Постанова Київський апеляційний суд № 381/396/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 381/396/24 Головуючий у І інстанції Зебелян Н.В. Провадження № 33/824/2614/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вобґрунтування якого зазначає, що про існування оскаржуваної постанови останній дізнався після звернення до Фастівського відділу державної виконавчої служби щодо отримання довідки про відсутність виконавчих проваджень. 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 отримав інформацію про наявність виконавчого провадження №75571034, в якому він є боржником, відкритого на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року. Відомості про виконавчі чи судові провадження йому не надходили. Зазначає, що звернувся до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалам справи, однак повний текст оскаржуваної постанови на час подання апеляційної скарги Фастівським міськрайонним судом Київської області йому для ознайомлення не надано. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з поважних причин, незалежних від його волі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, якою вона подана, з таких підстав. Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Згідно приписів ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 198293відносно ОСОБА_1 складено працівниками поліції 19 січня 2024 року, оскаржувана постанова судді була винесена 18 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 16 квітня 2026 року (майже через два роки), пропустивши встановлений законом 10-денний строк на апеляційне оскарження. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав баз зауважень, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності останній вказав: «з протоколом згоден», в проколі зазначений номер телефону, який ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції (0931514903). Вказаний вище протокол надійшов до суду першої інстанції 23 січня 2024 року. Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 про місце і час судового розгляду даної справи повідомлявся, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлення, відповідно до яких ОСОБА_1 24.01.2024, 21.02.2024, 08.04.2024 року отримав судові повістки, однак у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив номер телефону для зв`язку з останнім, той самий, що був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувану постанову надіслано судом до ЄДР судових рішень - 24 квітня 2024 року, зареєстровано - 24 квітня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 25 квітня 2024 року. Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , знаючи про судовий розгляд стосовно нього та винесення оскаржуваної постанови, не виявив зацікавленості щодо подання апеляційної скарги у визначений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження. Апеляційний суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що він дізнався про наявність оскаржуваної лише 06 квітня 2026 року після звернення до Фастівського відділу державної виконавчої служби щодо отримання довідки про відсутність виконавчих проваджень, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 цікавився станом розгляду даної справи, зокрема шляхом подання відповідних клопотань/заяв до суду першої інстанції, матеріали справи в собі не містять. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини зазначається, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України"). Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та знаючи, що розгляд справи за даним протоколом проводився в суді першої інстанції, за наслідком розгляду справи була винесена постанова, знехтував своїми процесуальними обов`язками та не виявив зацікавленості щодо вчасної подачі апеляційної скарги на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доказів звернення до суду першої інстанції з відповідними заявами про отримання копії оскаржуваної постанови у визначений законом строк на подання апеляційної скарги матеріали справи також не містять. Оскільки ОСОБА_1 не наводить конкретних обставин, які унеможливили подання апеляційної скарги на постанову судді у передбачений законом десятиденний строк, починаючи з моменту винесення постанови, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року. Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом і підлягає поверненню у зв`язку із відмовою в поновленні строку на апеляційне оскарження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суду

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2024 року повернути особі, яка її подала, як таку що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній