Постанова 4851 № 520/12811/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 р. Справа № 520/12811/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 (суддя: Сагайдак В.В., м. Харків) по справі № 520/12811/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області третя особа Начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Токар Петро Танасійович про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від за 06.05.2025 №580 про застосування до поліцейського взводу №1 роти №2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ст.65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2017 року за №1565/31433, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 №2172; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.05.2025 №258 о/с про звільнення поліцейського взводу №1 роти №2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з Законом України «Про Національну поліцію» за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.05.2025 по 19.05.2025 в сумі 19417,11 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімнадцять грн. 11 коп.) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів; - допустити судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу до негайного виконання. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ відповідача у частині, що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, є протиправним. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) третя особа: Начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Токар Петро Танасійович (вул. Жон Мироносиць, буд.13,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач заперечує факт порушення ним службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку. Просить звернути увагу на процедурні порушення, допущені під час службового розслідування. Оскільки підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом. Позивач зазначає, що його бойовий досвід свідчить про наявність в нього об`єктивної здатності оцінювати ризики виконання бойових завдань та небезпечність конкретної бойової позиції, яка фактично не була належним чином підготовлена до оборони, а сам наказ був непродуманим, ризикованим і таким, що міг спричинити загибель або поранення особового складу. Також, позивач звертає увагу суду на істотні порушення порядку оформлення та змісту матеріалів службового розслідування, що слугували підставою для прийняття управлінських рішень щодо позивача. Зазначені порушення мають істотне значення для справи, оскільки ставлять під сумнів об`єктивність, достовірність та допустимість таких матеріалів як доказів у процедурі, що має правові наслідки для позивача. Відтак, позивач наголошує, що його дії були єдино можливими і правомірними в умовах, коли наказ ставив під безпосередню загрозу його життя та життя побратимів. Його відмова від виконання наказу не була проявом недисциплінованості, а таку необхідно розцінювати як виконання вищого обов`язку збереження життя, гуманності та військової законності. Тому будь-яке переслідування ОСОБА_1 є не лише юридично необґрунтованим, але й порушує фундаментальні засади правової держави. Враховуючи викладене, позивач вважає обраний вид дисциплінарного стягнення явно надмірним, непропорційним та таким, що застосований із порушенням принципів індивідуального підходу та гуманізму. Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, скориставшись своїм правом, надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що дисциплінарний проступок скоєний позивачем в умовах дії воєнного стану зі свідомою відмовою від виконання вимог наказу від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, встановлення власних умов виконання наказу є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції. Вважає, що невиконання наказу командира позивачем, який будучи поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, створило загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області майора поліції Есаулка В.І. від 11.04.2025 вих. № 799/119-38/14-2025 про те, що 10.04.2025 о 19.35 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області доведено до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Після ознайомлення із зазначеним наказом поліцейський взводу №1 роти №2 старший сержант поліції Барановський Олексій Олегович та інші поліцейські відмовились виконувати вимоги вказаного наказу. Опитаний в ході службового розслідування поліцейський БПОП (стрілецький) старший сержант поліції Барановський Олексій Олегович пояснив, що 10.04.2025 після обіду йому повідомили про те, що замість підготовки до виїзду на евакуацію особового складу з бойової позиції о 19:00 цього ж дня ОСОБА_1 необхідно прибути у визначене місце, де йому буде доведено новий наказ. 10.04.2025 у призначений час і визначене місце прибув Барановський Олексій Олегович, якому був доведений бойовий наказ, відповідно до якого останньому поставлено завдання вийти на позицію «Гідра», закріпитися та виконувати бойові завдання з відсічі збройної агресії. Під час доведення зазначеного наказу у ОСОБА_1 запитали про готовність виконання даного бойового наказу. ОСОБА_1 зрозумів зміст цього наказу, але виконувати його відмовився. Останній навів декілька причин, з яких відмовився від виконання бойового наказу, у зв`язку з: незабезпеченням безпеки особового складу та протидії ворожим БпЛА, пересування по болотяній місцевості, засобами зв`язку та приладами до нього, не проведено жодної планової підготовки перед виконанням даного завдання; не доведено про суміжні підрозділи, що перебувають біля вказаної позиції; не доведено місце розташування і кількість ворожих сил на позиці та плану евакуації з позиції. ОСОБА_1 зазначив, що має військово-облікову спеціальність командир штурмового відділення, має звання - сержант ЗСУ та статус УБД. Наказом ГУНП в Харківській області від 12.05.2025 № 258 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою для прийняття зазначеного рішення послугували матеріали службового розслідування, за результатами якого начальником ГУНП в Харківській області 03.05.2025 був затверджений висновок службового розслідування, а в подальшому підписаний наказ ГУНП в Харківській області від 06.05.2025 № 580, яким до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного наказу, з огляду на доведеність факту порушення позивачем службової дисципліни, правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення та зазначив, що вказана поведінка позивача містить ознаки дисциплінарного проступку, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно з пунктами 1, 2, 4, 6, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту). Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділі V Дисциплінарного статуту. Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" було утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Департамент, ДПОП ОШБ Лють). Відповідно до Положення про Департамент поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює участь, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України відповідно до Закону України Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану. З наявних у матеріалах справи доказів судом першої інстанції встановлено, що ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 11.04.2025 вих. № 799/119-38/14-2025 про те, що 10.04.2025 о 19.35 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Після ознайомлення з зазначеним наказом поліцейський взводу №1 роти №2 старший сержант поліції ОСОБА_1 та інші поліцейські (інспектор взводу №1 роти №1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та поліцейський взводу №1 роти №1 старший сержант поліції ОСОБА_4 ) відмовились виконувати вимоги вказаного наказу. Як вбачається з матеріалів справи, опитаний в ході службового розслідування поліцейський БПОП (стрілецький) старший сержант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 10.04.2025 після обіду йому повідомили про те, що замість підготовки до виїзду на евакуацію особового складу з бойової позиції о 19:00 цього ж дня ОСОБА_1 необхідно прибути у визначене місце, де йому буде доведено новий наказ. 10.04.2025 у призначений час і визначене місце прибув ОСОБА_1 , якому був доведений бойовий наказ, відповідно до якого останньому поставлено завдання вийти на позицію «Гідра». Закріпитися та виконувати бойові завдання з відсічі збройної агресії. Під час доведення зазначеного наказу у ОСОБА_1 запитали про готовність виконання даного бойового наказу. ОСОБА_1 зрозумів зміст цього наказу, але виконувати його відмовився. Останній навів декілька причин, з яких відмовився від виконання бойового наказу, у зв`язку з: незабезпеченням безпеки особового складу та протидії ворожим БПЛА, пересування по болотяній місцевості, засобами зв`язку та приладами до нього, не проведено жодної планової підготовки перед виконанням даного завдання; не доведено про суміжні підрозділи, що перебувають біля вказаної позиції; не доведено місце розташування і кількість ворожих сил на позиці та плану евакуації з позиції. ОСОБА_1 зазначив, що має військово-облікову спеціальність штурмового відділення, має звання сержант ЗСУ та статус УБД, командир. Під час службового розслідування встановлено, що у ході опитування старшому сержанту поліції ОСОБА_1 були поставленні наступні письмові запитання: «Чи може він з набутою освітою у Харківському Національному університеті внутрішніх справ надавати тактичну, оперативну та стратегічну оцінку бойовим діям, наказам, завданням?». Відповідь «Ні». «Чи повідомляв він командирові підрозділу про вжиття заходів щодо подолання вищезазначених перешкод у виконанні бойового наказу, який 10.04.2025 був доведений до нього?». Відповіді чіткої не надав, посилаючись на те, що всі раніше вжиті заходи не принесли бажаного результату. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ посадових інструкцій поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, старший сержант поліції ОСОБА_1 зобов`язаний безумовно виконувати накази (доручення) керівників, відданих (виданих) у межах повноважень та відповідно до законодавства України. Окрім позивача, також було допитано інших поліцейських ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), які також пояснили, що їм 10.04.2025 командиром БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_7 доведено наказ БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Згідно з частинами першою та другою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Отже, підставою для проведення вказаного службового розслідування стала доповідна записка т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 11.04.2025 вих. № 799/119-38/14-2025 про те, що 10.04.2025 о 19.35 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання», зокрема, позивача. У ході службового розслідування, було з`ясовано наступне: Опитаний в ході службового розслідування командир БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_7 пояснив, що відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області до ОСУВ «Хортиця» в підпорядкування командира зведених підрозділів ДНОП «ОШБ «Лють» та відкликання з відрядження», наказу ДПОП «ОШБ «Лють», вищевказані поліцейські БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області введені в оперативне підпорядкування до зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України у порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України, реагування на зміни в обстановці, ведення та посилення стійкості оборони м. Торецьк Бахмутського району Донецької області. 10.04.2025 о 19:35 ним у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дек/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання», при цьому старший сержант поліції ОСОБА_4 , (0088041), поліцейський взводу № 1 роти № 1; старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , (0148684), інспектор взводу № 1 роти № 1; старший сержант поліції Барановський Олексій Олегович, (0080687), поліцейський взводу № 1 роти № 2 відмовились виконувати вимоги вказаного наказу та не прибули у визначений час і місце для планування операції. Під час зачитування цього наказу проводилась відеофіксація в присутності лікаря та психолога, які протипоказань до виконання ними бойового (спеціального) завдання не виявили. Факт доведення наказу до відома вищезазначених поліцейських та їх відмови від виконання наказу зафіксовано поліцейськими відділення моніторингу та контролю БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області. Встановлено, що опитаний старший інспектор БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Дарвін І.В. надав пояснення аналогічного змісту з поясненнями підполковника поліції ОСОБА_7 та зазначив, що під час зачитування наказу ним на службовий портативний відеореєстратор проводилась відеофіксація, а також були присутні лікар та психолог, які протипоказань до виконання старшим лейтенантом поліції Юдіним Є.Ю., старшими сержантами поліції ОСОБА_4 і ОСОБА_1 бойового (спеціального) завдання не виявили. Також в ході службового розслідування вивчено файли: «VID250410-193453F-000012-280012-0020», розміром 724 мБ; «VID250410- 194455F-000012-280012-0021», розміром 724 мБ; «VID250410-195454F-000012-280012-0022», розміром 7,07 мБ з портативного реєстратора «Tescar BDC 53-02 № 022015, про що складено Акт огляду відеоматеріалів від 02.05.2025. 3 вищезазначених файлів вбачається, що 10.04.2025 о 19:35 командир БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_7 стоїть за столом навпроти осіб, вишуканих полуколом, та доводить наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 док/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». О 19:37 під час доведення цього наказу було зачитано прізвище ОСОБА_1 . О 19:38 зачитано прізвище ОСОБА_3 . О 19:40 - прізвище ОСОБА_8 . О 19:46 підполковник поліції ОСОБА_7 закінчує оголошувати наказ. Старший інспектор ВМК БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 підходить до вишуканого особового складу та пропонує відрекомендуватися кожного поліцейського, який був вказаний у даному наказі. Кожному з вказаних поліцейських ОСОБА_9 ставить запитання: «Чи зрозуміло їм зміст оголошеного наказу? Чи є у кожного з них питання до медика та/або психолога?» Поліцейські відрекомендувалися ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які погодились виконати вказаний наказ. Після ОСОБА_9 підійшов до наступного поліцейського, який о 19:46 відрекомендувався старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , який повідомив, що суть наказу йому зрозуміла, але виконувати цей наказ не буде. Запитання до медика та психолога у ОСОБА_1 були відсутні. Наступний поліцейський представився лейтенантом поліції ОСОБА_8 , який погодився виконати наказ. О 19:47 ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_3 , який неголосно відповів відмовою виконувати наказ. Питань до медика та/або психолога ОСОБА_3 не висловлював. У цей час поліцейський представився старшим сержантом поліції ОСОБА_4 , якому зрозумілий був зміст наказу, але його виконувати відмовився. Питань до медика та або психолога ОСОБА_4 не висловлював. Однак, ОСОБА_4 заявив, що позиція, яку їм необхідно зайняти відповідно до доведеного наказу знаходиться під водою та ведення бойових дій з неї неможливо, попередня група, яка перебувала на вказаному рубежі, була евакуйована з пораненнями, тому визначений у наказі склад бойової групи не втримає дану вогневу позицію. О 19:48 старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернувся до присутніх медика та психолога. Психолог повідомила про те, що індивідуальні особливості перебігу психічних процесів та психічний стан зазначених поліцейських задовільний; гострих стресових реакцій та інших негативних станів, які вказували б на нездатність до виконання ними бойових (спеціальних) завдань, не спостерігає. Хоча є поліцейські, які роздратовані. О 19:49 старший лейтенант поліції ОСОБА_9 всім поліцейським, яким був доведений зазначений бойовий наказ, пропонує поставити свої підписи у аркуші ознайомлення з ним. Вказані поліцейські підходять та розписуються у цьому аркуші. О 19:50 старший лейтенант поліції ОСОБА_9 повідомляє, що зі всього складу бойової групи погодився виконати лише один поліцейський та два поліцейських-водія, які зобов`язалися забезпечити на ББМ КІРРІ переміщення вказаної бойової групи на вогневу позицію. При цьому, підполковник поліції ОСОБА_7 вголос перелічує прізвища поліцейських: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які відмовилися від виконання бойового наказу. О 19:54 ОСОБА_9 ознайомлюється з вказаним аркушем, перевіряючи наявність підписів всіх поліцейських, які вказані у бойовому наказі та були присутні під час його доведення. 10.04.2025 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , старші сержанти поліції ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з наказом БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ ознайомлені під підпис. Дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області за результатами вивчення наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСл «Про виконання бойового (спеціального) завдання» встановлено, що п.п. 2 п. 1 групі оборони, до складу яких повинні були входити старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , старші сержанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , де останнього визначено старшим цієї групи, поставлено завдання у найкоротший термін, але не пізніше 23.00 10.04.2025 на ББМ KIRPI висунутися на БРО зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» та зайняти вогневу позицію з метою стійкого утримання визначених рубежів, недопущення прориву противника в глибину контрольованої території та контролю логістичного маршруту. У пункті 3 цього наказу кожному з вказаних поліцейських визначені завдання під час їх перебування на вогневій позиції. Крім того, у наказі зазначено суміжний підрозділ УПОП № 2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють», з яким заплановані заходи за підтримки засобів артилерії, РЕБ, резервними ББМ, спостереження за допомогою БПЛА під час виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань, а також із взводом тактичної евакуації № 2 медичної роти №1 управління домедичної та медичної допомоги щодо визначення основного (запасних) маршрутів евакуації, у разі необхідності. Опитаний командир роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_13 , заступник командира роти № 2 (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_14 та командир взводу № 2 роти № 3 капітан поліції ОСОБА_15 пояснили, що 10.04.2025 о 19:35 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області командиром БПОП (стрілецький) підполковником поліції ОСОБА_7 окремим поліцейським БПОП (стрілецький), серед яких був їх підлеглий старший сержант поліції ОСОБА_1 , (0080687), був доведений наказ БПОП (стрілецький) від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Однак, ОСОБА_1 відмовився виконувати вищевказаний наказ через відсутність певних умов для його виконання. Під час доведення наказу вони не були присутніми. Капітан поліції ОСОБА_14 зазначив, що дізнався про відмову ОСОБА_1 виконувати зазначений наказ під час проведення службового розслідування за даним фактом. Наказом ГУНП в Харківській області від 06.05.2025 № 580 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18. частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за № 1565/31433, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення 1 (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 2172, до поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (10080687) застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Дисциплінарною комісією центрального органу управління поліції не у повній мірі проведено службове розслідування відносно дій старшого сержанта поліції ОСОБА_1 та передчасно зроблені висновки, а також дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування та винесення наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача зі служби в поліції не було враховано ступінь вини, обставини, що пом`якшують відповідальність, попередню бездоганну поведінку, високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород. Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено правовий режим воєнного стану (який продовжено Указами Президента України по теперішній час), а військовому командуванню разом Із МВС України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Згідно з наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, який видано на підставі Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні», особовий склад органів, підрозділів та установ поліції на час дії правового режиму надзвичайного стану переведено на посилений варіант службової діяльності. Після введення правового режиму воєнного стану поліцейські фактично усіх територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції, усвідомлюючи свою високу відповідальність за виконання покладених на поліцію завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, які присягнули вірно служити Українському народові, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, стали на захист Вітчизни та життя, здоров`я і благополуччя співвітчизників. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ). Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ, бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (Інших сил і засобів) ЗСУ, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (частина перша статті 2 Закону № 1932-ХІІ). Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи (частина перша статті 12 Закону № 1932-ХІІ). Відповідно до частин другої та четвертої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій. Тобто, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов`язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно, недотримання позивачем вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до останнього застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Згідно з висловленою Верховним Судом правовою позицією, що викладена в постанові від 02.10.2018 по справі № 815/4463/17, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Відповідно до абзацу 6 розділу II Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987 (далі - Положення), підрозділи поліції особливого призначення беруть участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього. Підпунктами 9, 10 та 11 пункту 1 розділу III Положення визначено, що підрозділи поліції особливого призначення (далі - Підрозділи): беруть участь у забезпеченні відповідно до законодавства правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього; можуть здійснювати у взаємодії із Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно- розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями під час дії воєнного стану та 60 днів після цього. Відповідно до пунктів 1 та 3 розділу VII Положення: поліцейські підрозділів зобов`язані: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Присяги поліцейського та вимог цього Положення; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов`язків, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та актів Національної поліції України організаційно-розпорядчого характеру; 3) постійно вдосконалювати свій рівень професійної майстерності, у тому числі фізичної, тактичної та вогневої підготовок, а також професійні якості. Поліцейські підрозділів мають права та обов`язки, пов`язані з проходженням служби в поліції, що визначені законодавством України, посадовими (функціональними) обов`язками та організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України. Як зазначено вище, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту, зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити Українському народові; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику. Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені в статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Уданій справі, притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності, керівник Національної поліції України вбачав у його діях порушення вимог ст.65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за №1565/31433, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 №2172. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що наслідками розгляду справи встановлено, що позивачу разом з іншими поліцейськими було доручено виконання наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання». За наслідками проведеного службового розслідування факт невиконання іншими поліцейськими вимог указаного наказу в ході службового розслідування не знайшов свого підтвердження, натомість відносно позивача особи, які проводили службове розслідування, дійшли вичерпного та обґрунтованого висновку про невиконання наказу з боку позивача. Щодо доводів позивача про відсутність створення необхідних організаційних та соціально-економічних умов для неналежного виконання обов`язків поліцейського, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують звернення позивача як до керівництва його підрозділу, так і до керівництва НПУ зі скаргами на дії посадових осіб підрозділу, а також рапортами щодо повідомлення обставин які унеможливлюють виконання позивачем своїх службових обов`язків, у тому числі за станом його здоров`я, наказів керівництва, у т. ч. бойових, що фактично свідчить про наявність необхідних організаційних та соціально-економічних умов для належного виконання обов`язків поліцейського. Матеріали справи не містять доказів наведеного. Щодо доводів позивача про неналежне проведення службового розслідування щодо обставин справи, колегія суддів зазначає, що визначення службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2022 № 2123-ІХ Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким, серед іншого, визначні порядок та строки проведення службового розслідування в період дії воєнного стану, у тому числі, особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту (зі змінами), у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Згідно з пунктом 1 наказу НПУ від 11.06.2024 № 652, службове розслідування відносно призначене у формі письмового провадження. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку № 893, збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Відповідно до абзацу другого пункту 7 розділу V Порядку № 893, збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. З матеріалів справи встановлено, що при проведенні службового розслідування отримувалися відповіді ДПОП «ОШБ «Лють», ГУНП в Харківській області на запити дисциплінарної комісії. Окрім цього, в ході проведення службового розслідування членами дисциплінарної комісії щодо фактів порушення службової дисципліни особами, відносно яких проводилось службове розслідування, було опитано велику кількість осіб поліцейських, пояснення яких наявні в матеріалах службового розслідування. Також, при проведенні службового розслідування було встановлено як обставини, які пом`якшують відповідальність позивача, а саме: попередня бездоганна поведінка останнього, так і зроблено висновок, що обставини, які обтяжують відповідальність, передбачені частиною шостою статті 19 Дисциплінарного статуту, відсутні. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховано характер проступку ОСОБА_1 , обставини, за яких було вчинено вказаний дисциплінарний проступок, а також особу порушника та ступінь його вини. Відтак, вищевказані доводи позивача не знайшли належного підтвердження при розгляді справи. Щодо доводів позивача стосовно злочинності наказу та його невідповідності обстановці, колегія суддів зазначає наступне. В матеріалах справи міститься довідка від 17.04.2025 № 911/119-38/14-2025 про забезпеченість майном озброєння стосовно поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області, згідно з якою відповідно до карток обліку озброєння, яке закріплено за поліцейським згідно з Наказом МВС України "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України" від 11.10.2018 № 828, поліцейський взводу №1 роти №2 старший сержант поліції ОСОБА_1 був забезпечений майном озброєння. При цьому, матеріали справи не містять письмового рапорту позивача, підготовленого ним на дотримання частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту та спрямованого безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин та повідомленням про вжиття заходів для подолання перешкод неможливості виконання бойового завдання. Рапортів про відсутність у нього достатньо кількості зброї для виконання бойового завдання та про неможливість виконати наказ про спеціальне бойове завдання та причини подолання таких перешкод позивачем не подано. Доказів протилежного матеріали справи не містять У межах спірних правовідносин ОСОБА_1 одержав наказ прямувати до населеного пункту Торецьк з метою реагування на зміни в обстановці, ведення та посилення стійкості оборони Торецьк. З матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день наказ залишається діючим і ніким не скасований. Це означає, що він має юридичну силу та є обов`язковим до виконання. Допоки не буде прийнято офіційного рішення про його скасування або визнання незаконним, він зберігає свою чинність. Загроза отримання травм під час виконання наказу, особливо в умовах бойових дій або службових завдань підвищеної небезпеки, не дає особі права обговорювати наказ або відмовлятися від його виконання. Військова дисципліна та правопорядок у правоохоронних органах базуються на беззаперечному виконанні наказів керівництва. Кожен наказ, виданий в межах повноважень командира (керівника), є обов`язковим для виконання, крім випадків, коли він є явно злочинним. Багато службових завдань, особливо в поліції та збройних силах, за своєю природою пов`язані з ризиком для життя та здоров`я. Проте, цей ризик є невід`ємною частиною професії і приймається особою при вступі на службу. Командир, віддаючи наказ, несе повну відповідальність за його наслідки, а також за безпеку підлеглих. Однак, ця відповідальність не означає, що підлеглі мають право самостійно оцінювати доцільність наказу з точки зору особистої безпеки та відмовлятися від його виконання. Таким чином, з урахуванням вищезазначених аргументів, зокрема відсутності визнання наказу незаконним у встановленому порядку, його чинності на сьогоднішній день, а також неприпустимості невиконання наказу через особисте відчуття загрози, колегія суддів дійшла висновку, що наказ є законним. Поліцейський не наділений правом самостійно визначати місце несення служби, змінювати підрозділ або усуватися від виконання службових обов`язків за власною ініціативою без відповідного наказу безпосереднього керівника. Така заборона прямо випливає з положень Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вимоги законодавства щодо дотримання службової дисципліни є обов`язковими для кожного поліцейського незалежно від часу доби та того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи поза службою. Це зумовлено особливим характером служби в Національній поліції та підвищеними стандартами поведінки, які держава покладає на правоохоронців. Тому доводи позивача судом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони не спростовують законність дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, наказів керівництва, зокрема бойових наказів у період воєнного стану. Частина перша статті 64 цього ж Закону наголошує на необхідності неухильного дотримання Присяги поліцейського, яка, серед іншого, включає зобов`язання гідно нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські можуть нести кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність у разі вчинення ними протиправних діянь. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом № 2337-VIII, встановлює, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є порушення службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов`язків, у тому числі наказів керівництва. Як вірно зазначено судом першої інстанції, наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 10.04.2025 № 382 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» є безпосереднім службовим обов`язком позивача. Згідно з висновками службового розслідування, проведеного дисциплінарною комісією, жодних медичних протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання у позивача виявлено не було. Колегія суддів звертає увагу, що рішення про звільнення позивача зі служби було прийнято на підставі повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, включаючи його попередню службову діяльність, ступінь вини, а також можливі пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Як встановлено з матеріалів справи, при проведенні службового розслідування було опитано велику кількість осіб, отримано офіційні відповіді від ДПОП «ОШБ «Лють», ГУНП в Харківській області, що свідчить про всебічність перевірки. Крім того, судом встановлено, що наказ про виконання бойового завдання був доведений до позивача у належний спосіб, а факт невиконання наказу підтверджується матеріалами службового розслідування, включаючи відеофіксацію. Стаття 26 Дисциплінарного статуту передбачає, що службове розслідування в період дії воєнного стану може проводитися у формі письмового провадження, що й було здійснено в даному випадку. Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 893, у межах службового розслідування здійснюється збір пояснень, запит необхідних документів та консультація спеціалістів. Висновки дисциплінарної комісії ґрунтувалися на об`єктивних доказах, і позивач не довів, що будь-які обставини його справи залишилися поза увагою. Отже, посилання позивача на медичні документи не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним. Відсутність встановлених медичних протипоказань до виконання службових обов`язків, належне проведення службового розслідування, всебічна оцінка обставин справи та підтвердження факту невиконання наказу дають підстави для висновку про законність та обґрунтованість рішення про звільнення позивача зі служби в поліції. Щодо доводів позивача про неспівмірність обраного до позивача крайнього заходу дисциплінарної відповідальності, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 20.07.2023 у справі № 620/4675/22 наголосив, що аналіз наведених вимог Дисциплінарного статуту свідчить, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є порушення поліцейським службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного Статуту, та до них, зокрема відносяться: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Верховний Суд зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Так, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, суб`єкт його накладення повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Водночас адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім є заходом дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку. Як вірно зазначив суд першої інстанції, службовим розслідуванням встановлено підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу. Отже, висновки наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 06.05.2025 №580 про те, що за своєю тяжкістю дисциплінарний проступок є таким, що не сумісний з подальшим проходженням служби є належними та обґрунтованими. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні накази прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України №580 від 06.05.2025 у частині, що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.05.2025 №258 о/с належить відмовити. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року по справі № 520/12511/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/12811/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко