22) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 відступила від вказаних висновків на користь принципу спеціалізації розгляду спору; спір, який виник у сфері публічно-правових відносин, виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. Апелянт наголошує, що ухвала суду не відповідає встановленим вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Суд першої інстанції, передаючи матеріали справи до Господарського суду Донецької області для розгляду в межах справи № 905/1055/19, посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 у справі № 905/2030/19, в якій Велика Палата у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу дійшла до висновку, що переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ та постановила справу направити до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в межах справи про банкрутство. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Предметом спору в цій адміністративній справі є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованість із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 499 627 539,00 грн., а також зобов`язання Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану Приватним акціонерним товариством «Єнакіївський металургійний завод» (у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року. Згідно із частиною 1статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. За правилами частини 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У пункті 8 частини 1статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Як установлено судами, ухвалою Господарського суду Донецької області від 1 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85419635). Отже, позивач перебуває у процедурі банкрутства. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ. За змістом частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із частиною 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3 статті 7 КУзПБ). Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 липня 2001 року у справі "Феррадзіні проти Італії" (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29). Отже, стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності. З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за характером і змістом відносин пов`язані саме з виконанням позивачем обов`язку зі сплати податку та реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства. Такий висновок Верховного Суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22), в якій суд відступив від раніше сформованого висновку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19, відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ. Також, аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 815/6486/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/1866/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 826/16976/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), та в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 560/2855/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 300/2043/19, від 05 липня 2023 року справа № 580/1001/23, від 11 серпня 2023 року справа № 822/407/16, від 8 червня 2023 року у справі № 380/24252/21, від 14 вересня 2023 року справа № 280/7501/21. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Також суд вважає за необхідне задовольнити заяву апелянта про повернення надміру сплаченого судового збору у цій справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Так судом встановлено, що відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 2147,20 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку з подачею позову в електронній формі, натомість апелянтом сплачено 2684,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 29.08.2023 №

826. Отже, поверненню підлягає надміру сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 200/6795/20-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Повернути Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079, адреса: 49031, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 57) судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 200/6795/20-а, сплаченого згідно платіжної інструкції № 826 від 29.08.2023 у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок. Повне судове рішення 31 жовтня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді Т. Г. Гаврищук А. А. Блохін